Ухвала суду № 77415971, 26.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

26 жовтня 2018 р.Справа № 820/3124/17Харківський апеляційний адміністративний суду у складі

головуючого судді: Лях О.П. , суддів: Старосуда М.І. , Яковенка М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Державної судової адміністрації України про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2017р. по справі № 820/3124/17 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2017р. задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії: визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо не здійснення нарахування судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області Афанасьєва Вадима Олексійовича суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про державний бюджет України на 2017 рік"; зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області з 01 січня 2017 року по червень 2017 року перерахувати судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, суддівську винагороду за періоди січень 2017 року по червень 2017 року, виходячи з посадового окладу в сумі 32000,00 грн. (тридцять дві тисячі гривень 00 копійок) та провести виплати суддівської винагороди з урахуванням вже виплачених сум; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

На вказану постанову Державною судовою адміністрацією України подано апеляційну скаргу, в якій зазначено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. В обгрунтування клопотання повідомлено, що має право на апеляційне оскарження зазначеної постанови суду першої інстанції, оскільки є особою, яка не брала участі у справі, питання про чиї права, свободи, інтереси та (або) обов'язки вирішив суд.

Перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Із матеріалів справи слідує, що оскаржуване судове рішення було ухвалене в порядку письмового провадження 04.10.2017 року, а апеляційну скаргу Державною судовою адміністрацією України подано засобами поштового зв'язку лише 12.10.2018 року.

В той же час, Законом України від 03.10.2017 року № 2147-VIII викладено у новій редакції положення Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності з 15.12.2017 року.

Так, відповідно до ч.3 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

В той же час, приписами п.п.13 п.1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) передбачено, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.

Так, положеннями з ч.2 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення) було передбачено, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно зі ст.13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення) особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.185 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічні положення щодо права особи, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси чи обов'язки, на апеляційне оскарження судових рішень містяться у ст.ст.13, 14 та 293 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги).

Додатково слід відмітити, що згідно із ч.4 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.

З огляду, що відповідно до ч.3 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду першої інстанції розглядається відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII, проте із врахуванням норм Кодексу в редакції, чинній до 15.12.2017 року, щодо строків на апеляційне оскарження судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Аналогічні положення містилися у ст.102 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення).

Таким чином, передбачена можливість поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, якщо судом визнано причини його пропуску поважними.

При цьому слід враховувати, що згідно із ч.2 ст.299 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.

Як зазначено вище, в обгрунтування клопотання апелянтом повідомлено, що він має право на апеляційне оскарження зазначеної постанови суду першої інстанції, оскільки є особою, яка не брала участі у справі, питання про чиї права, свободи, інтереси та (або) обов'язки вирішив суд.

На підтвердження доводів даного клопотання апелянтом надано копії відповідних документів, в тому числі копію заяви позивача, адресовану саме апелянту. Із даної заяви вбачається, що позивач просить виконати оскаржувану постанову суду першої інстанції саме апелянта.

Колегія суддів звертає увагу, що позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються нарахування суддівської винагороди.

Положеннями ч.9 ст.135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" передбачено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.146 даного Закону держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів відповідно до Конституції України.

Забезпечення функціонування судової влади передбачає: 1) окреме визначення у Державному бюджеті України видатків на утримання судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону; 2) законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування судів; 3) гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів.

Згідно із ч.ч.1, 3 та 4 ст.148 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: 1) Верховний Суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності; 1-1) вищий спеціалізований суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності; 2) Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України; 3) Вища рада правосуддя - щодо фінансового забезпечення її діяльності.

Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Відповідно до ч.1 ст.149 даного Закону суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Приписами ч.5 ст.22 Бюджетного кодексу України також передбачено повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, серед яких: отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Враховуючи зазначене та беручи до увагии направлення особисто позивачем на адресу апелянта заяви щодо виконання оскаржуваної постанови суду першої інстанції, Державна судова адміністрація України є особою, яка не брала участі у справі, питання про чиї обов'язки вирішив суд першої інстанції в оскаржуваній постанові.

При цьому, із матеріалів справи слідує, що відповідач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області - заявляв клопотання про залучення апелянта в якості другого відповідача, однак ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 року було відмовлено у задоволенні даного клопотання.

Так само, апелянт не був залучений до розгляду справи №820/3124/17 у якості третьої особи та на його адресу не направлялися будь-які процесуальні документи по даній справі.

Таким чином, апелянт є суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними, тому клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, а строк на апеляційне оскарження - поновленню.

Керуючись ст.ст.3, 6, 13, 14, 121, 293, 299, 321, 325, 328, п.п.13 п.1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII, ст.ст.13, 102, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року), суд ,-

У Х В А Л И В:

Клопотання Державної судової адміністрації України про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2017р. по справі № 820/3124/17 - задовольнити.

Процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 р. по справі № 820/3124/17 - поновити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)О.П. ЛяхСудді(підпис) (підпис)М.І. Старосуд М.М. Яковенко