Рішення № 77420133, 24.10.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/12713/18

н/п 2/640/2725/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого – судді Губської Я.В.,

при секретарі Балан Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» (61050, м. Харків, Червоношкільна набережна, 2) про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

19.07.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом, у якому просив стягнути з Державного проектно-вишукувального інституту «Укренергомережпроект» (далі за текстом — Інститут) 48 559,84 грн. в рахунок погашення заборгованості по виплаті заробітної плати, 33 029, 38 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку та 25 000,00 грн. моральної шкоди за несвоєчасний розрахунок та несплату ЄСВ.

Позивач посилається на те, що наказом № 167-К від 18.07.2011 року його було прийнято у штат Інституту на посаду начальника юридичного відділу. У вересні 2016 року наказом по Інституту його було переведено з посади начальника юридичного відділу на посаду заступника директора з організаційно-правових питань. Наказом № 52-К від 23.04.2018 року його було звільнено з посади заступника директора з організаційно-правових питань згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України. Відповідачем в порушення вимог ст. 116 КЗпП України не було здійснено повний розрахунок з ним у день звільнення. Заборгованість з виплати заробітної плати складає 48 559, 84 грн. Окрім того, розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України становить 33 029, 38 грн. Внаслідок вказаних протиправних дій відповідача він зазнав душевних страждань, наслідком яких стало погіршення його фізичного та духовного стану, а також він був позбавлений можливості отримувати допомогу по безробіттю, оскільки відповідачем не сплачувались протягом всього періоду поточного року загальнообов’язкові соціальні внески, що завдало йому моральної шкоди. Нанесену йому моральну шкоду позивач оцінив в 25 000,00 грн.

Відповідач з поданою позовною заявою не погодився, у поданих запереченнях просив суд позовні вимоги залишити без розгляду, оскільки позовна заява не відповідає дійсності та позивачем без поважних причин не надано докази для вирішення справи по суті. Позивачем було надано недостовірну довідку з відділу кадрів про те, що він з липня 2011р. по 23 квітня 2018р. працював на посаді заступника директора з організаційно-правових питань, надані до позову документи були завірені позивачем самостійно, тобто не належним чином, оскільки вони не скріплені печаткою суду або Інституту. Окрім того, позивач неналежним чином виконував свою роботу, тому Інститут вимушений звертатися до відповідних органів, а також судових установ щодо стягнення з позивача матеріальної та моральної шкоди нанесеної позивачем шляхом бездіяльності та неналежного виконання своїх обов’язків. Окрім того, основний рахунок в ПАТ «Укрсиббанку», з якого сплачувалась заробітна плата працівникам, накладено арешт за результатами розгляду судової справи з ДП «НЕК «Укренерго», чим і було доведено Інститут до фінансової кризи. Позивачем не доведено факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06.08.2018 року було відкрито провадження по даній справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 04.09.2018 року було задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у відповідача відомості про стан заборгованості позивача по заробітній платі та розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку.

На виконання ухвали суду про витребування доказів відповідачем надано 19.10.2018 на адресу суду розрахунок заборгованості із заробітної плати № 01-223дю від 27.09.2018 року, згідно якого, заборгованість з нарахованої, але невиплаченої заробітної плати перед ОСОБА_1, починаючи з вересня 2017 року, станом на 27.09.2018 року складає 43 019,26 грн., розмір середнього заробітку за час затримки – 6145,61 грн.; розмір нарахованої заробітної плати позивачу за лютий 2018 року – 6750,00 грн., за березень 2018 року – 9953,57 грн.

Позивач в судове засідання не з’явився, подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити на підставі наявних у справі документів, а справу розглядати за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи судовою повісткою, причини неявки суду не повідомив, ніяких заяв на адресу суду не подавав, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача згідно ч.3 ст. 223 ЦПК України.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

18.07.2011 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» на посаду начальника юридичного відділу на підставі наказу № 167-К (а.с. 8)

12.09.2016 року ОСОБА_1 був переведений з посади начальника юридичного відділу ДПВ НДІ «Укренергомережпроект» на посаду заступника директора з організаційно-правових питань, що підтверджується записом у трудовій книжці ОСОБА_1 (а.с. 7)

23.04.2018 року ОСОБА_1 був звільнений з посади заступника директора з організаційно-правових питань ДПВ НДІ «Укренергомережпроект» за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України на підставі наказу № 52-К (а.с. 9)

Згідно з довідкою ДПВ НДІ «Укренергомережпроект» № 01-223дю від 27.09.2018 року, заборгованість з нарахованої, але невиплаченої заробітної плати перед позивачем, починаючи з вересня 2017 року, станом на 27.09.2018 року складає 43 019,26 грн. (а.с. 60) Зазначена позивачем сума заборгованості з нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в сумі 48 559, 84 грн. не підтверджена належними та допустимими доказами, оскільки долучена до позовної заяви довідка про доходи № 13 від 23.04.2018 року не відображає суму заборгованості з заробітної плати, а свідчить лише про факт її нарахування (а.с. 12)

Як свідчать матеріали справи, встановлена судом сума заборгованості з заробітної плати у розмірі 43 019,26 грн. відповідачем не погашена та станом на день винесення рішення сума заборгованості не зменшилася.

Відповідно до ч. 5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

При звільненні позивача з ним не були проведені остаточні розрахунки та виплати.

У зв’язку з цим, позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають задоволенню у розмірі 43 019,26 грн.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 27 Закону України «Про оплату праці» визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як роз'яснено в пункті 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі за текстом Порядок № 100).

З урахуванням норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку № 100, середньомісячна зарплата за час затримки розрахунку працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, із якою пов’язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Як вбачається з довідки ДПВ НДІ «Укренергомережпроект» заробітна плата ОСОБА_1 за лютий 2018 року становила 6750,00 грн., за березень 2018 року 9953,57 грн., що разом становить 16 703,57 грн. (а.с. 60).

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 згаданого Порядку № 100 визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2-х місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

Протягом лютого-березня 2018 року був 41 робочий день, а тому середньоденна заробітна плата складає 407,40 грн. (16 703,57 грн/41 робочий день=407,40 грн.).

За приписами п. 8 Порядку № 100 після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Оскільки позивач був звільнений 23.04.2018, розрахунковий період становить з 24.04.2018-24.10.2018, а тому загальна сума заробітку, що підлягає виплаті за за час затримки розрахунку складає 51 332,40 грн. (407,40 грн. х 126 робочих днів = 51 332,40 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 19 Конституції України, статей 1, 2 ЦПК України та з урахуванням положення статті 13 ЦПК України вийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право виключно лише у випадках, прямо передбачених законом.

Таким чином, вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог, а саме 33 029, 38 грн.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідач з вересня 2017 року неналежним чином виконував свої зобов’язання та не здійснив з ним повний розрахунок при звільненні, відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, внаслідок чого позивач був позбавлений належних засобів для існування та змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя та родини, зазнав душевних страждань, а тому суд відхиляє доводи відповідача про недоведеність факту заподіяння моральних чи фізичних страждань та обставин їх заподіяння.

Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У зв’язку з цим, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню у розмірі 5000,00 грн.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що надані до позову документи були завірені позивачем самостійно, тобто не належним чином, оскільки вони не скріплені печаткою суду або Інституту, як такі, що не відповідають вимогам діючого законодавства. Наведені у довідці № 2 від 23 квітня 2018 року помилкові відомості про те, що ОСОБА_1 з липня 2011р. по 23 квітня 2018р. працював на посаді заступника директора з організаційно-правових питань Інституту не свідчать про необґрунтованість заявлених позовних вимог та не впливають на характер спірних правовідносин. Окрім того, достовірні відомості з цих питань були встановлені судом на підставі інших долучених до позовної заяви письмових доказів. Доводи відповідача про неналежне виконання позивачем своїх трудових обов’язків не стосуються предмету спору та не впливають на обґрунтованість заявлених позовних вимог. Накладення арешту на основний рахунок в ПАТ «Укрсиббанку», з якого сплачувалась заробітна плата працівникам не впливає на обов’язок відповідача належним чином виконувати свої зобов’язання зі сплати заробітної плати та не виключає його відповідальності. Окрім того, вказані обставини щодо накладення арешту на рахунок не були доведені відповідачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч.ч.1,6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та позовні вимоги задоволені частково, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4,5,12,13,141,223,258,263-265,268,280 ЦПК України, ст.ст. 47, 97, 115-117, 237-1 КЗпП України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» (61050, м. Харків, Червоношкільна набережна, 2, код 00114092) на користь ОСОБА_1 (61195, АДРЕСА_1) суму заборгованості щодо нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в розмірі 43019,26 грн., суму середнього заробітку за час затримки заробітної плати в розмірі 33029,38 грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн., усього 81048, 64 грн.

Стягнути з Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» (61050, м. Харків, Червоношкільна набережна, 2, код 00114092) на користь держави (отримувач коштів: Управління державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача: 37999675, банк отримувача: ГУДКУ в Харківській обл., МФО: 851011, рахунок отримувача: 31219206700004, код класифікації доходів бюджету: 22030001 (у призначенні платежу платником повинно бути вказано: слова "судовий збір" за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Київський районний суд м. Харкова код ЄДРПОУ суду: 02893746) судовий збір в розмірі 1762 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України ( в ред. з 15.12.2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя: