Рішення № 77433031, 29.10.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/2547/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

23.07.2018 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Миргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем порушено вимоги статті 19 Конституції України та частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки з липня 2016 року припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2018 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №1640/2547/18 за позовом ОСОБА_1 до Миргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

12.09.2018 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надало письмові пояснення (а.с.40) та 14.09.2018 доповнення до пояснення на адміністративний позов (а.с.45) зі змісту яких слідує, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області з 01.12.2014, як внутрішньо переміщена особа з районів проведення антитерористичної операції. Виплата пенсії призупинена з 01.05.2018, оскільки дані Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів. які перетинають державний кордон "Аркан" свідчать про перебування позивача на непідконтрольній території України з порушенням вимог Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

27.09.2018 від Миргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області надійшов відзив на позовну заяву (а.с.48), в якому зазначено що гр. ОСОБА_1 не перебуває та ніколи не перебував на обліку в Миргородському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Полтавської області.

18.10.2018 представник позивача надав до суду клопотання про заміну неналежного відповідача на належного та уточнений адміністративний позов (а.с.67-74), в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 пенсії, починаючи з травня 2018 року; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про припинення виплати пенсії ОСОБА_1; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області поновити виплату ОСОБА_1 пенсії негайно після проголошення судового рішення, з урахуванням заборгованості, що виникла з травня 2018 року, шляхом перерахунку на рахунок відкритий у АТ "Ощадбанк", а також утриматись від подальшого призупинення її виплати.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 здійснено заміну первісного відповідача - Миргородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області на належного відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач).

Сторони в судове засідання не з'явились, надали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі.

Згідно частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що в судове засідання належним чином повідомлені учасники справи не з'явилися та відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджено копією паспорта (а.с.17).

Позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ, про що свідчить копія його пенсійного посвідчення НОМЕР_2 (а.с.16).

Копією довідки від 03.12.2014 №1632001180 підтверджено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою з м. Алчевськ Луганської області до м.Миргород, Миргородського району Полтавської області (а.с.19).

Позивач з 01.12.2014 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області, що підтверджується довідкою ГУ ПФУ в Полтавській області від 14.09.2018 №416/03-51 (а.с.47).

Згідно відзиву на адміністративний позов від 22.10.2018 вих.14148/07-25 встановлено, що позивачу призупинено виплату пенсії з 01.05.2018, оскільки данні Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон "Аркан" свідчать про перебування позивача на непідконтрольній території України з порушенням вимог Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Позивач вважаючи, що Полтавським ОУПФУ Полтавської області порушено його конституційне право на соціальний захист, право на одержання пенсії, в зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (стаття 92 Конституції України).

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

За приписами частини першої статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Таким чином, виплату пенсії може бути припинено за рішенням територіального органу Пенсійного фонду або за рішенням суду, однак, виключно у випадках, визначених Законом.

Водночас Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, як наявність в Інтегрованій міжвідомчій інформаційно-телекомунікаційній системі щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон "Аркан" даних про перебування особи на непідконтрольній території України з порушенням вимог Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Також, припинення або призупинення виплати пенсії у випадку скасування дії довідки про взяття особи на облік як внутрішньо переміщеної особи Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено.

Матеріалами справи підтверджено, що виплата пенсії позивачу призупинена з 01.05.2018. Відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження наявності підстав для призупинення позивачеві виплати пенсії, визначених статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Суд вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин практику Європейського Суду з прав людини, як джерела права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" Європейський суд з прав людини визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем "Молдавської Республіки Придністров'я" (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Як зазначено в п. 333 цього рішення Європейського суду з прав людини: "Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Вона повинна усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією".

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримано вимоги статті 19 Конституції України та частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки з 01.05.2018 позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення та за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 227/2526/17.

Верховний суд також підкреслив про пріоритетність застосування положень статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо призупинення виплати позивачу пенсії з 01.05.2018.

Суд також акцентує увагу на тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова ВС України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в частині вимог про зобов'язання відповідача поновити виплату та виплатити заборгованість по пенсійним виплатам, яка утворилась з 01.05.2018 року, що є дотриманням судом гарантії, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Враховуючи, що призупинення виплати пенсії позивачу відбулось без прийняття відповідного рішення, у суду відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Полтавській області про припинення виплати пенсії ОСОБА_1

Аргументи відповідача, наведені ним у відзиві на позовну заяву, щодо повноважень Кабінету Міністрів України з вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проведення політики у сфері соціального захисту, суд вважає безпідставними. Так, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до статей 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не доказав правомірності своїх дій, що є підставою для частково задоволення позову.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 94200) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2018.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; рнокпп НОМЕР_1) з 01.05.2018 щомісячне нарахування та виплату пенсії.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області сплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; рнокпп НОМЕР_1) заборгованість з виплати пенсії з 01.05.2018.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; рнокпп НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 352,40 грн (триста п'ятдесят дві гривні сорок копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Г.В. Костенко