Постанова № 7741798, 30.01.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2010 р. Справа № 40/317-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Такмаков Ю.В., судді Могилєвкін Ю.О., Плужник О.В.

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивача –Котівця М.О. (директора), Калуцького В.О. (дов. № 14 від 25.01.2010р.), Гончара С.Б. (дов. № 11 від 07.12.2009р.)

відповідача - Козуб В.А. (дов. № 7/2009 від 02.12.2009р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс", смт. Коломак, Харківська область (вх. № 3879 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 30.11.09р. по справі № 40/317-09

за позовом Приватного підприємства "СБ СКО", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс", смт. Коломак, Харківська область

про стягнення 377143,72 грн.,-

встановила:

У листопаді 2009 року Приватне підприємство "СБ СКО" (м. Харків) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс" (смт. Коломак, Харківська область) про відшкодування шкоди в сумі 377143,72 грн.

Разом із позовною заявою позивач надав заяву про забезпечення позову, в якій він просив господарський суд вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить ТОВ "Енергосервіс" (код ЄДРПОУ 30160427) 63100, Харківська область, смт. Коломак, вул. Кірова, 2 (молокозавод) та заборони ТОВ "Енергосервіс" відчужувати грошові кошти зі свого банківського рахунку № 26003000001916 у філії № 1 АБ "Факторіал-Банк" м. Харкова МФО 350482 у межах позовних вимог у розмірі 377143,72 грн. до постановлення рішення у господарській справі. Мотивуючи вимоги даної заяви позивач вказує на те, що відповідач уникає переговорів з приводу добровільного виконання грошових зобов’язань, і не надає жодної відповіді на вимоги (претензії), які надані в обґрунтування позовних вимог. Крім того, позивач вказує на те, що відповідач має значну суму заборгованості за невиконання грошових зобов’язань і не виконує їх протягом року, а також має можливість в будь-який момент, як тільки йому стане відомо про позовні вимоги, відчужити грошові кошти чи майно, що належить відповідачу та на яке може бути спрямоване стягнення у виконання рішення суду, якщо воно буде постановлено на користь позивача, що, в свою чергу, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 листопада 2009 року у даній справі заяву Приватного підприємства "СБ СКО" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково та накладено арешт на грошові кошти відповідача у розмірі 377143,72 грн., які знаходяться на розрахунковому рахунку у філії № 1 АБ "Факторіал-Банк", м. Харкова.

30.11.2009р. позивач знову звернувся до господарського суду Харківської області із заявою про забезпечення позову (вх. № 15320 від 30.11.2009р.), в якій просив скасувати заходи, вжиті попередньою ухвалою суду, та прийняти нову ухвалу, якою накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.11.2009р. по справі № 40/317-09 (суддя Хотенець П.В.) заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову від 30 листопада 2009 року задоволено та з метою забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти відповідача –ТОВ "Енергосервіс" у розмірі позовних вимог 377143,72 грн., які знаходяться в кредитних установах банків.

Відповідач - ТОВ "Енергосервіс" (смт. Коломак, Харківська область) з даною ухвалою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення та неправильне застосування норм чинного законодавства, просить ухвалу господарського суду Харківської області від 30.11.2009р. скасувати та зняти арешт з грошових коштів відповідача на заявлену до стягнення суму.

Позивач письмових пояснень або заперечень по апеляційній скарзі не надав, його уповноважені представники –Котівець М.О., Калуцький В.О. та Гончар С.Б. у судовому засіданні 26.01.2010р. підтримали ухвалу суду першої інстанції, просили залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, як безпідставну.

Заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, які підтримали свої позиції у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивач вдруге звертаючись до господарського суду із заявою щодо забезпечення позову, просив вжити нові заходи, зокрема накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах позовних вимог, оскільки вимоги попередньої ухвали суду від 26.11.2009р. щодо вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, які знаходяться на розрахунковому рахунку у філії № 1 АБ «Факторіал-Банк»міста Харкова, неможливо було виконати з причин реорганізації банку відповідача та зміни розрахункових рахунків.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Згідно зі статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.

Виходячи з вищезазначених положень колегія суддів визначає, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає саме в доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову. При цьому, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, а умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

З викладеного також випливає, що підставами забезпечення позову в будь-якому випадку є наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свобод і інтересам позивача до ухвалення рішення в справі, наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.

Водночас, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Отже заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення ускладнень у виконанні судового рішення.

В даному випадку, позивач в обґрунтування своєї заяви про вжиття нових заходів щодо забезпечення позову зазначив, що з інформації, яка надійшла з відділу державної виконавчої служби, йому стало відомо про неможливість виконати попередню ухвалу господарського суду Харківської області від 26 листопада 2009 року про забезпечення позову з причини реорганізації АБ "Факторіал-Банк" в ПУАТ "СЕБ Банк", м. Київ та зміни розрахункових рахунків.

Розглянувши дану заяву господарський суд з урахуванням всіх обставин справи, а також наявних в ній документальних доказів та вимог чинного законодавства, дійшов висновку про наявність правових підстав для її задоволення, мотивуючи тим, що невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду в разі його прийняття.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На думку колегії суддів, оскаржена відповідачем ухвала господарського суду відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, яким судом надана правильна та належна правова оцінка, а також нормам чинного законодавства, в зв’язку з чим вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги в даному випадку і скасування прийнятої ухвали про вжиття заходів щодо забезпечення позову - немає, виходячи з наступного.

Колегія суддів враховує, що у розумінні положень розділу 10 Господарського процесуального кодексу України “Забезпечення позову”, розглядаючи заяву про забезпечення позову господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов’язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

З огляду на вказане, ухвала господарського суду в обов’язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття такого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду. Колегія суддів також визначає, що відповідно до пункту 3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду має містити мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство.

Крім того, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За змістом цих положень, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Приймаючи оскаржену ухвалу, господарський суд врахував всі обставини справи, а також те, що відповідач не вчиняє жодних дій, направлених на погашення заборгованості, фактично ухиляючись від виконання своїх зобов’язань, в зв’язку з чим правомірно визначився, що невжиття вищевказаних заходів до забезпечення позову може призвести до заподіяння шкоди інтересам позивача, а захист цих прав позивача може стати неможливим без прийняття вищезазначених заходів до забезпечення, оскільки для відновлення прав позивача необхідні будуть значні зусилля та витрати, через значний розмір заборгованості.

Між іншим, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, господарський суд має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між: сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності господарському суду слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи, яка здійснює таку діяльність.

В процесі розгляду апеляційної скарги колегією суддів з’ясовано, що вимоги позивача забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в сумі 377143,72 грн. є розумними, логічними і абсолютно адекватними, а відповідачем ці обставини не спростовані.

Натомість, із матеріалів справи вбачається, що відповідач свідомо не реагує на неодноразові звернення до нього з вимогою про погашення заборгованості, а позивач єдиним доступним для нього у цій ситуації способом намагається захистити свої майнові інтереси, так як арешт грошових коштів відповідача у вищевказаній сумі забезпечить безперешкодне виконання судового рішення.

Окрім цього, відповідачем на надано до матеріалів справи жодних доказів відсутності грошових коштів на його рахунках в банківських та інших установах, а також документів на підтвердження факту неплатоспроможності ТОВ "Енергосервіс" (смт. Коломак, Харківська область). Документальні доказі, які б унеможливлювали застосування заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошті в межах заявленої до стягнення суми, відповідачем як суду першої так і апеляційної інстанції не надані.

Колегія суддів вважає, що зазначений вид та спосіб забезпечення позову не є суттєвим обмеженням для відповідача, оскільки жодним чином не заважає веденню ним власної господарської діяльності. Вказані дані не спростовані відповідачем при розгляді його апеляційної скарги по суті в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обов’язок доказування законодавчо покладений на сторони.

Отже інтереси учасників процесу будуть збалансовані і не порушені, а застосовані заходи здатні реально забезпечити виконання судового рішення, не порушуючи при цьому їх права.

Більше того, правовими наслідками рішення по справі є стягнення грошових коштів, в зав’язку з чим зазначені у заяві заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться в кредитних установах банків на суму позову, пов’язані з предметом спору і не виходять за його межі, а наведені позивачем обставини, якими він обумовлює необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, можуть реально порушити його права. Заявлена позивачем до стягнення сума боргу в розмірі 377143,72 грн. є істотною і невжиття саме таких заходів може ускладнити виконання рішення суду про стягнення цих коштів з відповідача, а тому висновки ухвали про накладення арешту в межах суми позову є правомірними.

Приймаючи до уваги всі обставини справи, наявні в ній докази у їх сукупності, виходячи із суми заявлених позовних вимог, яка є значною, та характеру позову, що є майновим, наявністю у відповідача необмежених можливостей щодо використання коштів, відсутністю фактичного забезпечення виконання зобов'язання, ненаданням доказів в підтвердження відсутності у нього грошових коштів в банківських установах, а також неподанням відповідачем суду апеляційної інстанції жодних доказів конкретного порушення вказаними заходами його законних прав або інтересів, колегія суддів, погоджуючись із висновками господарського суду, також визначає наявність правових підстав для вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться в кредитних установах банків, оскільки в даному випадку існує реальна імовірність невиконання законного рішення суду.

З цих обставин, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд діяв в межах наданих йому процесуальним законом повноважень, а також вимог заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, що є підставою для залишення оскарженої ухвали без змін, як такої, що не суперечить приписам Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги наявність у позивача правових підстав вимагати вжиття заходів щодо забезпечення позову, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду від 30.11.2009р. року по справі № 40/317-09 про вжиття заходів до забезпечення позову обґрунтована, відповідає фактичним обставинам справи та прийнята з вірним застосуванням норм чинного законодавства, а доводи апеляційної скарги її не спростовують, в зв’язку з чим дійшла до висновку про відсутність підстав для скасування зазначеного судового акту та задоволення вимог апеляційної скарги відповідача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 33, 34, 43, 66, 67, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс" (смт. Коломак, Харківська область) залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 30 листопада 2009 року по справі № 40/317-09 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Повний текст постанови підписано 29 січня 2010 року.

Головуючий суддя Такмаков Ю.В.

Судді Могилєвкін Ю.О.

Плужник О.В.