Рішення № 77411415, 22.10.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2018 р. № 1440/2286/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54037 до відповідача:Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, вул. Мала Морська, 19, м. Миколаїв, 54001 про:визнання неправомірною відмову та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради з вимогами визнати неправомірною відмову відповідача щодо встановлення йому статусу «інваліда війни», зобов’язати відповідача встановити позивачу статус інваліда війни та видати посвідчення відповідно до п.9 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідом ІІ групи довічно, хвороба якої пов’язана з наслідками Чорнобильської катастрофи, має право на пільги та компенсації встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У період з 26 квітня 1986 по 29 квітня 1986 в м. Припять Чорнобильського району перебував на роботі у зоні відчуження. Крім того у відповідності до наказу від 25.07.1986 в складі робочої групи створеної в складі формувань Цивільної оборони приймав участь в консервуванні вузла зв’язку. Відповідно до п.9 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивачу повинен бути встановлений статус інваліда війни. Проти відповідач відмовляє в зв’язку з тим, що не надано документів щодо залучення до складу формувань цивільного захисту.

Відповідач відзив проти позову не надав.

Суд розглянув справу в порядку спрощеного провадження 22.10.2018 без виклику сторін, відповідно до вимог ст.263 КАС України.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1.

04.06.2004 рішенням МСЕК ОСОБА_1 визнано інвалідом ІІ групи, хвороба якої пов’язана з наслідками Чорнобильської катастрофи.

В листопаде 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради з приводу надання йому статусу інваліду війни.

На підтвердження своєї участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, позивачем додано маршрутний лист за квітень 1986 року, відповідно до якого ОСОБА_1 26.04.1986 0 2 годині ночі черговою телефоністкою був піднятий по тривозі. Виконував роботи в умовах надзвичайної ситуації, а саме в найкоротші терміни здійснював об’їзд та збір працівників з технічного напрямку для забезпечення безперебійної роботи, проводив вивезення документації та матеріальних цінностей поштового відділення «Янов», консервація поштового відділення «Янов», проводив вивезення страхової пошти з Прип’ятського вузлу зв’язку до Поліського вузла зв’язку, перевезення працівників Прип’ятського міського вузла зв’язку з технічного напряму з Поліського вузла зв’язку в м. Прип’ять для підготовки консервації Прип’ятського міського вузла зв’язку.

Також, позивачем надано виписку с наказу від 25.07.1986 №022 Київського обласного виробничо-технічного управління зв’язку про створення комісії по консервації вузлу зв’язку в м. Прип’яти.

01.11.2018 листом №3029/09.02-15 Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради відмовив у надані ОСОБА_1 статусу інваліда війни, з посиланням на те, що встановлення статусу інваліда війни можливо лише за наявності відповідного розпорядчого документа (наказу чи розпорядження) за лінією Цивільної оборони щодо залучення підприємства, установи до роботи певного формування та розпорядчий документ підприємства, установи про залучення особи до складу такого формування.

Відповідно до п.9 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, дійсно для отримання особою статусу інваліда війни за п.9 ст.7 Закону, необхідна сукупність двох умов: 1) участь у ліквідації аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони; 2) отримання інвалідності пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Щодо другою умови, то у позивача є з цього приводу докази і зазначене на ставилось під сумнів відповідачем під час відмови у наданні статусу інваліда війни.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон № 796-ХІІ) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 6 червня 1975 року № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з участю у ліквідації цих наслідків, свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом № 796-ХІІ. Водночас, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ), окрім факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (стосовно позивача цей факт встановлено), необхідно виконати умову щодо прийняття такою особою участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

За відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ, немає.

Документи, які позивач долучив до своєї заяви, адресованої Департаменту, щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв'язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав. Ця обставина є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ) поширюватиметься на всіх, хто належать до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (підпункт 1 частини першої статті 9 Закону № 796-ХІІ).

Враховуючи викладене, навіть за відсутності відзиву відповідача суб’єкта владних повноважень, суд не знаходить підстав для кваліфікації такої його поведінки як визнання позову.

В задоволенні позову відмовити повністю.

При вирішенні цієї справи, суд відповідно до ч.5 ст.242 КАС України враховує правові позиція викладені в постановах Верховного Суду по аналогічним справам: від 27.02.2018 у справі № 368/1579/14, від 10.05.2018 у справі № 279/12162/15-а, від 07.06.2018 у справі № 377/797/17, від 21.08.2018 у справі № 279/2285/16-а, від 18.10.2018 у справі №753/12234/17.

Судові витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54037, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (вул. Мала Морська, 19, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 03194499) відмовити.

2. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя В. В. Біоносенко