Рішення № 77411589, 26.10.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3471/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання Белінського Г.В.,

представника позивача ОСОБА_1 за довіреністю,

представника відповідача ОСОБА_2 за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гефест-Білдінг” про стягнення адміністративно-господарських санкцій ща невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 р. у розмірі 30 140,80 грн.,-

ОСОБА_3 спору:

Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гефест-Білдінг”, в якому просило:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гефест-Білдінг”, на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок управління Державної казначейської служби України в Одеській області / Банк ГУ ДКСУ в Одеській області, Одержувач УК у м. Одесі/Приморському районі/50070000, МФО 899998, р/р 31218230015008 код ЄДРПОУ 38016923, суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 р. у розмірі 28760,00 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1380,80 грн. Всього належить до стягнення 30 140,80 грн.

ІІ. Аргументи сторін

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Згідно з звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 р. наданому до відділення Фонду середньооблікова чисельність штатних працівників на ТОВ «Гефест-Білдінг» склала 15 осіб.

У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач повинен був створити 1 робоче місце проте не було створено жодного.

Таким чином, відповідно до чинного законодавства норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю протягом звітного 2017 р. відповідач не виконав.

При здійсненні розрахунку адміністративно-господарських санкцій ТОВ «Гефест-Білдінг» за 2017 рік відділення Фонду керувалось Інструкцією щодо заповнення форми №10-ПІ поштова-річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів», затвердженою Наказом Мінпраці України 10.02.2007 р. № 42 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 р. за №117/13384.

Позивач зазначив, що на підприємстві протягом 2017 р. пропрацювала особа з інвалідністю: ОСОБА_4 (4 міс) = 4:12=0,33 =0.

Отже на думку позивача, відповідач не створив жодного робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, а у відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю мав створити 1 робоче місце.

Таким чином, відповідно до чинного законодавства норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю протягом 2017 р. відповідач не виконав.

Відповідно до розрахунку суми адміністративно- господарських санкцій сума відрахувань за 1 нестворене робоче місце становить 28760,00 грн. Середньорічна заробітна плата 431,40х1000:15 =28760,00 грн. ОСОБА_3 адміністративно – господарських санкцій =28760,00 х 1 =28760,00 грн.

Станом на 04.07.2018 р. відповідач повинен сплатити й пеню виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк, що становить 1380,80 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав викладених у позовній заяві (а.с.5-7).

17.07.2018 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами загального позовного провадження.

09.08.2018 р. ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання продовжено підготовче провадження.

17.10.2018 р. ухвалою занесеною до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та продовжено розгляд справи по суті.

Представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні позову просив відмовити з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов (а.с.27-30).

В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив наступне.

Підприємство з 2010 р. здійснює діяльність у сфері будівництва житлових та нежитлових приміщень, у зв’язку з чим, в залежності від об’ємів роботи, постійно змінюється штатна чисельність працівників.

Так на підприємстві у період з січня по серпень 2017 р. місячна чисельність штатних працівників не перевищувала 7 осіб, тобто середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за цей період не перевищувала 8 осіб, у зв’язку з чим, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не був передбачений.

З вересня 2017 р. кількість працівників підприємства збільшилася, внаслідок чого, середньооблікова чисельність штатних працівників ТОВ «Гефест-Білдінг» за 2017 рік склала – 15 осіб.

Таким чином, згідно з ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» саме з вересня 2017 р. для ТОВ «Гефест-Білдінг» почав діяти установлений норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю – у кількості одного робочого місця.

Відповідно до Наказу №22/09/к від 08.09.2017 р. на роботу в ТОВ «Гефест-Білдінг» прийнято ОСОБА_4, який є інвалідом другої групи.

Таким чином представник відповідача зазначив, що твердження позивача щодо не створення робочих місць ТОВ «Гефест-Білдінг» є помилковим.

Відтак на думку представника відповідача у діях ТОВ «Гефест-Білдінг» відсутній склад правопорушення, передбачений ч.1 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Представник позивача надала відповідь на відзив в якій зазначила, що згідно з «Звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів» за 2017 рік, наданому до відділення Фонду середньооблікова чисельність штатних працівників ТОВ «Гефест-Білдінг» складає 15 осіб, але цей звіт є не коректним, оскільки з доданих відповідачем доказів фактично на підприємстві працювало 11 осіб, але це не звільняє відповідача від сплати адміністративно – господарських санкцій, відповідач все одно, повинен був створити 1 робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю (а.с.88-90).

Представник відповідача надав заперечення на відповідь на відзив в якій зазначив, що позивач у відповіді на відзив повторно безпідставно стверджує, що підприємством у 2017 р. відповідно до чинного законодавства не виконано нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю (а.с.94-95).

Заслухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача з’ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши письмові докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не належить до задоволення.

ІІІ. Обставини, встановлені судом.

Так, суд встановив, що відповідач ТОВ «Гефест-Білдінг» надав до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 р. за формою №10-ПІ (а.с.8-9).

Відповідно до наданого звіту середньооблікова чисельність штатних працівників ТОВ «Гефест-Білдінг» склала 15 осіб.

Позивач зазначив, що у відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач повинен був створити 1 робоче місце проте не було створено жодного.

23.03.2018 р. позивач відносно відповідача здійснив розрахунок адміністративно – господарських санкцій за 2017 р. (а.с.10) а саме:

1. Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб – у кількості 1 робочого місця: норматив -1.

2. Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність = 0.

3.Кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю = 1

4.Середньорічна заробітна плата штатного працівника розраховується за формулою фонд оплати праці штатних працівників помножуємо на 1000 та ділимо на середньооблікову чисельність штатних працівників. Середньорічна заробітна плата = 431,40х1000:15 =28760,00 грн.

5. ОСОБА_3 адміністративно-господарських санкцій визначається як добуток середньорічної заробітної на кількість робочих місць, не зайнятих особами з інвалідністю, а якщо працює від 8 до 15 осіб – у розмірі половини середньорічної заробітної плати. ОСОБА_3 адміністративно – господарських санкцій 28 760,00 грн. х 1 = 28760,00 грн.

Таким чином, відповідно до розрахунку позивача, відповідач повинен сплатити й пеню виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк, що становить 1380,80 грн.

Суд встановив, що Підприємство з 2010 р. здійснює діяльність у сфері будівництва житлових та нежитлових приміщень, у зв’язку з чим, в залежності від об’ємів роботи, постійно змінюється штатна чисельність працівників.

Так на підприємстві у період з січня по серпень 2017 р. місячна чисельність штатних працівників не перевищувала 7 осіб, тобто середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за цей період не перевищувала 8 осіб, у зв’язку з чим, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не був передбачений.

З вересня 2017 р. кількість працівників підприємства збільшилася, внаслідок чого, середньооблікова чисельність штатних працівників ТОВ «Гефест-Білдінг» за 2017 рік склала – 15 осіб.

Вирішуючи питання щодо правомірності вимог позивача суд виходить з наступного.

IV Джерела права та висновки суду.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині 1 статті 239 Господарського кодексу України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Разом з тим, законом передбачено випадки, у яких суб'єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Загальні засади відповідальності учасників господарський відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, регламентовано главою 24 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до положень ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, суд зазначає, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Суд встановив, що відповідач подав до відділення звітність про працевлаштування інвалідів за 2017 р. в якому зазначена середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) 15 (код рядка 01) з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) 1 (код рядка 02), чим вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення правопорушення.

Відповідач надав суду докази працевлаштування на підприємстві людини з інвалідністю ОСОБА_4, а саме: копію наказу №22/09/к від 08.09.2017 р., довідку № 802237 (а.с.32-33).

Суд зауважує, що саме з вересня 2017 р. штатна чисельність працівників підприємства ТОВ «Гефест-Білдінг» стала збільшуватися та виникло зобов’язання створення місця для працевлаштування інваліда. Зокрема, щодо працевлаштування ОСОБА_4В не заперечує і сам позивач.

Суд зазначає, що за таких обставин, установлений ТОВ «Гефест-Білдінг» норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю був виконаний, шляхом створення робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та працевлаштування на підприємство ОСОБА_4, який має другу групу інвалідності та для якого це місце роботи є основним.

Суд не погоджується з твердженнями позивача, що внаслідок того, що середньооблікова кількість штатних працівників ТОВ «Гефест-Білдінг» за 2017 р., яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, яку розраховано відповідно до п.3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №286 від 28.09.2005, дорівнює 4:12=0,33=0 – є показником не виконання ТОВ «Гефест-Білдінг» нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю та вказує на не створення жодного робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.

З огляду на це суд, вважає твердження позивача про те, що відповідач не створив робочого місця – помилковим.

Таким чином, суд робить висновок, що у діях ТОВ «Гефест-Білдінг» відсутній склад правопорушення, передбачений ч.1 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», що дає підстави відмовити у задоволенні позовної заяви.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд по справі №815/2382/16 у постанові від 25.04.2018 року.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного ОСОБА_3.

Також позивач не надав жодного доказу щодо не направлення відповідачем інформації до служби зайнятості про вакантні робочі місця для осіб з інвалідністю.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, враховуючи обставини справи суд вважає, що відповідач внаслідок прийняття на роботу однієї особи з інвалідністю, виконав норматив робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, передбачений Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», у зв’язку з чим позовна заява Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів не належить до задоволення.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 77, 255, 293, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову – відмовити.

2. Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини постанови суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П’ятого апеляційного адміністративного суду.

3. Позивач- Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів; адреса: 65107, м. Одеса, вул. Канатна,83 код ЄДРПОУ 38016923.

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Гефест-Білдінг» адреса: 65045, м. Одеса, вул. Спиридонівська, буд.10, прим.15; код ЄДРПОУ 37476025.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 26 жовтня 2018 року.

Суддя: О.Я. Бойко

.