Рішення № 77430730, 22.10.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2018м. ДніпроСправа № 904/3484/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Клевець К.В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м. Дніпро

до Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпрі ради, м. Дніпро

про стягнення штрафних санкцій у вигляді 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 1 514 674,65 грн

Представники:

Від позивача Михайлишина О.В. - представник за довіреністю № 007.1Др-95-1217 від 01.12.2017

Від відповідача Котенко Г.В. - представник за довіреністю № 10 від 02.01.2018

Від відповідача Гармаш Д.Г. - представник за довіреністю № 9900 від 19.10.2018

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпрі ради про стягнення штрафних санкцій у вигляді 3% річних у розмірі 476 330,16 грн. та інфляційних втрат у сумі 1 485 051,10 грн. за Договором про порядок проведення розрахунків за надані субсидії населенню, що користується житлово-комунальними послугами №55SDpz1650-17 від 01.02.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору №55SDpz1650-17 від 01.02.2017 року про порядок проведення розрахунків за надані субсидії населенню, що користується житлово-комунальними послугами в частині своєчасного виконання грошового зобов'язання.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з Відповідача.

Ухвалою суду від 07.08.2018, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 17.09.2018.

Ухвалою суду від 30.08.2018, призначено підготовче судове засідання на 25.09.2018.

21.09.2018 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що за умовами укладеного між сторонами договору про порядок проведення розрахунків за надані субсидії населенню, що користується житлово-комунальними послугами. передбачено, що ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» надає житлово-комунальні послуги населенню, що отримує субсидії, в повному обсязі, а управління здійснює проведення розрахунків за надані субсидії населенню, що користується житлово-комунальними послугами, в межах затверджених кошторисних призначень, при цьому: - пунктом 2.2.2. договору чітко визначено, що управління здійснює розрахунки з ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» за надані субсидії населенню, що користується житлово-комунальними послугами, по мірі надходження бюджетних коштів; - в пункті 3.3. договору зазначено, що управління не несе відповідальності за несвоєчасне та недостатнє фінансування передбачених бюджетних коштів на надання субсидій з причин, які виникли не з вини управління.

Відповідач зазначає, що заборгованість управління за даним договором перед позивачем відсутня. Так на виконання вимог договору протягом 2017 року між управлінням та ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» проводились розрахунки за надані населенню субсидії шляхом перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання житлових субсидій на оплату природного газу, на підставі актів звіряння і спільних протокольних рішень. Зазначений механізм проведення розрахунків передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» (діяла на момент виникнення спірних правовідносин, надалі -Порядок № 20) та спільним наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерством фінансів України від 3 серпня 2015 року № 493/688 «Про затвердження Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію» (надалі - Порядок № 493/688). Станом на 1 січня 2017 року в управлінні виникла кредиторська заборгованість перед ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» за призначеними субсидіями у розмірі 13 930 580,98 грн. Зазначена заборгованість була погашена управлінням3 лютого 2017 року у повному обсязі. В 2017 році нарахування за призначеними субсидіями склали 45 513 536,34 грн., касові видатки - 39 311473,25 грн. (з урахуванням заборгованості за 2016 рік). Кредиторська заборгованість станом на 1 січня 2018 року склала 20 132 644,07 грн.

Протягом 2017 року Головним управлінням державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, департаментом фінансів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, департаментом економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, фінансовим управлінням Самарської районної у місті Дніпрі ради, управлінням праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпрі ради, ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», ПАТ «Укртрансгаз», Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» укладались та підписувались спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за газопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України (за протокольним рішенням - Сторона 1, Сторона 2, Сторона 3, Сторона 4, Сторона 5, Сторона 6, Сторона 7, Сторона 8 та Сторона остання відповідно), а саме: 21 лютого 2017 року № 1363 на суму 8 351 499,33 грн.; 21 березня 2017 року № 1993 на суму 10 442 027,14 грн.; 20 квітня 2017 року № 2404 на суму 6 587 365,80 грн.; 18 серпня 2017 року № 284/УГТ на суму 429 725,27 грн.; 20 вересня 2017 року № 3577 на суму 1685227,33 грн.; 20 жовтня 2017 року №3770 на суму 235 000,00 грн.; 20 листопада 2017 року №4039 на суму 2 666 490,59 грн.; 20 грудня 2017 року № 376/УГТ на суму 3 923 767,10 грн.; 20 грудня 2017 року № 4638 на суму 3 425 612,17 грн.

У розділі 3 спільних протокольних рішень передбачено, що перерахування коштів наступній Стороні проводиться не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок.

Пунктом 5.3. спільних протокольних рішень закріплено, що вони є чинними лише в разі проведення відповідного фінансування.

Фінансове управлінням Самарської районної у місті Дніпрі ради (Сторона 4), на виконання вимог спільних протокольних рішень, проводило фінансування управління, а управління, в свою чергу, перераховувало кошти за субсидії по природному газу ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» (Сторона 5).Перерахування коштів, які надходили на рахунок управління відповідно підписаних спільних протокольних рішень, проведено на рахунок ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" в день надходження субвенції на рахунок управління.

Стосовно спільних протокольних рішень № 284/УТГ від 18.08.2017 р., № 3577 від 20.09.2017 р., № 3770 від 20.10.2017 р., № 4039 від 20.11.2017 р., № 376/УТГ від 20.12.2017 р. та № 4638 від 20.12.2017 р. відповідач зазначив, що зазначені спільні протокольні рішення не були профінансовані фінансовим управлінням Самарської районної у місті Дніпрі ради (Сторона 4) в 2017 бюджетному році. Станом на 1 січня 2018 року в управлінні перед ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" виникла кредиторська заборгованість у сумі 20 132 644,07 грн. (в тому числі по спірним протокольним рішенням - 12 365 822,46 грн.). Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2017 року № 951 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», Порядок № 20 втратив чинність з 01 січня 2018 року. З 01 січня 2018 року розрахунки за надані субсидії проводяться згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256 (надалі - Порядок № 256) та Порядком проведення органами Казначейства розрахунків, передбачених пунктом 8,8 1 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 № 256, та взаємодії учасників таких розрахунків, затвердженим Наказом Міністерства Фінансів України від 04 січня 2018 року №1 (надалі - Порядок № 1).

Відповідач у своєму відзиві на позов вказав на те, що на виконання вищезазначених норм законодавства ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» 16 лютого 2018 року був наданий до управління реєстр обсягів спожитих енергоносіїв та наданих послуг за 2017 рік станом на 01.02.2018 року за постачання природного газу по субсидії Самарського району на суму 20 132 644,07 грн. Після отримання фінансування та виділення бюджетних коштів 27 лютого 2018 року та 27 березня 2018 року на погашення заборгованості за 2017 рік управлінням було здійснено перерахування коштів, на рахунок ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» зі спеціальним режимом використання відкритий в Державному казначействі, а саме:

- згідно виписки Державної казначейської служби України від 28 лютого 2018 року на суму 6 608 380,08 грн.;

- згідно виписки Державної казначейської служби України від 27 березня 2018 року на суму 13 524 263,99 грн. (у т.ч. 5 757 442,38 грн. по спірним спільним протокольним рішенням 2017 року).

Відповідач зазначив, що порушення термінів перерахування коштів згідно порядку та умов Договору управлінням не було допущено.

Також відповідач зазначив, що суми, зазначені позивачем у позові, як такі, що повинні бути перераховані управлінням на його користь на виконання вимог договору та відповідно до вищезазначених спільних протокольних рішень не відповідають дійсності та завищені на 3 655 689,04 грн. Позивачем зазначені суми з урахуванням сум, які підлягали перерахуванню за надані пільги населенню, що користується послугами газопостачання, та які перераховувались на підставі іншого договору. Одночасно ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» невірно зазначені фактичні дати перерахування управлінням коштів за надані субсидії населенню, що користується послугами газопостачання, що призвело до проведення ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» невірного розрахунку 3% річних від простроченої суми, а також суми боргу з урахуванням індексу інфляції та суттєво впливає на розмір коштів, які позивач просить стягнути з управління.

На підставі викладених обставин відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

25.09.2018 позивач надав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить:

- змінити позовні вимоги в частині стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат;

- стягнути з Управляння праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпрі ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" 3% річних у розмірі 376 339,90 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 138 334,75 грн.

Ухвалою суду від 25.09.2018 продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів до 05.11.2018 та відкладено підготовче засідання на 09.10.2018.

08.10.2018 позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що незалежно від того, що правовідносини між сторонами виписки на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.

Також позивач вказав на те, що факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань щодо постачання природного газу населенню, якому надано субсидії, у 2017 році підтверджується оформленими сторонами актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги.

Позивач звертає увагу на те, що неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок постачання природного газу населенню Самарського району міста Дніпра, яке отримує субсидії, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання.

Законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання субсидій населенню відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України.

Крім того, позивач вказує на те, що за спільними протокольними рішеннями, укладеними протягом 2017 року, кошти перераховані на рахунок позивача лише 28 лютого та 27 березня 2018 року. Зобов'язання відповідача по сплаті коштів на відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок постачання природного газу населенню Самарського району міста Дніпра, яке отримує субсидії, виникло у 2017 році після підписання актів звіряння розрахунків та спільних протокольних рішень та не було припинено до моменту безпосереднього належного виконання (оплати на рахунок позивача). Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Станом на 01.01.2018 заборгованість відповідача перед ТОВ "Дніпропетровськгаз збуд" за 2017 рік становить 20 132 644,07 грн.

У судовому засіданні 09.10.2018 оголошено перерву до 22.10.2018.

За заявою сторін, ухвалою суду від 22.10.2018 закрито підготовче провадження та суд перейшов до розгляду справи по суті.

Позивав у судовому засіданні 22.10.2018 підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позов.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 22.10.2018 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (далі - позивач, постачальник) та Управлінням праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпрі ради (далі - відповідач, платник) укладено договір про порядок проведення розрахунків за надані субсидії населенню, що користується житлово-комунальними послугами №55SDpz1650-17 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору предметом цього Договору є відносини сторін щодо порядку проведення розрахунків за надані субсидії населенню, що користуються житлово-комунальними послугами, згідно Бюджетного кодексу України, Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20 (зі змінами) та Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 (зі змінами).

У відповідності до пункту 1.2 Договору постачальник надає житлово-комунальні послуги населенню, що отримує субсидії в повному обсязі, а платник здійснює проведення розрахунків за надані субсидії населенню, що користується житлово-комунальними послугами, в межах затверджених кошторисних призначень та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року №848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату; житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» (зі змінами) і від 23 серпня 2016 року №534 «Деякі питання надання субсидій для відшкодування витрат на оплату послуг з централізованого опалення (теплопостачання) та-послуг з газо- електропостачання для індивідуального опалення».

Згідно з п. 2.1. договору, постачальник зобов'язується:

- Надавати житлово-комунальні послуги населенню, що отримує субсидії, в повному обсязі. (п.п. 2.1.1. п. 2.1 договору);

- До 5 числа кожного місяця, що настиг за звітним, здійснювати з Платником звірку взаєморозрахунків на підставі актів звіряння розрахунків за надані субсидії населенню. (п.п. 2.1.2. п. 2.1 договору);

- У разі надходження коштів на рахунок Постачальника в ГУДКСУ у Дніпропетровській області, протягом однієї доби надавати платіжні доручення для проходження коштів по замкнутим схемам. (п.п. 2.1.3. п. 2.1 договору);

- При наявності заборгованості по енергоносіям, надавати пакети документів для проведення розрахунків через рахунки в ГУДКСУ у Дніпропетровській області по замкнутим схемам до 5 числа місяця, що настає за звітним. (п.п. 2.1.4. п. 2.1 договору);

- Надміру перераховані платником кошти зараховувати в рахунок сплати наданих субсидій населенню наступного місяця (п.п. 2.1.6. п. 2.1 договору).

Згідно з п. 2.2. договору, платник зобов'язується:

- Передбачати у бюджеті району у місті кошти на проведення розрахунків за надані субсидії населенню для відшкодування витрат на оплачу житлово-комунальних послуг. (п.п. 2.2.1. п. 2.2 договору);

- Здійснювати розрахунки за надані Субсидії населенню, що користується житлово-комунальними послугами по мірі, надходження бюджетних коштів. (п.п. 2.2.2. п. 2.2 договору);

- До 3 числа кожного місяця, що настає за звітним, надавати Постачальникам списків осіб, яким призначено субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з підтвердженням загальної суми наданих субсидій. (п.п. 2.2.3. п. 2.2 договору).

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання і діє по 31 грудня 2017 року, а в частині проведення розрахунків за надані субсидії населенню, що користується послугами газопостачання -до їх повного виконання (п. 7.1. договору).

Відповідно до п. 7.2. договору сторони домовились, що відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України, умови цього договору застосовуються до відносин, які фактично виникли між ними з 01 січня 2017 року.

Позивач виконав вимоги договору у повному обсязі, що підтверджується спільними протокольними рішеннями, які підписані без заперечень Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Департаментом фінансів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Департаментом економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, Фінансовим управлінням Новокодацької районної у м. Дніпрі ради, фінансовим управлянням Самарської у м. Дніпропетровську ради, Управлінням соціального захисту населення Новокодацької районної у м. Дніпрі ради, Управлінням праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради, ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України", та додані до них зведені реєстри по погашенню заборгованості (а.с. 29-78) та актами звіряння розрахунків (а.с. 157-170).

Як зазначено в позовній заяві, відповідно до спільного протокольного рішення від 21.02.2017 №1363 на користь ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повинно було бути перераховано 27 548 971,93 грн. заборгованості по субсидіям, з яких 9 564 409,74 грн. складала заборгованість відповідача.

Згідно до спільного протокольного рішення від 21.03.2017 №1990 на користь ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повинно було бути перераховано 29 653 329,78 грн. заборгованості по субсидіям, з яких 11 395 712,62 грн. складала заборгованість відповідача.

У відповідності до спільного протокольного рішення від 20.04.2017 №2404 на користь ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повинно було бути перераховано 36 513 535,96 грн. заборгованості по субсидіям, з яких 7 500 122,29 грн. складала заборгованість відповідача.

Відповідно до спільного протокольного рішення від 18.08.2017 №284/УТГ на користь ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повинно було бути перераховано 5 000 000,00 грн. заборгованості по субсидіям, з яких 602 791,15 грн. складала заборгованість відповідача.

Згідно до спільного протокольного рішення від 20.09.2017 №3577 на користь ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повинно було бути перераховано 8 177 704,88 грн. заборгованості по субсидіям, з яких 1 849 004,40 грн. складала заборгованість відповідача.

У відповідності до спільного протокольного рішення від 20.10.2017 №3770 на користь ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повинно було бути перераховано 3 647 788,26 грн. заборгованості по субсидіям, з яких 353 483,75 грн. складала заборгованість відповідача.

Відповідно до спільного протокольного рішення від 20.11.2017 №4039 на користь ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повинно було бути перераховано 5 897 313,48 грн. заборгованості по субсидіям, з яких 2 787 500,55 грн., складала заборгованість відповідача.

Згідно до спільного протокольного рішення від 20.12.2017 №376/УТГ на користь ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повинно було бути перераховано 5 000 000,00 грн. заборгованості по субсидіям, з яких 3 923 767,10 грн. складала заборгованість відповідача.

Відповідно до спільного протокольного рішення від 20.12.2017 №463 8/у на користь ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повинно було бути перераховано 5 425 612,17 грн. заборгованості по субсидіям, з яких 3 425 612,17 грн. складала заборгованість відповідача.

Враховуючи умови укладеного між сторонами договору та приписи чинного законодавства, позивач стверджує, що відповідач повинен був здійснити відшкодування:

- по спільному протокольному рішенню від 21.02.2017 № 1363 у строк до 01.03.2017;

- по спільному протокольному рішенню від 21.03.2017 № 1990 у строк до 29.03.2017;

- по спільному протокольному рішенню від 20.04.2017 № 2404 у строк до 04.05.2017;

- по спільному протокольному рішенню від 18.08.2017 № 284/УТГ у строк до 29.08.2017;

- по спільному протокольному рішенню від 20.09.2017 № 3577 у строк до 28.09.2017;

- по спільному протокольному рішенню від 20.10.2017 № 3770 у строк до 31.10.2017;

- по спільному протокольному рішенню від 20.11.2017 № 4039 у строк до 28.11.2017;

- по спільному протокольному рішенню від 20.12.2017 № 376/УТГ у строк до 28.12.2017;

- по спільному протокольному рішенню від 20.12.2017 № 4638 у строк до 28.12.2017.

Відповідачем здійснений розрахунок по вищевказаним спільним протокольним рішенням:

- по спільному протокольному рішенню № 1363 від 21.02.2017 грошові кошти у розмірі 8 351 499,33 грн. відповідач сплатив 10.03.2017;

- по спільному протокольному рішенню № 1990 від 29.03.2017 грошові кошти у розмірі 10 442 027,14 грн. відповідач сплатив 13.09.2017;

- по спільному протокольному рішенню № 2404 від 20.04.2017 грошові кошти у розмірі 6 587 365,80 грн. відповідач сплатив 22.12.2017;

- по спільному протокольному рішенню № 284/УТГ від 18.08.2017 грошові кошти у розмірі 429 725,27 грн. відповідач сплатив 28.02.2018;

- по спільному протокольному рішенню № 3577 від 28.09.2017 грошові кошти у розмірі 1 685 227,33 грн. відповідач сплатив 28.02.2018;

- по спільному протокольному рішенню № 3770 від 31.10.2017 грошові кошти у розмірі 235 000,00 грн. відповідач сплатив 28.02.2018;

- по спільному протокольному рішенню № 4039 від 28.11.2017 грошові кошти у розмірі 2 666 490,59 грн. відповідач сплатив 28.02.2018;

- по спільному протокольному рішенню № 376/УТГ від 28.12.2017 грошові кошти у розмірі 1 591 936,89 грн. відповідач сплатив 28.02.2018 та 2 331 830,21 грн. - 27.03.2018;

- по спільному протокольному рішенню № 4638 від 28.12.2017 грошові кошти у розмірі 3 425 612,17 грн. відповідач сплатив 27.03.2018.

Вказане підтверджується виписками по рахунку наявними в матеріалах справи.

Як вбачається з викладеного, відповідач розрахувався по зазначеним вище протокольним рішенням з порушенням строків оплати, в наслідок чого позивач нарахував відповідачеві 3% річних у сумі 376 339,90 грн. за період з 01.03.2017 по 26.03.2018 та інфляційні втрати - 1 138 334,75грн. за період з квітня 2017 року по лютий 2018 року, що і стало причиною спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі наступного.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Соціальні пільги на отримання, зокрема, послуг газопостачання для ряду категорій громадян встановлено такими Законами України: Закон України "Про жертви нацистських переслідувань", Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закон України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закон України "Про прокуратуру", Закон України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець послуг має право отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг. Згідно з пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок №256), яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Відповідно до пункту 3 Порядку №256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних субсидій Самарського району міста Дніпра є Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпрі ради, а отже, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень Порядку №256, відшкодування витрат понесених позивачем внаслідок надання послуг газопостачання відповідним категоріям громадян здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Відповідно до частини 1 пункту 8 Порядку № 256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки із постачальниками відповідних послуг (частина 2 пункт 8 Порядку №256).

Таким чином, чинне законодавство України навіть не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги газопостачання громадянам, які мають право на отримання пільг, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законодавства України і не залежать від їх бажання.

Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 (далі - Порядок №20).

Відповідно до п. 6 Порядку №20 органи Казначейства на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг).

Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків (п. 7 Порядку №20).

Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію затверджений наказом Міненерговугілля України від 03.08.2015 №493/688 (далі - Порядок №493).

Згідно з п. 2.3 Порядку №493 відповідні департаменти фінансів узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20 числа Державній казначейській службі України (далі - Казначейство) та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України в областях, місті Києві (далі - головні управління Казначейства) у формі узгоджених з постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними зведеними реєстрами актів звіряння, або реєстрами договорів за підписами керівників відповідних департаментів фінансів, постачальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг).

Не пізніше наступного дня після підписання останнім учасником розрахунків спільного протокольного рішення (з присвоєнням номера та дати) усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, подають до Казначейства та органів Казначейства, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення.

Виділення коштів здійснюється лише за наявності платіжних доручень, наданих усіма учасниками розрахунків до Казначейства та органів Казначейства (п.2.5 Порядку №493).

Згідно частини 6 статті 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частин 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

Слід також зазначити, що у листі від 30.06.2011 №31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

Крім того, у листі від 30.06.2011 №31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду від 27.07.2017 по справі №918/1302/16, від 16.08.2017 по справі №905/3364/16, від 07.09.2016 по справі № 910/21894/15 тощо.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач розрахувався по зазначеним вище спільним протокольним рішенням з порушенням строків оплати, що стало підставою для нарахування позивачем інфляційних та 3% річних у заявлених сумах.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

3% річних, що підлягають до стягнення за період з 01.03.2017 по 26.03.2018 становлять 376 339,90 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Пунктом 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період з квітня 2017 року по лютий 2018 року становлять 1 138 334,75 грн.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, судом відхиляються з огляду на наступне.

Так, як встановлено судом, фактично строки виконання та механізм перерахування коштів за надання постачання природного газу певним категоріям населення, регулюються безпосередньо порядками №20, №256, №493, а підписання Спільних протокольних рішень, є елементами процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету. Тобто оформлення документів, в тому числі. Спільних протокольних рішень взаєморозрахунків є процедурою реалізації цього права, дотримання якої є передумовою безпосереднього виділення коштів для фактичних розрахунків з надавачем послуг.

Відповідач, здійснював перерахування грошових коштів після підписання спільних протокольних рішень через значний проміжок часу.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.

Також суд зазначає, що аналіз статті 625 Цивільного кодексу України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007).

Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2.).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу, в даному випадку в особі Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпрі ради.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

У п. 5 оглядового листа № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 Вищий господарський суд України зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Отже, неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок постачання природного газу населенню, яке отримує пільги, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних втрат за порушення такого зобов'язання.

Більш того, законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власного бажання, а у відповідності до вимог Законодавства України.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), а саме у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00), Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У зв'язку із цим Суд не прийняв до уваги позиції Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлено відповідні доплати та пільги з бюджету і які є чинними, та Закону України про державний бюджет на відповідний рік, положення якого, на думку Уряду України, превалювали як норми спеціального закону. У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

У рішеннях ЄСПЛ у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року та у справі «Бакалов проти України» від 30 листопада 2004 року зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі зі стягненням 376 339,90 грн. - 3% річних та 1 138 334,75 грн. - інфляційних втрат.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" до Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпрі ради про стягнення штрафних санкцій у вигляді 3% річних у розмірі 376 339,90 грн. та інфляційних втрат у сумі 1 138 334,75 грн. за Договором про порядок проведення розрахунків за надані субсидії населенню, що користується житлово-комунальними послугами №55SDpz1650-17 від 01.02.2017 року - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпрі ради (49127, м. Дніпро, вул.. 20-річчя перемоги, буд. 51, код ЄДРПОУ 05425365) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 39572642) інфляційні втрати - 1 138 334,75 грн. (один мільйон сто тридцять вісім тисяч триста тридцять чотири грн. 75 коп.), 3% річних - 376 339,90 грн. (триста сімдесят шість тисяч триста тридцять дев'ять грн. 90 коп.), витрат по сплаті судового збору - 22 720,12 грн. (двадцять дві тисячі сімсот двадцять грн. 12 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.10.2018

Суддя Н.Г. Назаренко