Рішення № 7741445, 19.01.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" січня 2010 р.Справа № 17/119 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Таран С.В., розглянув матеріали справи №17/119

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Олійно-жировий альянс", м. Київ

до відповідача: закритого акціонерного товариства "Креатив", м. Кіровоград

про спонукання до виконання мирової угоди шляхом стягнення 2034059,82 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - Єськов І.Г., довіреність №13/01 від 24.10.2009 року;

від відповідача - Новікова Т.В., довіреність №885 від 15.01.2010 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Олійно-жировий альянс" подано позов про спонукання закрите акціонерне товариство "Креатив" до виконання мирової угоди шляхом стягнення із закритого акціонерного товариства "Креатив" 1 816 615,50 грн. основного боргу та 127163,08 грн. штрафу.

В судовому засіданні 19.01.2010 року представником позивача подано заяву №13/788 від 13.01.2010 року (вх. №02-11/1127 від 19.01.2010 року), в якій товариство з обмеженою відповідальністю "Олійно-жировий альянс" просить поряд з сумою основного боргу в розмірі 1816615,50 грн. стягнути з відповідача пеню в розмірі 217 444,32 грн. (а.с. 138-139).

Відповідач у відзиві на позовну заяву №20/01-10 від 18.01.2010 року (вх. №02-11/1063 від 19.01.2010 року) позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу визнав в повному обсязі, проти задоволення решти позовних вимог заперечив (а.с. 105-107).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 03.03.2009 року по справі № 9/266 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Олійно-жировий альянс" ("кредитор") до закритого акціонерного товариства "Креатив" ("боржник") про стягнення 9475307,65 грн. (далі- справа №9/266) затверджено мирову угоду, укладену між сторонами, за умовами якої боржник зобов'язався здійснити сплату кредитору залишку заборгованості за контрактом №210408 від 21.04.2008 року та іншими зобов'язаннями, що виникли між сторонами до дати підписання даної мирової угоди, загалом в сумі 3916615,50 грн., а також одноразового компенсаційного платежу в сумі 300000 грн. шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок кредитора, протягом чотирьох місяців після підписання даної мирової угоди сторонами наступним чином: 1 етап - 300000 грн. (одноразовий компенсаційний платіж) до 10.03.2009 року; 2 етап - 1100000 грн. до 03.04.2009 року; 3 етап - 900000 грн. до 03.05.2009 року; 4 етап - 900000 грн. до 03.06.2009 року; 5 етап - 916615,50 грн. до 03.07.2009 року (а.с.12-15).

В зв'язку з ухиленням відповідача від виконання даної мирової угоди позивач звернувся до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання ухвали від 03.03.2009 р. по справі №9/266 (а.с.19,22).

Постановою від 16.07.2009 р. Кіровським відділом державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції відмовлено заявникові у відкритті виконавчого провадження за вказаної ухвалою в тому числі з підстав її невідповідності вимогам статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.42-43), а тому позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Із матеріалів справи вбачається, що умови мирової угоди відповідач виконав лише частково, перерахувавши позивачеві 2 300 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками (а.с.45-56, 109-116), внаслідок чого виникла заборгованість перед ТОВ "Олійно-жировий альянс" в розмірі 1 816 615, 50 грн., яку ЗАТ "Креатив" визнає в повному обсязі (а.с. 105-107).

При вирішенні даного спору господарський суд виходить із наступного.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК України та статтею 19 названого Закону) ознаки та відомості. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

За переконанням суду, у випадках невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.

Аналогічну правову позицію викладено в пункті 9 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" №02-5/289 від 18.09.1997 р. з подальшими змінами та доповненнями та в пункті 3.9.6 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" №02-5/289 від 18.09.1997 р. з подальшими змінами та доповненнями.

Згідно статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Враховуючи викладене та з огляду на відсутність в ухвалі господарського суду Кіровоградської області від 03.03.2009 року по справі №9/266 обов'язкових для виконавчого документу реквізитів, господарський суд вважає вимоги позивача в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 1816615,50 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Із змісту ухвали господарського суду від 03.03.2009 року по справі №9/266 вбачається, що за умовами мирової угоди боржник зобов'язався в разі порушення умов мирової угоди, а саме: в частині прострочення платежів, передбачених пунктом 3.1.1 цієї угоди на будь-якому з етапів, сплатити кредитору штраф у розмірі 10000 грн. за кожен день прострочення платежу, але не більше 7% від суми простроченого платежу на відповідному етапі сплати.

На підставі зазначеного положення позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 217 444,32 грн., яка виникла внаслідок прострочення виконання боржником мирової угоди.

В задоволенні позовних вимог про стягнення 217 444,32 грн. пені слід відмовити з огляду на наступне.

Одним із засобів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні і визнавати недійсною у позовному провадженні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями Господарського процесуального кодексу України. Затвердження господарським судом мирової угоди сторін з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження у справі.

Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання. В ухвалі про затвердження мирової угоди докладно й чітко викладаються її умови.

Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо така угода може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому. У мировій угоді не допускається встановлення санкцій за невиконання її умов.

Саме таку правову позицію Верховного Суду України вміщено в інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-08/204 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" від 09.04.2009 р., в пункті 3.9.6 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" №02-5/289 від 18.09.1997 р. з подальшими змінами та доповненнями.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на викладені норми зазначена у мировій угоді санкція за своєю правовою природою не є штрафом та не може бути визнана пенею.

Крім того, господарським судом враховано, що в редакції мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду від 03.03.2009 року, взагалі відсутній пункт 3.1.1, за невиконання якого передбачена відповідальність у вигляді штрафу.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 217444,32 грн. пені заявлені необґрунтовано і задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути із закритого акціонерного товариства "Креатив" (25014, м. Кіровоград, просп. Промисловий, 19, р/р №26006102934001 в ЗАТ "Альфа-Банк" м. Київ, МФО300346, код ЄДРПОУ 31146251) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Олійно-жировий альянс" (м. Київ, вул. Струтинського, 8, р/р №2600680039001 в АК "Київська Русь" м. Київ, МФО 323583, код ЄДРПОУ 32795447) - 1 816 615,50 грн. основного боргу, 18 166,16 грн. державного мита та 210,04 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Згідно частини третьої статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя С.В. Таран