Постанова № 77414360, 24.10.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6832/18

Номер справи місцевого суду: 504/3896/13-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І.,

за участю секретаря Ковязіної А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_2 цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення батьківства та стягнення аліментів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 01 вересня 2017 року про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України (суддя Добров П.В.),

встановив:

У липні 2017 року Державний виконавець звернувся до суду з поданням щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду ОСОБА_4 за межі України до виконання зобов'язань за рішенням відповідно до виконавчого листа по справі №504/3896/14-ц, виданого Комінтернівським районним судом Одеської області 29.12.2014 року.

Подання обґрунтовано тим, що на виконанні у Арцизькому районному ВДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області знаходиться виконавче провадження №52806114 від 03.11.2016 року по виконанню виконавчого листа Комінтернівського районного суду Одеської області №504/3896/13-ц 29.12.2014 року про стягнення аліментів з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3 на утримання дитини – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.10.2013 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до 21.05.2031 року.

Боржником добровільно рішення суду не виконується, кошти на утримання дитини не сплачуються, утворилась заборгованість по аліментам, відповідно до розрахунку заборгованості, який складено державним виконавцем станом на 01.05.2017 року складає 67642,85 грн.

Посилаючись на те, що боржник ОСОБА_4 злісно ухиляється від сплати аліментів, відмовляється у добровільному порядку погасити заборгованість на утримання дитини, державний виконавець просив тимчасово обмежити право виїзду боржника за межі України – до повної сплати заборгованості за виконавчим листом.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 01 вересня 2017 року тимчасово обмежено право виїзду ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, за межі України - до виконання зобов'язань відповідно до виконавчого листа, виданого Комінтернівським районним судом Одеської області від 29.12.2014 року по справі №504/3896/13-ц.

Виконання ухвали суду покладено на Адміністрацію Державної прикордонної служби України та органи внутрішніх справ України.

Зазначену ухвалу суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_4 через представника ОСОБА_5 В скарзі ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали суду та відмові державному виконавцю у поданні про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_4

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що від виконання рішення суду за виконавчим листом по справі №504/3896/14-ц боржник ОСОБА_4 не ухилявся, він його добровільно виконує, на підтвердження чого надав відповідні докази.

На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_3 подано відзив, яким вона заперечує проти задоволення апеляційної скарги, зазначивши, що ОСОБА_4 приховує свій дійсний дохід з метою уникнення від сплати аліментів.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю – доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї викладених у відзиву, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 ЦПК України (в редакції Закону на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції), тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Згідно ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконанні зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

За змістом п. 19 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи чи керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно ч. 2 ст. 10 ЦПК (в редакції Закону 2004 року, чинної на час розгляду справи в суді першої інстанції) наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб’єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.

Зокрема, задоволення такого подання можливе за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов’язання.

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК (в редакції Закону 2004 року, чинної на час розгляду справи в суді першої інстанції), подання державного виконавця розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим більше, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо неналежного виконання зобов’язання.

Отже, питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень у порядку, передбаченому ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 377-1 ЦПК, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов’язань, а за ухилення від їх виконання.

У зв’язку з цим, з метою всебічного і повного з’ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов’язків учасників спірних правовідносин, суду належить з’ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов’язання в повному обсязі або частково.

Пунктом 8 статті 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» встановлено, що на Державну прикордонну службу відповідно до визначених законом завдань покладається, зокрема, запобігання та недопущення в’їзду в Україну або виїзду з України осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в’їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на виконанні у Арцизькому районному ВДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області знаходиться виконавче провадження №52806114 від 03.11.2016 року по виконанню виконавчого листа Комінтернівського районного суду Одеської області №504/3896/13-ц 29.12.2014 року про стягнення аліментів з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3 на утримання дитини – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.10.2013 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до 21.05.2031 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості, який складено державним виконавцем станом на 01.05.2017 року утворилась заборгованість в сумі 67642,85 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 працює на підприємстві «Ламінар-Україна», яке щомісячно утримує з його заробітної плати аліменти та здійснює їх перерахунок згідно рішення суду №504/3896/13-ц від 29.12.2014 року у розмірі 1/4 доходу, але не менше 30%від прожиткового мінімуму.

Матеріали справи містять заяву ОСОБА_4 на ім’я директора ПП «Ламінар-Україна» про утримання із заробітної плати аліментів; наказ №6 про прийняття на роботу; відомість нарахування коштів, розрахунково-платіжна відомість, довідки про заробітну плату ОСОБА_4 за період з січня 2017 року по квітень 2018 року, виписка ПАТ «УкрСиббанк» від 01.06.2018 року про перерахування аліментів на користь ОСОБА_3 (а.с.90-192).

Також, до апеляційного суду надані оригінали платіжних документів, які підтверджують поповнення картрахунку ОСОБА_3 ПП «Ламінар-Україна», а саме, чек від 02.10.2018 року про переказ ОСОБА_3 аліментів у розмірі 1559 грн., чек від 10.08.2018 року про переказ ОСОБА_3 аліментів у розмірі 780 грн., чеки від 13.07.2018 року, 19.06.2018 року, 18.06.2018 року, 06.06.2018 року, 17.05.2018 року, 19.04.2018 року, 04.04.2018 року, з яких вбачається «призначення платежу» - аліменти.

Крім того, сторонами до апеляційного суду надано два розрахунку заборгованості (ксерокопії) по аліментах державного виконавця: від 23.02.2018 року, за яким заборгованість по аліментам боржника ОСОБА_4 01.01.2018 року відсутня, та 12.10.2018 року, згідно якого заборгованість по аліментам боржника ОСОБА_4 станом на 30.09.2018 року складає 22572,24 грн.

Проте, зазначені докази судом першої інстанції не досліджувались та по ним висновки суду відсутні, що перешкоджає апеляційному суду вирішити спір по суті.

За таких обставин, оскаржувана ухвала суду є передчасною та відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

При вирішенні питання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України, з метою всебічного і повного з’ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов’язків учасників спірних правовідносин, суду першої інстанції належить перевірити надані сторонами докази, надати їм правову оцінку та з’ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов’язання в повному обсязі або частково або навпаки, що свідчило би про відсутність факту ухилення боржника від виконання зобов’язання.

Керуючись ст. ст. 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 01 вересня 2017 року про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України скасувати.

Направити цивільну справу до того ж суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст Постанови складено 25 жовтня 2018 року.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

ОСОБА_2

ОСОБА_7