Ухвала суду № 77409087, 26.10.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/7102/18

Провадження № 1-кс/487/3653/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2018 року слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Лунгол А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12018150030004088 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2018 року старший слідчий СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_1, за погодженням з прокурором Заводського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_2, в рамках здійснення досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12018150030004088, звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, яке належить на праві власності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: трикімнатна квартира, загальною площею 51,9 кв.м., житловою площею 38,6 кв.м. в розмірі 1/1 частки, розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Також просив розглянути клопотання за відсутності власника даного майна, а також його захисника чи представника, оскільки існує реальна загроза перереєстрації права власності на вказане майно, яке необхідно арештувати з метою подальшого забезпечення цивільного позову та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Клопотання обґрунтоване тим, що арешт вказаної квартири необхідний з метою забезпечення можливого подальшого цивільного позову, а також з метою запобігання подальших незаконних дій з вищезазначеним нерухомим майном.

Слідчий в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд клопотання без його участі.

На підставі ч.2 ст. 172 КПК України, клопотання розглянуто без участі власника майна.

Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Із матеріалів клопотання встановлено, що СВ Заводського відділу поліції ГУ Національної поліції в Миколаївській області у складі групи слідчих СУ ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018150030004088 від 19.10.2018 за фактом вчинення невстановленими особами незаконних дій щодо нерухомого майна належного ОСОБА_4, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_2, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 23.08.2018 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_5, зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_6 шляхом укладення договору купівлі-продажу №661 від 23.08.2018 між покупцем ОСОБА_6 та продавцем ОСОБА_7 в особі його представника ОСОБА_8.

При цьому в тексті вказаного договору зазначено, що підставою виникнення в ОСОБА_7 права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 є договір купівлі-продажу №428 від 26.09.2001 укладений на товарній біржі «Мегаполіс-Інфо» та 24.12.2002 зареєстрований Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації (далі КП «ММБТІ»).

Однак згідно листа КП «ММБТІ» від 22.10.2018 вих. №2599 станом на 30.12.2012 (кінцевий термін здійснення повноважень з реєстрації прав власності на нерухоме майно КП «ММБТІ») право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору від 31.05.1994.

В подальшому, 18.09.2018 ОСОБА_6 продав вищезазначену квартиру ОСОБА_3 за 532 611 гривень, пред’явивши оригінал договору №661 від 23.08.2018 нотаріусу Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №142200251 від 22.10.2018 - квартира адресою: АДРЕСА_2 перебуває у власності ОСОБА_3, на підставі договору купівлі-продажу №727 від 18.09.2018 виданого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 43057437 від 18.09.2018.

Частиною 1 ст.170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно вимог ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з положень ч.10 ст. 170 КПК України, арешт може буди накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

З матеріалів клопотання вбачаються достатні підстави вважати, що квартира адресою: АДРЕСА_2 була об’єктом кримінально протиправних дій, тобто відповідає вимогам ст. 98 КПК України.

Таким чином, слідчим доведено необхідність арешту вказаної квартири, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Вказане у своїй сукупності свідчить про обґрунтованість клопотання та наявність достатніх підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту зазначеної квартири.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 98, 167, 170-173 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_1 - задовольнити.

Накласти арешт на трикімнатну квартиру, загальною площею 51,9 кв.м., житловою площею 38,6 кв.м. в розмірі 1/1 частки, розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

Ухвала підлягає негайному виконанню, яке доручити старшому слідчому СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_1

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя: З.М. Сухаревич