Рішення № 77413177, 25.10.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа №521/12969/17

Пр.№2/521/1536/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2018 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 у складі

головуючого - судді Сегеди О.М.

при секретарі – Романюк О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

встановив:

У серпі 2017 року Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_2 Аваль» (далі - ПАТ «ОСОБА_2 Аваль»), який є правонаступником Акціонерного поштово-пенсійного Банку «Аваль» (далі - АППБ «Аваль») звернулось до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 07 грудня 2005 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_3В був укладений кредитний договір №014/0054/74/42122, згідно умов якого АППБ «Аваль» надав, а ОСОБА_3 отримав кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 34500,00 доларів США на строк до 07 грудня 2025 року зі сплатою 13% річних та зобов’язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, та виконати всі інші зобов’язання в порядку та в строки, визначені договором.

В якості забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов’язань за кредитним договором №014/0054/74/42122 від 07 грудня 2005 року, між АППБ «Аваль» та ОСОБА_4 07 грудня 2005 року був укладений договір поруки, згідно умов якого остання на добровільних засадах взяла на себе зобов’язання відповідати перед позивачем як солідарний боржник по зобов’язанням ОСОБА_3, що виникають з умов вищезазначеного кредитного договору.

Банк свої зобов’язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши позичальнику кредит, у встановленому договором розмірі.

Оскільки відповідачі ухиляються від належного виконання взятих на себе зобов’язань, встановлених кредитним договором, позивач просив суд: стягнути з ОСОБА_3 на його користь достроково заборгованість за кредитним договором №014/0054/74/42122 від 07 грудня 2005 року у розмірі 31504,29 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 827495,40 грн., яка складається з: 24511,47 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 643821,16 грн. – заборгованість за кредитом; 6992,82 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 183674,24 грн. – заборгованість за відсотками; стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на його користь достроково солідарно заборгованість за кредитним договором №014/0054/74/42122 від 07 грудня 2005 року у розмірі 31504,29 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 827495,40 грн., яка складається з: 24511,47 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 643821,16 грн. – заборгованість за кредитом; 6992,82 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 183674,24 грн. – заборгованість за відсотками; стягнути витрати по оплаті судового збору.

Представник позивача, яка діє на підставі довіреності від 26 січня 2018 року, в судове засідання не з’явилась, надала через канцелярію суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд розглянути справу за відсутності представника банку (т. 2 а.с. 72-75).

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України, відзиву на позов не надали (т. 2 а.с. 65, 66, 71).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

У рішенні Європейського Суду від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Аналіз викладених вище обставин, неявки в судові засідання відповідачів, яким було відомо про розгляд справи, призвело до затягування судового розгляду даної справи, яка тривалий час не може бути вирішена по суті. Тому суд, такі дії відповідачів відносить до таких, що суперечать вимогам ст. 43 ЦПК України, та розцінює їх як зловживання стороною своїми процесуальними правами, що призводить до порушення розумних строків розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріалами справи встановлено, що 07 грудня 2005 року між АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_2 Аваль», та ОСОБА_3В був укладений кредитний договір №014/0054/74/42122, згідно умов якого АППБ «Аваль» надав, а ОСОБА_3 отримав кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 34500,00 доларів США на строк до 07 грудня 2025 року зі сплатою 13% річних та зобов’язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, та виконати всі інші зобов’язання в порядку та в строки, визначені договором (т. 1 а.с. 20-23).

Встановлено, шо в якості забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов’язань за кредитним договором №014/0054/74/42122 від 07 грудня 2005 року, між АППБ «Аваль» та ОСОБА_4 07 грудня 2005 року був укладений договір поруки, згідно умов якого остання на добровільних засадах взяла на себе зобов’язання відповідати перед позивачем як солідарний боржник по зобов’язанням ОСОБА_3, що виникають з умов вищезазначеного кредитного договору (т. 1 а.с. 26-29)

Позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі, надавши позивальнику кредит у встановленому договором розмірі, однак відповідачі від виконання своїх зобов’язань ухиляються (т. 1 а.с. 31).

Через невиконання зобов’язань за кредитним договором №014/0054/74/42122 від 07 грудня 2005 року, у відповідачів станом на станом на 25 травня 2017 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 31504,29 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 827495,40 грн., яка складається з: 24511,47 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 643821,16 грн. – заборгованість за кредитом; 6992,82 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 183674,24 грн. – заборгованість за відсотками.

Вказаний факт підтверджується розрахунком заборгованості відповідно до умов кредитного договору №014/0054/74/42122 від 07 грудня 2005 року (т. 1 а.с. 7-13).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, статтею 533 ЦК передбачено, що грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті під час здійснення розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Пункт 1 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачає право банку здійснювати операції з валютними цінностями.

Згідно п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій (далі – Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року № 275, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку, банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитор) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином банк як фінансова установа може укладати кредитні договори, предметом яких є іноземна валюта, за наявності в нього банківської ліцензії та відповідного письмового дозволу.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

У разі порушення зобов’язання відповідно до ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Правовими наслідками порушення основного зобов’язання, забезпеченого порукою, є солідарна відповідальність або додаткова /субсидіарна/ відповідальність, якщо така відповідальність встановлена договором поруки.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов’язку в повному обсязі одним із боржників припиняє обов’язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, з аналізу ч. 1 ст. 554, ч. 1 ст. 543 ЦК України випливає, що солідарна відповідальність боржника і поручителя у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачає право кредитора пред'явити позов за своїм вибором лише до боржника або лише до поручителя або одночасно до них обох.

Судом встановлено, що з метою досудового врегулювання спірних правовідносин, 01 червня 2017 року позивач звертався до відповідачів з вимогами про дострокове повернення кредиту в добровільному порядку але останні свої зобов’язання не виконують (т.1 а.с.32-33).

Встановлено, що умовами п. 3.1 договору поруки від 07 грудня 2005 року, укладеного між АППБ «Аваль» та ОСОБА_4, передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й позичальник. Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною (т. 1 а.с. 28).

Тому позивач має право вимагати виконання зобов’язання як від боржника, так і від поручителя.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець, має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Суд вважає, що позивачем вчинено всі дії згідно із законом та умовами договорів кредиту та поруки для досудового врегулювання спірних правовідносин, направлено на адресу відповідачів лист-вимогу про дострокове виконання зобов’язань за кредитним договором. (т. 1 а.с. 32-33).

Відповідачами не було надано до суду жодних заперечень проти позову та доказів у підтвердження цих заперечень.

Своїм правом бути присутніми у судових засіданнях відповідачі також розпорядились на свій розсуд.

Враховуючи те, що зобов’язання щодо повернення суми заборгованості за кредитом не виконане ані боржником, ані кредитором, крім цього порука не є припинено, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, та стягнення з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача заборгованості за кредитним договором №014/0054/74/42122 від 07 грудня 2005 року у загальному розмірі 31504,29 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 827495,40 грн., яка складається з: 24511,47 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 643821,16 грн. – заборгованість за кредитом; 6992,82 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 183674,24 грн. – заборгованість за відсотками.

Вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором №014/0054/74/42122 від 07 грудня 2005 року у загальному розмірі 31504,29 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 827495,40 грн., яка складається з: 24511,47 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 643821,16 грн. – заборгованість за кредитом; 6992,82 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 183674,24 грн. – заборгованість за відсотками, не підлягають задоволенню, оскільки фактично приведуть до подвійного стягнення з боржника заборгованості за кредитом, оскільки зазначена сума заборгованості стягнута з відповідачів в солідарному порядку.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

На підставі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовій збір в розмірі 12412,43 грн., у зв’язку із задоволенням позову дані виплати підлягають стягненню з відповідачів в рівних частках (т. 1 а.с. 6).

На підставі ст. ст. 215, 524, 533, 554, 610, 611, 612, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 264, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості– задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь Публічного Акціонерного Товариства «ОСОБА_2 Аваль» (код за ЄДРПОУ 14305909, юридична адреса 01011 Україна м. Київ, вул. Лєскова буд. 9) заборгованість за кредитним договором №014/0054/74/42122 від 07 грудня 2005 року у загальному розмірі 31504 (тридцять одна тисяча п’ятсот чотири) долари США 29 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 827495 (вісімсот двадцять сім тисяч чотириста дев’яносто п’ять) гривень 40 копійок, яка складається з: 24511,47 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 643821,16 грн. – заборгованість за кредитом; 6992,82 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 183674,24 грн. – заборгованість за відсотками.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь Публічного Акціонерного Товариства «ОСОБА_2 Аваль» (код за ЄДРПОУ 14305909, юридична адреса 01011 Україна м. Київ, вул. Лєскова буд. 9) витрати по оплаті судового збору в сумі 12412 (дванадцять тисяч чотириста дванадцять) гривень 43 копійки.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 (тридцяти) днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст рішення складено 25 жовтня 2018 року.

Суддя: О.М. Сегеда