Постанова № 77415787, 22.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2592/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бенедик А.П.

суддів: Лях О.П. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області Державної фіскальної служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Зінченко А.В.) від 20.06.2018р. (повний текст рішення складено 03.07.2018 р.) по справі №820/2592/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ-ФОР"

до Головного управління ДФС у Харківській області Державної фіскальної служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “КОМ-ФОР”, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000301415 форма “Р” від 28.03.2018 р. та № НОМЕР_1 форма “Р” від 28.03.2018 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що висновки податкового органу про порушення підприємством вимог діючого законодавства є необґрунтованими, ґрунтуються на помилкових судженнях суб’єкта владних повноважень та не відповідають обставинам справ, а тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 28.03.2018 року № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 .

Стягнуто з Головного управління ДФС у Харківській області на користь ТОВ "КОМ-ФОР" судовий збір в сумі 1762 грн. 00 коп.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про їх обґрунтованість. Зазначив, що за наслідком перевірки встановлено порушення правил класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні (митне оформлення здійснено у товарній підкатегорії 4008 11 00 00 (пільгова ставка ввізного мита 5,0%)), а необхідно було зазначити код товару 9404 21 10 00 (пільгова ставка мита з країнами ЄС за 2016 рік 7,5%, за 2017 рік 5%), у зв'язку з чим було занижено податкове зобов'язання з ввізного мита на загальну суму 28391,48 гри., та порушення п. 187.8 статті 187 та пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (далі – ПК України) щодо заниження бази оподаткування податком на додану вартість на суму ввізного мита, у зв'язку з чим було занижено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 5 678, 30 грн. по відповідним митним деклараціям. А тому, оскільки встановлені за наслідками перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, то спірні податкові повідомлення-рішення є законними.

Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що співробітниками ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ “КОМ-ФОР” з питань дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи при правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів з комерційною назвою “ОСОБА_1 з вулканізованої пористої незатверділої гуми (латекс) арт.: LА0072/200*80*16, LА0072/200*140*16, LА0072/200*160*16, LА0072/200* 180* 16, 4012001180200, 4012001160200, 4012001080200, 4012001090200, 4012001140200, 4012018180200, 4012018160200...” за митними деклараціями від 06.04.2016 № 807100000/2016/012183, від 30.05.2017 р. №UА807170/2017/314441 та від 26.12.2017 № UА807170/2017/350255, за кодом 4008 11 00 00 відповідно до УКТ ЗЕД, за наслідком якої складено ОСОБА_2 № 827/20-40-14-15-07/33337750 від 03.03.2018 року.

Під час перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог Закону України “Про Митний тариф України” (застосування Правила 1 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД) при класифікації товарів , частини 1 пункту 5, частини 8 статті 257 Митного кодексу України , в частині порушення правил класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні (митне оформлення здійснено у товарній підкатегорії 4008 11 00 00 (пільгова ставка ввізного мита 5,0%)), а необхідно було зазначити код товару 9404 21 10 00 (пільгова ставка мита з країнами ЄС за 2016 рік 7,5%, за 2017 рік 5%), у зв'язку з чим було занижено податкове зобов'язання з ввізного мита на загальну суму 28391,48 гри., та порушення п. 187.8 статті 187 та пункту 190.1 статті 190 ПК України щодо заниження бази оподаткування податком на додану вартість на суму ввізного мита, у зв'язку з чим було занижено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 5 678, 30 грн. по митним деклараціям (МД): від 06.04.2016 № 807100000\2016\12183, від 30.05.2017 UA807170X2017\314441, від 26.12.2017 № UA807170\2017X350255.

В результаті вищезазначених порушень ТОВ “КОМ-ФОР” занижено податкові зобов’язання на загальну суму 34069,78 грн., з них: по ввізному миту – 28391,48 грн., по податку на додану вартість – 5678,30 грн.

Позивач, не погоджуючись із встановленими за наслідком проведеної перевірки висновками, надав заперечення на ОСОБА_2 перевірки (№ 827/20-40-14-15-07/33337750 від 16.03.2018 р.), за наслідками розгляду яких, листом № 1158/10/20-40- 14-15-10 від 23.03.2018 р. ГУ ДФС у Харківській області повідомило про залишення без змін висновків акту перевірки, а заперечення – без задоволення.

На підставі висновків викладених в акті перевірки, 28.03.2018 року відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_2 форма “Р”, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності на 28 391 гри.48 коп., нарахованих штрафних санкцій 7 097 грн.87 коп.;

- № НОМЕР_1 форма “Р”, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів на 5 678 грн.30 коп., та нарахованих штрафних санкцій 1 419 грн.57 коп.

Не погодившись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем правил класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому збільшення суми грошового зобов’язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Під час розгляду справи встановлено, 11.12.2015 року між ТОВ “КОМ-ФОР” та Компанією Latехсо NV, Бельгія укладено контракт №24\В, за яким поставляється латекс у листах та рулонах.

07.03.2017 року також з метою поставки аналогічного товару підприємством було укладено контракт № 07-03X2017 з компанією ЕКОN-91 LTD, Республіка Болгарія.

Контрагентами позивача визначено коди товару, що поставлявся 4008 11 00 00.

Так, Компанією Latехсо NV, Бельгія в інвойсі від 30.03.2016 р., міжнародній товарно-транспортній накладній, експортній митній декларації від 31.03.2016 року код товару - листи латексу визначений як 4008 11 00 00.

Компанією ЕКОN-91 LTD, Республіка Болгарія також зазначений код 4008 11 00 00 в експортних митних деклараціях від 26.05.2017, від 22.12.2017 р., в міжнародних товарно-транспортних накладних від 26.05.2017 р. та від 22.12.2017 р.

Класифікацію листів латексу висотою 16 см за кодом 4008 11 00 00 Європейської гармонізованої системи опису та кодування товарів підтверджено контрагентами у листах від 04.04.2018 року, які залучені до матеріалів справи. Також зазначено, що такі листи використовуються для виробництва матраців, та інших елементів меблів для сидіння та лежання.

За змістом частини 4 статті 69 Митного кодексу України (далі – МК України), у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

За змістом правила 3а Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД Митного тарифу України, що є додатком до Закону України «Про Митний тариф України» вбачається, що у разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином: (a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис.

Класифікація товарів для цілей митного оформлення відбувається згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), яка побудована на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів (ГС) та Комбінованої номенклатури Європейського Союзу (КН ЄС), відповідно до статті 311 МК України.

Порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року № 428, відповідно до пункту 2 якого УКТ ЗЕД, є товарною номенклатурою Митного тарифу, затвердженого Законом України "Про Митний тариф України", що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі, здійснення митного оформлення товарів.

Колегія суддів зазначає, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає декларацію. Орган доходів і зборів здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише у тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження контролюючого органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.08.2018 року по справі №815/3439/16.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі вищевикладеного, позивачем під час митного оформлення товару в митних деклараціях від 06.04.2016 р. № 807100000/2016\12183, від 30.05.2017 №UА807170\2017\314441, від 26.12.2017 р. № UА807170\2017\350255 було вказано саме код товару, який визначений контрагентами - 4008 11 00 00.

Змістом частини 5 статті 69 МК України визначено, що у разі наявності складного випадку класифікації товару у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару, при виникненні суперечностей щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, необхідно застосовувати спеціальні знання, проводити дослідження.

Будь-яких підстав для зміни коду, зазначеного контрагентами, як при митному оформленні, так і в інших товаросупровідних документах, відповідачем ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи наведено не було.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

В свою чергу, належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки.

На підставі викладеного, колегія суддів колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності в діях позивача порушення вимог законодавства та, як наслідок, неправомірності нарахування за вказані порушення суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги щодо правомірності визначення позивачу суми грошового зобов’язання колегія суддів вважає необґрунтованими з вищезазначених підстав.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2018р. по справі №820/2592/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ-ФОР" до Головного управління ДФС у Харківській області Державної фіскальної служби України про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_1 Повний текст постанови складено 26.10.2018 року.