Ухвала суду № 77425007, 26.10.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 702/493/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого – судді: Михальченко Ю.В.,

судді - Шипович В.В.

судді - Демчик Р.В.

за участю:

секретаря судового засідання: - ОСОБА_1;

прокурора - Рога С.С.,

захисників - ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника потерпілих – захисника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси питання, щодо можливості призначення до судового розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

із участю в судовому розгляді:

потерпілої – ОСОБА_6

обвинуваченого – ОСОБА_5,-

В С Т А Н О В И В:

До Придніпровського районного суду міста Черкаси із апеляційного суду Черкаської області надійшло кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016250220000381 від 12.11.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

22.10.2018 року до початку підготовчого судового засідання прокурор подав клопотання про продовження строків запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком 60 днів. Послався на те, що обвинуваченому ОСОБА_5 24.02.2018 ухвалою слідчого судді Монастирищенського районного суду Черкаської області обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 22.04.2018 включно.

17.04.2018 ухвалою слідчого судді Монастирищенського районного суду Шквирі А.А. продовжено строк тримання під вартою на строк 36 днів до 22.05.2018 включно.

17.05.2018 ухвалою слідчого судді Монастирищенського районного суду Шквирі А.А. продовжено строк тримання під вартою на строк 60 днів до 15.07.2018 включно.

13.07.2018 ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою на строк 60 днів до 11.09.2018 включно.

10.09.2018 ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою на строк 60 днів до 08.11.2018 включно.

Під час підготовчого судового засідання прокурор вважав за необхідне призначення справи до судового розгляду, підстав для повернення обвинувального акту не вбачає, клопотав продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому.

Представник потерпілих ОСОБА_4, потерпіла ОСОБА_6, підтримали позицію прокурора з приводу можливості призначення провадження до судового розгляду та продовження строку тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_2 заперечував проти продовження міри запобіжного заходу відносно обвинуваченого, просив застосувати запобіжний захід, який не пов’язаний із триманням під вартою та в судовому засіданні заявив клопотання про направлення обвинувального акту прокурору, яке просив приєднати до матеріалів кримінального провадження. Дане клопотання мотивує тим, що обвинувальний акт від 03.07 2018, наданий суду прокурором не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України і підлягає поверненню прокурору, так як він не відповідає процесуальному Закону в частині викладу фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, та відсутність формулювання обвинувачення, як такого. За змістом наданий суду обвинувальний акт містить лише 42 строки формату листа №4, що явно недостатньо для розкриття обставин які лягли в основу обвинувачення особи підзахисного в особливо тяжкому злочині, та викладу відомостей про особу підозрюваного-обвинуваченого ОСОБА_5, які б у повній мірі надавали інформацію суду для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення у справі, а також ухвали про можливість чи не можливість призначення справи до слухання. Очевидним є те, що в обвинувальному акті відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_5 є не повністю встановленими, не в повному об’ємі викладені і відомості, які характеризують особу обвинуваченого. Тобто, наявні відомості, фактичні дані, які існували на день та час інкримінованого йому злочину, і продовжують існувати однак відсутність в обвинувальному акті наданому суду. Разом з тим, ці відомості можуть мати істотне значення, як для призначення покарання, так і для подальшого здійснення інших процесуальних дій, та вирішення процедурних питань, які мають істотне значення для правильного вирішення справи судом. В обвинувальному акті не вказано, що ОСОБА_5 являється учасником АТО, отримав травми під час проходження військової служби, в результаті чого був комісований, являється інвалідом третьої групи, через ушкодження отримані при захисті Батьківщини, як наслідок мінно-вибухових травм. Також він має державні нагороди за участь у бойових діях, боях як учасник анти-терористичної операції у 2014-2015 роках за що його нагороджено бойовим Орденом «За мужність». Також, не вказано, що ОСОБА_5 одружений, має на утриманні сина ІНФОРМАЦІЯ_2. Також, в обвинувальному акті не вказано на підставі чого та яких доказів було встановлено вчинене кримінальне правопорушення, як саме діяв ОСОБА_5, і що цьому передувало. Викладене в обвинувальному акті без належного формулювання є неконкретним обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинення злочину передбаченого ч.1 ст.115 КК України. Вважає, що викладене в обвинувальному акті щодо ОСОБА_5 є неповним, неправдивим та сумнівним, через неповноту викладеного самого тексту, повністю відсутні встановлені досудовим слідством, обставини які їм передували, не встановлено і не зазначено фізичний стан обвинуваченого на час подій 05.11.2016, про які згадано, і які не описані, окільне викладена фактична правова карина того, що відбувалось, і що передувало знаходження ОСОБА_5 в аеропорту у той час, і може мати істотне значення для правильного вирішення справи. З урахуванням викладеного, просить не призначати кримінальне провадження, через істотні процесуальні порушення допущені органами досудового слідства та прокурором, та повернути його прокурору.

Захисник ОСОБА_3 підтримав клопотання про повернення обвинувального акту прокурору та заперечував проти продовження міри запобіжного заходу відносно обвинуваченого, просив застосувати запобіжний захід, який не пов’язаний із триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти продовження міри запобіжного заходу, просив застосувати запобіжний захід, який не пов’язаний із триманням під вартою, звернув увагу суду на відсутність ризиків, на які вказує прокурор, зазначив, що він є учасником АТО, має захворювання, потребує реабілітації, одружений, має дитину, а тому у нього не має наміру переховуватись від суду та підтримав клопотання захисника про повернення обвинувального акта разом з додатками для усунення недоліків прокурору.

Потерпіла ОСОБА_7 до початку судового засідання подала заяву в якій просила проводити підготовче судове засідання без її участі, у зв’язку її перебуванням на лікуванні.

Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового розгляду, приходить до наступних висновків.

У відповідності до положень ст.2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Згідно з положеннями ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта.

Обов’язок перевіряти обвинувальний акт на відповідність вимогам закону покладається на суд першої інстанції у підготовчому судовому засіданні та у випадку, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, суд, відповідно до приписів п.3 ч.3 ст.314 КПК України, має право повернути обвинувальний акт прокурору.

Відповідно до припису п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч.4 ст.110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.291 КПК України.

Відповідно до приписів п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими; правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому, як випливає зі змісту Кримінального процесуального Кодексу, формулюючи обвинувачення слід враховувати вимоги ст.91 вказаного Закону, щодо обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та інших даних, на підставі яких відповідно до диспозиції певної статті (частини статті) Кримінального кодексу України, можна встановити наявність в діях обвинуваченого складу злочину.

Проте, таких вимог Кримінального процесуального Кодексу України в обвинувальному акті відносно ОСОБА_5 на переконання суду, органом досудового слідства в повній мірі не виконано, оскільки фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення є не конкретними, не містять чітко сформульованого обвинувачення, чим порушено один з основних конституційних принципів - права обвинуваченого на захист та справедливий судовий розгляд, тобто позбавлено права обвинуваченого знати, в яких конкретно діях його обвинувачують та за якими фактичними обставинами, та подальшому можливості викладення своїх показань, заперечень, в тому числі щодо прийнятих процесуальних рішень, а також позбавляє суд можливості належним чином встановити істину в кримінальному провадженні.

Викладені в обвинувальному акті фактичні обставини справи та формулювання обвинувачення є неконкретними оскільки, орган досудового розслідування зазначивши форму вини та мету вчинення злочину, не вказав мотивів скоєного діяння.

Як слідує зі змісту ст.115 КК України - умисне вбивство, мотив вчинення вказаного злочину, в залежності від його характеру, може бути кваліфікуючою ознакою такого злочину. Тому, його встановлення має важливе значення для правової кваліфікації діяння. Відтак, відсутність зазначення даної ознаки суб'єктивної сторони в обвинувальному акті позбавляє суд можливості перевірити правильність правової кваліфікації інкримінованого ОСОБА_5 діяння і її відповідність фактичним обставинам та сформульованому обвинуваченню.

Окрім того, відповідно до вимог ч.1 ст.348 КПК України в судовому засіданні головуючий зобов’язаний роз’яснити обвинуваченому суть обвинувачення, однак, з огляду на наведене, виконати ці вимоги кримінального процесуального закону не можливо.

Неконкретність і суперечливість обвинувального акту суттєво порушує право обвинуваченого на захист та свідчить про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України.

Крім цього встановлено, що в обвинувальному акті не в повному обсязі встановлені відомості які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5, чи являється він інвалідом, учасником АТО, чи має на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей або осіб похилого віку.

Повернення судом обвинувального акта прокурору буде відповідати вимогам ст.2 КПК України, за якою завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в справах Амаркян проти Росії (рішення від 09.10.2008 р.) та в справах Камасінські проти Австрії (рішення від 19.12.1989 р.); Ліатточі проти Італії (25.07.2000 р.); Пелісьє та Аессі проти Франції ( 25.03.1999 р.) зазначив, що п.п. ап.3ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи бути негайно і детально проінформованою зрозумілою мовою про характер і причини висунутого обвинувачення. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного, він вважається офіційно повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред’явленого обвинувачення. Надання повної та детальної інформації щодо пред’явленого особі обвинувачення та правової кваліфікації є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду. Крім того, право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення є передумовою реалізації права обвинуваченого на захист, гарантованого п.3 ст. 6 Конвенції, Конституцією України та КПК України.

Суд приходить до висновку про те, що органом досудового розслідування допущені істотні порушення норм кримінального процесуального закону, які порушують гарантовані законом процесуальні права обвинуваченого ОСОБА_5, в частині конкретного формулювання обвинувачення, та щодо порушення права на захист, та перешкоджають суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

За таких обставин суд переконаний у необхідності повернення обвинувального акту процесуальному прокурору у даному кримінальному провадженні, так як іншого виправлення вказаних недоліків в процесуальному законі не передбачено.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.3ст.331 КПК України – до спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Дані положення в підготовчому судовому засіданні підтверджує ч.3 ст.315 цього Кодексу.

Суд взяв до уваги ступінь суспільно небезпечного діяння в якому обвинувачується ОСОБА_5, особу обвинуваченого, його вік та стан здоров’я.

Приймаючи до уваги, що строк тримання під вартою ОСОБА_5 закінчується 11.09.2018, а ризики, заявлені органом досудового розслідування та підтверджені ухвалами слідчого судді від 24.02.2018, 17.04.2018, 17.05.2018, 13.07.2018 ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.09.2018 на даний час не змінилися та продовжують існувати, вказані обставини є підставою для подальшого тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою.

За таких обставин суд переконаний в необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 6, 17, 28, 314-316, 369-372 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника ОСОБА_2 – задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12016250220000381 від 12.11.2016 року відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, повернути прокурору разом з додатками, як такий, що не відповідає вимогам Кримінально-процесуального Кодексу України для усунення недоліків, викладених в описовій частині ухвали.

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Продовжити строк тримання під вартою відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, місце державної реєстрації та місце фактичного проживання – вул. Попова, №52 с. Аврамівка Монастирищенського району Черкаської області, раніше не судимого, обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, з дня винесення ухвали строком 30 днів, тобто до 21 листопада 2018 року включно.

На ухвалу може бути подано апеляцію до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали. Копія ухвали не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Повний текст ухвали проголошено 26.10.2018 року о 10 год.

Головуючий: Ю.В.Михальченко