Рішення № 7741443, 19.01.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" січня 2010 р.Справа № 16/192 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 16/192

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Сади України", м. Харків

до відповідача: приватного підприємства "Нива", с. Дмитрівка Знам'янського району Кіровоградської області

про стягнення 233 711,48 грн.

Представники сторін:

від позивача - Петленко Т.С. , довіреність № 08/03 від 04.03.09 р.;

від відповідача - участі не брав.

Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма "Сади України" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства "Нива" 71471,40 грн. основної заборгованості, 144 372,23 грн. проценти за користування грошовими коштами та 17 867,85 грн. штрафу.

Відповідач відзив не подав, позовні вимоги не заперечив, в судовому засіданні 19.01.10 р. участі не брав.

Разом з цим, 18.01.10 р. на адресу господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на інший час та дату, мотивоване неможливістю явки керівника підприємства.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, подані докази та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

19.03.09 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Сади України" (далі - Продавець) та приватним підприємством "Нива" (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 06000201 (далі - Договір, а.с. 11-14).

Відповідно до умов Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити на умовах даного Договору сільськогосподарську продукцію - насіннєвий матеріал (далі - товар), а саме: гібрид соняшника "Драган Екстра" у кількості 91 посівних одиниць (посівна одиниця = 1 мішок або 150 000 насінин) за ціною 654,50 грн. на загальну суму 71 471,40 грн. (п. 1.1. Договору).

Договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.08 р., а відносно виконання зобов'язань - до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі (п. 10.1. Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений круглими печатками товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Сади України" й приватного підприємства "Нива".

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини за якими регулюються параграфом 3 Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Розділом 3 Договору сторони передбачили строк та умови поставки товару.

Так, згідно п. 3.2. Договору, Продавець зобов'язувався поставити Товар у період з 01.04.09 р. по 31.05.09 р. Датою поставки Товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній. Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту передачі Товару. Факт передачі Товару підтверджується видатковою накладною (п. 3.3. та п. 3.4. Договору).

Як вбачається з виписаної Продавцем накладної № 06000300 від 01.07.09 р., а також виписаної Покупцем довіреності серії ЯПЛ № 991937 від 01.07.09 р. позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, поставивши відповідачу товар на загальну суму 71471,40 грн. (а.с. 15-16).

У пункті 4.2. Договору сторони погодили, що Покупець повинен провести кінцевий розрахунок за поставлений товар в період з 20.07.09 р. по 01.08.09 р. включно.

Оплата Покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця ( п. 4.3. Договору).

Однак, відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, за отриманий товар у передбачений Договором строк не розрахувався, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У судовому засіданні 19.01.10 р. представник позивача повідомив, що за час судового розгляду справи коштів в рахунок погашення заборгованості від відповідача не надходило, про що повноважним представником Продавця подано відповідну довідку банківської установи (а.с. 37).

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за отриманий товар в розмірі 71 471,40 грн., а тому вимоги позивача в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими, повністю підтверджуються матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Також Продавець просить стягнути з Покупця відсотки за користування грошовими засобами в розмірі 2% за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Підпунктом 4.5.1. Договору передбачено, що при здійсненні Покупцем оплати після строку визначеного в Договорі Покупець зобов'язаний сплатити відсотки за користування грошовими засобами в розмірі 2% за кожен день прострочення.

Відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем, сума, що підлягає стягненню з відповідача за користування грошовими коштами складає 144 372,23 грн. (а.с. 17, 23).

Однак, в результаті арифметичної помилки, допущеної при здійснення розрахунку, позивачем дещо завищено розмір заявленої до стягнення суми, сума, що підлягає стягненню з відповідача за користування грошовими коштами складає 144 371,42 грн.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Крім того, позивач просить також стягнути з відповідача штраф у розмірі 17867,85 грн.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що в разі, якщо Покупець не здійснить оплату в строки зазначені в цьому Договорі, він несе майнову відповідальність у вигляді сплати штрафу в розмірі 25 % від вартості товару.

За наданим позивачем розрахунком штрафу, його сума становить 17 867,85 грн. (71471,40 х 25%=17 867,85грн.).

Вказаний розрахунок є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки у вигляді штрафу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

18.01.10 р. на адресу господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на інший час та дату. Клопотання обґрунтоване перебуванням керівника підприємства на лікуванні та неможливістю його явки в судове засідання.

Господарський суд відхиляє заявлене відповідачем клопотання, враховуючи наступне.

Однак, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника приватного підприємства "Нива", враховуючи наступне.

По-перше, відповідно до ст. 22 Господарського кодексу України участь представників сторін у засідання господарського суду належить до прав, а не обов"язків сторін.

По-друге, явка представника відповідача у відповідності до п.7 ч. 1 ст. 65 Господарського кодексу України господарським судом обов"язковою не визнавалась, а тому неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, ухвала господарського суду Кіровогорадської області від 16.12.2009 р. про відкладення розгляду справи на 19.01.10 р. отримана уповноваженим представником відповідача 21.12.2009 р., що підтверджується відповідним поштовим повідомленням (а.с. 29), тобто майже за місяць до дня призначеного судового засідання, що не позбавляло можливості відповідача виконати і вимоги ухвали суду про надання до суду своїх поясненнь або заперечень та доказів на підтвердження викладених доводів, а також не позбавляло можливості відповідача, з метою використання процесуальних прав, взяти участь в судовому засіданні уповноваживши на це іншу особу, зокрема і в тому разі, коли керівник підприємства відповідача з будь-яких причин не має можливості особисто взяти участь в засіданні суду.

Частина 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлює право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

З огляду на викладене, а також враховуючи закінчення строку вирішення спору, передбаченого ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодеексу України, господарський суд вважає, що неявка відповідача в судове засідання не є перешкодою для вирішення даного спору по суті.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Нива" (27422, Кіровоградська область, Знам'янський район, с. Дмитрівка, р/р 26003060213723 в КФ ЗАО КБ Приватбанк м. Кіровоград, МФО 323583, код ЄДРПОУ 31308445) на користь товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Сади України" (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1(факт. адреса), Харківська область, Кегичівський район, с. Красне (юр. адреса), р/р 26002001304268 у філіалі ЗАО "ОТП БАНК" м. Харків МФО 350750, код ЄДРПОУ 20212313) заборгованість в сумі 233 710,67 грн., з них 71 471,40 грн. - сума основного боргу; 144 371,42 грн. - кошти за користування грошовими засобами; 17 867,85 - штраф, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 2337,11 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,99 грн.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Суддя Л.С. Коротченко