Рішення № 77420375, 26.10.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 495/4268/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Танцюри К.О.,

за участю секретаря Сидорівського С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за адміністративним позовом Ешсіз Метіна до Білгород-Дністровського прикордонного загону, Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, визнання протиправним та скасування постанови та рішень,-

ВСТАНОВИВ:

17.05.2018р. представник громадянина ОСОБА_1 Ешсіз Метін звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до Білгород-Дністровського прикордонного загону, Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними та скасування постанови від 16.02.2018р. про заборону в'їзду в Україну, рішення від 16.02.2018р. №333 про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства, рішення №81/З-33 від 27.04.2018р. про відмову у розгляді скарги, поданої в інтересах громадянина ОСОБА_1 ОСОБА_2 Метін.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18.05.2018р. справу №495/4268/18 передано на розгляд Одеському окружному адміністративному суду.

Ухвалою суду від 18.07.2018р. відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 Метін до Білгород-Дністровського прикордонного загону, Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними та скасування постанови від 16.02.2018р. про заборону в'їзду в Україну, рішення від 16.02.2018р. №333 про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства, рішення №81/З-33 від 27.04.2018р. про відмову у розгляді скарги, поданої в інтересах громадянина ОСОБА_1 ОСОБА_2 Метін та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.10.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача у позовній заяві зазначив, що постановою старшого інспектора прикордонної служби 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Старокозаче» Білгород –Дністровського прикордонного загону ОСОБА_3 від 16.02.2018р. у пункті пропуску «Маяки – Паланка-Удобне» громадянину ОСОБА_1 Ешсіз Метін, 01.01.1974р.н. заборонено в'їзд в Україну. Постанова вмотивована тим, що Ешсіз Метін порушив вимоги ч.2 ст.10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий реждим на тимчасово окупованій території України», а також Порядок в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015р. №367, а саме – допустив в'їзд на ТОТ АРК та виїзд знеї з порушенням визначених цими нормативними актами вимог: без отримання відповідного дозволу та поза контрольними пунктами в'їзду – виїзду. При цьому, представник позивача зазначав,що дата правопорушення у постанові, як і у довідці не зазначна. Також, представник позивача зазначав, що 16.02.2018р. інспектором ПС ВПС «Старокозаче» Білгород – Дністровського прикордонного загону ОСОБА_4 прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства №333, яким громадянину ОСОБА_1 Ешсіз Метін, 01.01.1974р.н. відмовлено у перетинанні державного кордону України з причини того, що відносно нього є рішення уповноваженого державного органу України про заборону в'їзду в Україну. Представник позивача зазначав, що Порядок в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї було встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015р. №367 та на момент відвідання громадянином ОСОБА_2 Метін ТОТ Крим, а саме 12.11.2014р., визначення поняття спеціального дозволу, порядку його отримання, як і перелік контрольних пунктів в’їзду/виїзду було юридично неврегульованим. Також, представник позивача, посилаючись на положення КУпАП зазначив, що оскільки між датою в’їзду ОСОБА_2 Метіна на тимчасово окуповану територію АРК та винесенням постанови про заборону в’їзду в Україну від 16.02.2018р. і рішення про заборону в’їзду в Україну № 333 від 16.02.2018р. минуло більше трьох років, то він вважає, що закінчились строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст.38 КУпАП. Разом з тим, представник позивача наголосив, що оскаржувані постанова про заборону в’їзду в Україну від 16.02.2018р. та рішення про відмову в перетинанні державного кордону України №333 від 16.02.2018р. були оголошені громадянину ОСОБА_1 Ешсіз Метін українською мовою, якою він не володіє. При цьому, представник позивача у позовні заяві зазначив, що у порядку досудового вирішення спору на адресу начальника Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України в інтересах Ешсіз Метіна 06.04.2018р. була спрямована скарга на протиправні рішення службових осіб Білгород-Дністровського прикордонного загону. У зазаначеній скарзі представник позивача поставив питання про поновлення пропушеного з поважних, на його думку, причин строку подання скарги, мотивуючи це застосованою до Ешсіз Метіна забороною в'їзду в Україну, що перешкоджало йому оскаржити рішення у компетентних органах влади України, а також не володіння ним українською мовою та необхідністю перевірки адвокатом обставин вчиненого правопорушення. Представник позивача також зазначав, що на вказану скаргу 03.05.2018р. ним засобами електронного зв'язку було отримано рішення від 27.04.20187р. №81/Р-33 про відмову Ешсіз Метін у задоволені його вимог, яке він вважає протиправним.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги викладені у позовній заяві та просив суд їх задоволенні у повному обсязі.

Разом з тим, у судовому засіданні 23.10.2018р. представник позивача уточнив прізвище позивача та просив суд вважати вірним написання прізвища та імені позивача українською мовою Ешсіз Метін.

Представник Білгород-Дністровського прикордонного загону та Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 30.07.2018р., зазначивши, що відповідно до даних, які містяться в ПС «Ризик» АІС«Гарт-1» громадянин ОСОБА_1 Ешсіз Метін 12.11.2014р. о 17:30год. перетнув адміністративний кордон вільної економічної зони «Крим» на виїзд до тимчасово окупованої території України через рухомий комплекс №-200301, Каланчак. У паспорті для виїзду за кордон громадянина ОСОБА_1 серії U№09723712 також міститься відтиск штампу ППр«Армянськ», датований 12.11.2014р. – в'їзд на ТОТ АР Крим. Дані щодо виїзду з ТОТ АР Крим в ПС «Ризик» ГАІС «Гарт-1» та паспортному документі громадянина ОСОБА_1 Ешсіз Метін відсутні, а також відсутні дані про виїзд з ТОТ АР Крим через контрольні пункти в'їзду – виїзду. При цьому, представник відповідачів зазначав, що у паспорті для виїзду за кордон громадянина ОСОБА_1 серії U№09723712 відсутні відмітки про виїзд з ТОТ АР Крим, а найближчим до відмітки штампу ППр «Армянськ», датованого 12.11.2014р. на в'їзд до ТОТ АР Крим по часовому інтервалу є відмітка ППр «Внуково», датована 24.11.2014р. на на виїзд з РФ та відмітка датована 24.11.2014р. на в'їзд до Стамбулу (ОСОБА_1). Зазначене, на думку представника відповідачів, свідчить про те, що громадянин ОСОБА_1 Ешсіз Метін виїхав з ТОТ АР Крим до Російської Федерації через пункт пропуску АР Крим, який відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.04.2014р. № 424-р тимчасово закритий, поза контрольними пунктами в’їзду-виїзду, чим, відповідно до п.18. ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» фактично здійснив транзитний проїзд через ТОТУ, що заборонено ч. 4 ст. 20 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та такими діями громадянин ОСОБА_1 Ешсіз Ментін порушив вимоги ч.2 ст.10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» чим фактично змусив Білгород - Дністровський прикордонний загін винести рішення про заборону йому в’їзду в Україну на термін 3 роки. Також, відповідач зазначив, що чинним законодавством України заборона в’їзду в Україну не визначається як адміністративне стягнення, а отже, положення ст.38 КУпАП не розповсюджується на порядок прийняття рішення про заборону в’їзду в Україну. Водночас, представник відповідачів наголосив, що у рішенні про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особи без громадянства №333 від 16.02.2018р., зазначено що перекладач не залучався оскільки Ешсіз Метін українською мовою володіє, рішення підписано старшим прапорщиком ОСОБА_4, а громадянин ОСОБА_1 Ешсіз Метін отримав другий примірник рішення про що свідчить його підпис. Також, представник відповідачів зазначив, що пункти пропуску та пункти контролю згідно із переліком, який є додатком до розпорядження КМУ від 30.04.2014р.№424 - р вважаються закритими з моменту набрання чинності вказаним розпорядженням - а саме з 30.04.2014р.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Ешсіз Метін ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином ОСОБА_1, що підтверджується паспортом громадянина ОСОБА_1 №U 09723712 від 05.09.2014р. (а.с.12-16).

Постановою старшого інспектора прикордонної служби 2-го відділення інспекторів прикордонної служби, відділу прикордонної служби «Старокозаче» Білгород-Дністровського прикордонного загону ОСОБА_3 від 16 лютого 2018 року, яка затверджена начальником Білгород –Дністровського прикордонного загону, відповідно до ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», п.п. «б» п.7.4 ст.7 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» заборонено громадянину ОСОБА_5 ESSIZ METIN (ОСОБА_2 Метін) в’їзд в Україну строком на три роки (а.с.9).

Згідно зазначеної постанови від 16.02.2018р. про заборону в’їзду інспектором було встановлено, що 16.02.2018р. о 14:10 год. в пункті пропуску «Маяки-Паланка-Удобне», виявлено громадянина ОСОБА_5 Ешсіз Метін, який порушив ч.2 ст.10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та Порядок в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015р. №367, а саме - допустив в’їзд на ТОТ АРК та виїзд з неї з порушенням визначених цими нормативними актами вимог: без отримання відповідного дозволу та поза контрольними пунктами в’їзду - виїзду.

Також, 16.02.2018р. інспектором ПС ВПС «Старокозаче» Білгород- Дністровського прикордонного загону ОСОБА_4 прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства №333, яким громадянину ОСОБА_1 ESSIZ METIN, ІНФОРМАЦІЯ_2, відмовлено в перетинанні державного кордону України з причини того, що відносно нього є рішення уповноваженого державного органу України про заборону в’їзду в Україну (а.с.11).

Як свідчать матеріали справи, представник громадянина ОСОБА_1 Ешсіз Метіна ОСОБА_6, не погоджуючись із прийняттям зазначених постанови та рішення Білгород-Дністровського прикордонного загону від 16.02.2018р. звернувся до Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України зі скаргою №12-е від 06.04.2018р., у якій, посилаючись на Закон України «Про звернення громадян», просив поновити строк подання вказаної скарги та скасувати постанову Білгород-Дністровського прикордонного загону від 16.02.2018р. про заборону в'їзду в Україну та рішення Білгород-Дністровського прикордонного загону від 16.02.2018р. №333 про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства (а.с.18-20).

Листом першого заступника начальника Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України №81/Р-33 від 27.04.2018р. повідомлено представника Ешсіза Метіна про те, що за результатами перевірки встановлено, що зазначені у скарзі причини пропущення визначеного ст. 17 Закону України «Про звернення громадян» строку подання скарги не є поважними. Громадянину ОСОБА_1 Ешсіз Метін 16.02.2018р. було відомо про те, що відносно нього винесено постанову про заборону в’їзду, про що свідчить відтиск штампу «Заборонено в'їзд в Україну» у паспорті для виїзду за кордон громадянина ОСОБА_1 серії U №09723712 на сторінки 43, проставлений 16.02.2018р. Також факт прийняття відносно ОСОБА_2 Метіна рішення про заборону в’їзду в Україну зазначено у рішенні про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або ОБГ № 333 від 16.02.2018 р., другий примірник якого ОСОБА_2 Метін отримав, про що свідчить його підпис у рішенні, тобто він був обізнаний про факт прийняття відносно нього рішення про заборону в'їзду в Україну і у нього було достатньо часу для оскарження вищезазначених рішень представників прикордонної служби. На підставі вищевикладеного, відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про звернення громадян» подана скарга не розглядалась на підставі пропущення встановленого місячного терміну оскарження.

Статтею 3 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009р.

N1710-VI встановлено, що під час прикордонного контролю посадові та службові особи Державної прикордонної служби України здійснюють свої повноваження в межах, передбачених Конституцією України, цим Законом, Законом України "Про Державну прикордонну службу України", іншими актами законодавства України, а також міжнародними договорами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлюють порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначений Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011р.

№ 3773-VI, згідно ч.4 ст.20 якого забороняється здійснення транзитного проїзду іноземців та осіб без громадянства через тимчасово окуповану територію.

Відповідно до положень ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, зокрема, якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в’їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в’їзду-виїзду.

Частиною 3 ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що рішення про заборону в'їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону.

Статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII визначено, що тимчасово окупована територія України є невід’ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Частиною 2 ст.10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що в’їзд іноземців та осіб без громадянства на тимчасово окуповану територію та виїзд з неї допускаються лише за спеціальним дозволом через контрольні пункти в’їзду-виїзду. Порядок в’їзду іноземців та осіб без громадянства на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї встановлюється Кабінетом Міністрів України.

04.06.2015р. постановою Кабінету Міністрів України № 367 затверджено Порядок в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї (діє з 10.06.2015р.), у п.4 якого зазначено, що перелік контрольних пунктів, в яких здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск осіб, що в’їжджають на тимчасово окуповану територію України або виїжджають з неї, транспортних засобів, вантажів та іншого майна, не призначені для перетинання державного кордону, а сам перелік контрольних пунктів наведений в додатку №1 Порядку №367, а саме згідно вказаного переліку контрольні пункти в’їзду на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї для автомобільного сполучення - “Каланчак”, “Чаплинка”, “Чонгар”. Контрольні пункти в’їзду на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї для залізничного сполучення - “Херсон”, “Мелітополь”, “Вадим”, “Новоолексіївка”.

Разом з тим, вказаний Порядок №367 регулює питання перетину адміністративного кордону вільної економічної зони "Крим" під час в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї громадян України відповідно до Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України", а також іноземців та осіб без громадянства - з урахуванням вимог Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Під час зґясування офіційних обставин справи судом встановлено, що підставою для прийняття відповідачем постанови від 16 лютого 2018 року про заборону в’їзду позивачу, стало те, що Ешсіз Метін 12.11.2014р. перетнув адміністративний кордон вільної економічної зони «Крим» на виїзд до тимчасово окупованої території України через рухомий комплекс №-200301, Каланчак без отримання відповідного дозволу та допустив виїзд з тимчасово окупованої території України поза контрольними пунктами в’їзду – виїзду.

Відповідно до даних, які містяться у базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» громадянин ОСОБА_1 Ешсіз Метін за паспортним документом U№09723712 перетнув адміністративний кордон вільної економічної зони «Крим» на виїзд до тимчасово окупованої території України 12.11.2014р. о 04:17год. через рухомий комплекс Каланчак (а.с.189). Однак, інформація та відмітки у паспортному документі громадянина ОСОБА_1 Ешсіз Метін про виїзд з ТОТ АР Крим відсуні.

При цьому, станом на 12.11.2014р. порядок в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, у тому числі і контрольні пункти в’їзду на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї для автомобільного сполучення та порядок отримання відповідного дозволу, затверджено не було.

Разом з тим, відповідно до п.7.4. Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" від 12.08.2014р., набрав чинності з 27.09.2014р., у редакції зазначеного Закону, яка була чинна на час в’їзду – виїзду позивача на тимчасово окуповану територію України АРК Крим, було визначено, що іноземні громадяни та особи без громадянства при перетині адміністративного кордону ВЕЗ "Крим" керуються нормами Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" з урахуванням того, що вони: а) мають право перетнути адміністративний кордон ВЕЗ "Крим" за умови пред'явлення належного паспортного документа іноземця, визначеного пунктом 16 частини першої статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", або посвідки на тимчасове проживання, визначеної пунктом 18 статті 1 (за наявності підстав, визначених частинами четвертою - дванадцятою статті 4 зазначеного Закону; б) у разі порушення правил перетину адміністративного кордону ВЕЗ "Крим" - підпадають під дію статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"; в) мають право перетнути адміністративний кордон ВЕЗ "Крим" у випадках та за процедурою, передбаченими Конвенцією Організації Об'єднаних Націй про статус біженців 1951 року.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання представника відповідачів, як на наявність підстав для прийняття оскарженої постанови про заборону в’їзду позивачу в Україну на порушення ним приписів ч.4 ст.20 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» щодо заборони здійснення транзитного проїзду іноземців та осіб без громадянства через тимчасово окуповану територію, з огляду на те, що вказані підстави не було зазначено в оскарженій постанові про заборону в’їзду в Україну від 16.02.2018р.

Також, суд вважає помилковим посилання представника позивача на те, що при прийнятті оскаржених постанови від 16.02.2018р. про заборону в'їзду в Україну та рішення від 16.02.2018р. №333 про відмову в перетинанні державного кордону України, які прийняті щодо позивача, закінчились строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст.38 КУпАП, оскільки діючим законодавством України заборона в’їзду в Україну не визначається як адміністративне стягнення, а отже, положення ст.38 КУпАП не розповсюджується на порядок прийняття рішення про заборону в’їзду в Україну.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що постанова від 16.02.2018р. про заборону в'їзду в Україну громадянину ОСОБА_1 ESSIZ METIN (ОСОБА_2 Метін), ІНФОРМАЦІЯ_1, строком на 3 роки, прийнята Білгород-Дністровським прикордонним загоном необґрунтовано, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Разом з тим, оскільки підставою для прийняття рішення Білгород-Дністровського прикордонного загону (код ЄДРПОУ 14321831, 67700, Одеська обл., місто Білгород-Дністровський, вул. Військової слави, будинок 14) від 16.02.2018р. №333 про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства стала постанова від 16.02.2018р. про заборону в'їзду в Україну, щодо якої суд прийшов до висновку про наявність підстав для її скасування, суд вважає, що позовні вимоги Ешсіз Метіна про визнання протиправним та скасування рішення Білгород-Дністровського прикордонного загону від 16.02.2018р. №333 про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги Ешсіза Метіна про визнання протиправним та скасування рішення Білгород-Дністровського прикордонного загону №81/З-33 від 27.04.2018р. про відмову у розгляді скарги, поданої в інтересах громадянина ОСОБА_1 Ешсіз Метін, судом встановлено наступне.

Статтею 17 Закону України «Про звернення громадян» 2 жовтня 1996 року

№ 393/96-ВР скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу. Рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено до суду в термін, передбачений законодавством України.

Згідно із ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Як вбачається з оскаржуваного рішення Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України №81/З-33від 27.04.2018р. представнику позивача відмовлено у розгляді скарги на дії службових осіб Білгоро-Дністровського прикордонного загону щодо громадянина ОСОБА_1 Ешсіз Метіна, у зв'язку з пропущенням встановленого Законом України «Про звернення громадян» місячним терміном для оскарження.

Однак, при прийнятті рішення №81/З-33від 27.04.2018р. про відмову у розгляді скарги на дії службових осіб Білгород-Дністровського прикордонного загону у зв'язку з порушенням місячного терміну для такого оскарження, відповідач не врахував те, що відтиск штампу «Заборонено в'їзд в Україну» від 16.02.2018р. в паспорті виїзду за кордон громадянина ОСОБА_1 Ешсіз Метін та підпис Ешсіз Метін із зазначенням дати 16.02.2018р у рішення від 16.02.2018р. №333 не свідчить про те, що громадянин ОСОБА_1, який не володіє українською мовою, розуміє зміст вказаного відтиску штампу чи рішення від 16.02.2018р. №333.

Крім того, докази отримання Ешсіз Метін постанови Білгород-Дністровського прикордонного загону (код ЄДРПОУ 14321831, 67700, Одеська обл., місто Білгород-Дністровський, вул. Військової слави, будинок 14) від 16.02.2018р. про заборону в'їзду в Україну, відповідачем до суду не надано.

Разом з тим, адвокатський запит представника Ешсіз Метін №6-н від 15.03.2018р. до Білгород-Дністровського прикордонного загону з проханням повідомити, яким рішенням заборонено громадянину ОСОБА_1 Ешсіз Метін в'їзд в Україну, також підтверджує неотримання позивачем оскаржуваного рішення від 16.02.2018р. про заборону в'їзду в Україну (а.с.8).

Враховуючи викладене та оскільки Південне регіональне управління Державної прикордонної служби України, відмовляючи у розгляді скарги на дії службових осіб Білгород-Дністровського прикордонного загону через те, що зазначені у скарзі причини пропущення строку подання не є поважними, не врахував неотримання громадянином ОСОБА_1 Ешсіз Метін оскаржуваного у скарзі рішення та те що громадянин ОСОБА_1 Ешсіз Метін не володіє української мовою, а тому діяв непропорційно, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а тому, суд вважає, що позовні вимоги громадянина ОСОБА_1 Ешсіз Метін про визнання протиправним та скасування рішення Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України №81/З-33 від 27.04.2018р. про відмову у розгляді скарги, поданої в його інтересах є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов Ешсіз Метін підлягає задоволенню.

Частинами 1,3 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з квитанції №16 від 10.07.2018р. позивачем сплачено судовий збір за подання вказаного адміністративного позову у розмірі 2114,40 грн.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Ешсіз Метіна, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з Білгород-Дністровського прикордонного загону за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 Метіна сплаченого судового збору у сумі 1409,60 грн. та з Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України у сумі 704,80грн., пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Ешсіз Метіна - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати постанову Білгород-Дністровського прикордонного загону (код ЄДРПОУ 14321831, 67700, Одеська обл., місто Білгород-Дністровський, вул. Військової слави, будинок 14) від 16.02.2018р. про заборону в'їзду в Україну громадянину ОСОБА_1 ESSIZ METIN (ОСОБА_2 Метін), ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 3 роки.

Визнати протиправним та скасувати рішення Білгород-Дністровського прикордонного загону (код ЄДРПОУ 14321831, 67700, Одеська обл., місто Білгород-Дністровський, вул. Військової слави, будинок 14) від 16.02.2018р. №333 про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства.

Визнати протиправним та скасувати рішення Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321802, 65014, Одеська обл., місто Одеса, вул. Жуковського, будинок 1 ) №81/З-33 від 27.04.2018р. про відмову у розгляді скарги, поданої в інтересах громадянина ОСОБА_1 ОСОБА_2 Метіна.

Стягнути з Білгород-Дністровського прикордонного загону (код ЄДРПОУ 14321831, 67700, Одеська обл., місто Білгород-Дністровський, вул. Військової слави, будинок 14) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Ешсіз Метіна (ОСОБА_1, м.Істамбул, р-н Бейоглу, вул. Курт Олу Оккоку, 24/2) сплачений судовий збір у сумі 1409,60 грн.(одна тисяча чотириста дев'ять гривень шістдесят копійок).

Стягнути з Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321802, 65014, Одеська обл., місто Одеса, вул. Жуковського, будинок 1) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Ешсіз Метіна (ОСОБА_1, м.Істамбул, р-н Бейоглу, вул. Курт Олу Оккоку, 24/2) сплачений судовий збір у сумі 704,80 грн.(сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 26.10.2018р.

Суддя К.О. Танцюра

.