Постанова № 77417013, 24.10.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 року

м.Суми

Справа №577/3819/17

Номер провадження 22-ц/788/1418/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

третя особа - Конотопська міська державна нотаріальна контора,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 грудня 2017 року в складі судді Кравченка В.О., ухваленого у м. Конотоп,

в с т а н о в и в:

Звернувшись до суду із позовом, ОСОБА_1 просив усунути перешкоди у користуванні ним своїми 31/40 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, шляхом визнання, що ОСОБА_3 належить не 9/20 часток вказаного будинку, а 9/40 часток.

Свої вимоги мотивує тим, що вказане домоволодіння зареєстроване на праві спільної часткової власності за ним та ОСОБА_3 При оформленні спадкових прав і отриманні відповідачем свідоцтва на право на спадщину за законом нотаріусом Конотопської міської нотаріальної контори була допущена помилка, а саме при реєстрації права власності і внесенні відомостей до Держреєстру речових прав на нерухомість замість 9/40 частин будинку зареєстровано право власності на 9/20 часток будинку, внаслідок чого позивач позбавлений права в повній мірі розпорядитися правом власності і провести реальний розподіл житлового будинку та надвірних будівель. Добровільно виправити помилку ОСОБА_3 відмовляється, пропозиції нотаріуса ігнорує, що і стало підставою для звернення до суду.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07.12.2017 року позов задоволено. Усунено перешкоди у користуванні 31/40 частиною житлового будинку з надвірними будівлями, розташованими по АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності, шляхом визначення, що іншому співвласнику цієї нерухомості - ОСОБА_3 належить не 9/20, як зазначено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а 9/40 часток вказаного житлового будинку з надвірними будівлями. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат 640 грн судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд безпідставно задовольнив позов, оскільки права позивача з приводу його частини будинковолодіння нею не порушені. Вказує, що свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_1 є недійсним, оскільки її чоловікові відповідно до ухвали суду від 07.04.1993 року належало саме 9/20 часток спірного будинку, саме цю частку вона і успадкувала.

Відзиву на апеляційну скаргу стороною позивача не направлено.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи скарги підтримав та просив задовольнити.

Позивач до суду не з'явився, але належним чином оповіщений про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку за місцем реєстрації.

Відповідно до п. 3 розділу ХIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних суддів у відповідних апеляційних округах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу на праві спільної часткової власності належить 31/40 часток спірного домоволодіння, тому шляхом арифметичного підрахунку може належати лише 9/40 часток.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду виходячи з наступного.

Як вбачається із цивільної справи, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 30.12.2016 року ОСОБА_1 належить 31/40 часток житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з яких 11/20 часток належали померлій ОСОБА_4 на підставі мирової угоди затвердженої Конотопським міськсудом від 07.04.1993 року спр. №2-151, а 9/40 часток належали померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки посвідченого 01.06.1970 року за р. №2-964 та мирової угоди затвердженої Конотопським міськсудом від 07.04.1993 року спр. №2-151 (а.с. 5).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.08.2016 року ОСОБА_3 успадкувала після смерті свого чоловіка - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, 9/20 часток житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належав померлому на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки посвідченого 01.06.1970 року за р. №2-964 та мирової угоди затвердженої Конотопським міськсудом від 07.04.1993 року спр. №2-151/1993 (а.с. 47).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна на праві спільної часткової власності за ОСОБА_1 зареєстровано 31/40 часток спірного будинковолодіння, а за ОСОБА_3 - 9/20 часток (а.с. 8, 18).

Згідно повідомлення завідувача Конотопської державної нотаріальної контори від 13.07.2017 року, адресованого ОСОБА_1 з приводу його звернення щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, при реєстрації права власності - внесенні відомостей до реєстру, було допущено помилку: замість 9/40 часток будинку було зареєстровано право власності на 9/20 часток буд. АДРЕСА_1. Нотаріусом, про цей факт було повідомлено ОСОБА_3 та запропоновано з'явитися до нотаріальної контори для вирішення цього питання, проте остання до нотконтори не з'явилася, що унеможливлює внесення відповідних змін до Державного реєстру (а.с. 7).

Також встановлено, що ухвалою Конотопського міського суду від 07.04.1993 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та визнано, зокрема, за ОСОБА_4 право власності на 11/20 часток будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1, та за ОСОБА_5 - 9/20 часток даного будинковолодіння (а.с. 46).

Вказане судове рішення Конотопського міського суду від 07.04.1993 року набрало законної сили, заінтересованими особами не оскаржувалось.

Відповідно до положень ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладені норми права та фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення вимог позову ОСОБА_1, так як ним не було доведено обґрунтованості його позовних вимог, оскільки ухвала Конотопського міського суду від 07.04.1993 року - первинний правовстановлюючий документ, яким визначено частки у праві власності на домоволодіння спадкодавців сторін у даній справі, набрала законної сили та позивачем не оскаржена. На даний час свідоцтво про право за законом отримане відповідачем 05.08.2016р., у якому її частка визначена як 9/20 часток спірного житлового будинку з надвірними будівлями, в силу ст. 204 ЦК України є дійсним. Доказів про здійснення поліпшення будинковолодіння, яке є спільним майном, що дає право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, ОСОБА_1, у відповідності до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, також не надано.

За таких обставин, через порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, на підставі ст. 376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню 960,00 грн у відшкодування фактично понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задовольнити.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 грудня 2017 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 960,00 грн у відшкодування фактично понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 жовтня 2018 року.

Головуючий - С.С. Ткачук

Судді: О.Ю. Кононенко

О.І. Собина