Рішення № 77437002, 17.10.2018, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/4994/18

(2/199/2334/18)

РІШЕННЯ

Іменем України

17.10.2018 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В.,при секретарі Куземі О.Г., за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з нього заборгованості за договором позики. У підтвердження своїх позовних вимог зазначає, що між ним та відповідачем 03.04.2018 року було укладено договір позики, на виконання умов якого позивач передав грошові кошти в розмірі 12000 доларів США, що на час позики було еквівалентно 312000,00 грн., про що сторони зазначили у розписці. У свою чергу відповідач зобов’язався повернути позику у місячний строк до 04.05.2018 року, проте на теперішній час свої зобов’язання не виконав. Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь суму боргу в розмірі 312000,00 грн та судові витрати по справі.

У поданому відзиві на позов відповідач позов не визнав, посилаючись на той факт, що між сторонами не укладався договір позики, а відповідач під впливом обману заднім числом надав позивачу розписку, оскільки під час ДТП, яка сталась 27.04.2018 року розбив автомобіль позивача та зобов’язався його відремонтувати.

Представник позивача у поданій відповіді на відзив заперечував доводи, викладені у відзиві, з посиланням на той факт, що дійсно мала місце ДТП за участі відповідача, під час якого останній у стані алкогольного сп’яніння пошкодив належний позивачу автомобіль, проте це було 27.04.2018 року, а договір позики між сторонами мав місце 04.04.2018 року, тому ці події невзаємопов’язані.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та його представник у судовому засіданні проти позову заперечували з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши докази в їх сукупності, вислухав пояснення представників сторін, відповідача, суд вважає, що заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір позики від 04.04.2018 року, відповідно до якого відповідач взяв в борг у позивача 12000 доларів США, що на час позики було еквівалентно 312000,00 грн., що підтверджується розпискою відповідача, в якій відповідач зобов’язався повернути вищевказану суму до 04.05.2018 року. Але до теперішнього часу свої зобов’язання в повному обсязі не виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Згідно зі змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ЦК).

Як передбачено ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно правової позиції, викладеній в рішенні Верховного Суду України від 18.09.2013 року по справі № 6-63цс13 у спорі про стягнення боргу за договором позики, - розписка, за своєю суттю є документом, який підтверджує укладення договору позики, а також засвідчує отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

У зв'язку з тим, що відповідач дотепер не повернув позивачу позичені в нього гроші в розмірі 312000,00 грн., тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача вказану суму.

Суд не приймає до уваги заперечення проти позову відповідача щодо того, що між сторонами склалися інші правовідносини, ніж ті, які притаманні договору позики, оскільки ДТП за участю відповідача, під час якої було пошкоджено автомобіль позивача, сталась 27.04.2018 року, в той час як договір позики між сторонами укладено 04.04.2018 року . Написання розписки під впливом обману з боку позивача будь-якими належними та допустимими доказами суду не підтверджено.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3472,40 грн.

Керуючись ст.ст. 12,81,133,144,263-265 ЦПК України, ст.ст.1046-1049 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (місто Дніпро, вулиця Мінусинська,135, РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_4 (місто Підгороднє Дніпропетровська область, вулиця Кірова,121г, РНОКПП НОМЕР_2) борг за договором позики від 04 квітня 2018 року в розмірі 312000,00 грн.,а також судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 3472,40 грн., а всього 315472 (триста п’ятнадцять тисяч чотириста сімдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня складання повного судового рішення апеляційної скарги.

Суддя: