Ухвала суду № 77409054, 25.10.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1993/14-ц

Провадження № 6/487/185/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2018 року

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючої: судді – Павлової Ж.П., за участі секретаря – Ігнатьєва А.О., представника Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області – ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві подання Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України - до виконання зобов’язання за рішенням,

В С Т А Н О В И В :

24.10.2018 року головний державний виконавець Заводського відділу ДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області, звернулася до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України - до виконання зобов’язання за рішенням.

В обґрунтування подання зазначила, що на виконанні в Заводському відділі ДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області перебуває зведене виконавче провадження №47585387, об’єднане 06.05.2014 року, до складу якого входять наступні виконавчі документи:

- наказ по справі №6/233/09, виданий 08.02.2014 року Господарським судом Миколаївської області про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімскло» заборгованість в сумі 318 554,56 грн., а також грошові кошти на відшкодування витрат по оплаті державного мита у сумі 3 185,55 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

- виконавчий лист по справі №2/487/1324, виданий 26.12.2014 Заводським_районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 компенсацію різниці вартості майна в сумі 33 500,00 грн. та судового збору в розмірі 842,25 грн.

Станом на теперішній час рішення суду боржником не виконано.

Посилаючись на викладені обставини, головний державний виконавець просив суд тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 та виконання ухвали покласти на адміністрацію Державної прикордонної служби України.

В судовому засіданні головний державний виконавець Заводського відділу ДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області подання підтримала, просила його задовольнити.

Дослідивши матеріали справи та матеріали виконавчого провадження, суд прийшов до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що на виконанні в Заводському відділі ДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області перебуває зведене виконавче провадження №47585387, об’єднане 06.05.2014 року, до складу якого входять наступні виконавчі документи:

- наказ по справі №6/233/09, виданий 08.02.2014 року Господарським судом Миколаївської області про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімскло» заборгованість в сумі 318 554,56 грн., а також грошові кошти на відшкодування витрат по оплаті державного мита у сумі 3 185,55 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

- виконавчий лист по справі №2/487/1324, виданий 26.12.2014 Заводським_районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 компенсацію різниці вартості майна в сумі 33 500,00 грн. та судового збору в розмірі 842,25 грн.

20.02.2014 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідні дані внесено до Державного реєстр) обтяжень рухомого майна та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В ході здійснення зведеного виконавчого провадження, державним виконавцем було встановлено, що згідно даних ДФС України рахунки відкритті в банківських установах відсутні.

Згідно відповідей ДФС України та Пенсійного фонду України боржник доходи в т.ч. пенсію не отримує.

Згідно бази АІС Автомобіль за боржником зареєстровано транспортні засоби: ЗИЛ 133ГЯ. 1991 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, ЗАЗ 1103 0710, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, МАЗ 9397, 1991 року випуску, реєстраційний номер 13327НІ, ГАЗ 5327, 1986 року випуску, реєстраційний номер 09340НІ. Боржником вказані транспортні засоби на вимогу державного виконавця для проведення опису та арешту надано не було. У зв’язку з чим, керуючись ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV 03.04.2014 року вказані транспортні засоби було оголошено в розшук постановою державного виконавця та направлено до УДАІ УМВС України у Миколаївські області для виконання.

В процесі здійснення виконавчого провадження співробітниками ДАІ було затримано транспортний засіб ЗАЗ ПОЗ 0710, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, який було реалізовано у встановленому Законом порядку Кошти від реалізації майна в сумі 18 267,38 грн. перераховано на користь стягувана ТОВ «Промхімскло», кошти в сумі 1 948,41 грн. перераховано ОСОБА_3

17.06.2014 року за адресою реєстрації та проживання боржника, згідно виконавчого документу: АДРЕСА_1 державним виконавцем було описано майно, належне боржнику, а саме шафа та килимове покриття, яке було реалізовано у встановленому Законом порядку. Кошти від реалізації майна в сумі 316,03 грн. перераховано на користь стягувана ТОВ «Промхімскло», кошти в сумі 33,71 грн. перераховано ОСОБА_3

Боржник є власником житла (одна та дві кімнати в квартирі спільного заселення №18 по вул. Біла, 61-А в м. Миколаєві), що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, проте згідно Державного реєстру Іпотек вказане майно перебуває у валютній іпотеці ЗАТ КБ «ПриватБанк».

В ході здійснення виконавчого провадження 20.11.2015 року ОСОБА_2 змінив місце реєстрації та зареєструвався за адресою: м. Миколаїв, вул. Кругова, 47, що не спростовується матеріалами виконавчого провадження, а саме поясненням останнього від 23.11.2015 року та доданою до нього копією паспорту. На підставі чого у порядку ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV 17.02.2016 державним виконавцем винесено постанову, якою доручено державному виконавцю відповідного відділу державної виконавчої служби проведення перевірки щодо наявності майна боржника та фактичного місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно акту державного виконавця Ленінського ВДВС ММУЮ від 01.03.2016 встановлено, що за адресою: м. Миколаїв, вул. Кругова, 47 знаходиться Центр реінтеграції бездомних громадян в Миколаєві, майно, належне боржнику на праві власності за вказаною адресою не виявлено, в Центрі знаходиться заява ОСОБА_2, в якій зазначено, що останній фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

12.04.2016 року за вих. № 8869 та 25.04.2016 за вих. № 10351 на відомі адреси боржника, а саме:, АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 були направлені вимоги державного виконавця щодо надання можливості безперешкодно провести опис та арешт майна за адресою: АДРЕСА_4. В призначений державним виконавцем час проведення виконавчих дій за вказаною адресою на стук та дзвінки в двері ніхто не відчинив, в телефонній розмові з останнім встановлено, що за адресою: АДРЕСА_5 ОСОБА_2 ніколи не проживав, про що складено відповідний акт державного виконавця. Проте боржником вказані вимоги було отримано за адресою: АДРЕСА_6, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. З викладено вбачається, що боржник навмисно укриває адресу свого фактичного проживання, чим перешкоджає виконанню рішення суду.

Ухвалою від 15.07.2016 року виданою Заводським районним судом м. Миколаєва по справі ЛМ87/1993/14-ц задоволено подання державного виконавця про примусове проникнення до житла боржника-фізичної особи.

Згідно ст. 3 Конституції України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, що здійснюється нею через систему відповідних державних органів, а також судів.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (далі - Пакт), кожна людина є вільною у виборі місця перебування і вправі покидати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, або які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення, прав і свобод інших осіб.

Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України і може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (з наступними змінами та доповненнями).

Згідно ст. 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.

Так, положеннями ст. 6 цього Закону України встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України;

і змісту ст. 441 ЦПК України вбачається, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Таким чином, аналіз перелічених норм законів дає підстави стверджувати, що необхідною умовою для застосування тимчасового обмеження у виїзді за кордон є встановлення факту умисного ухилення боржника - фізичної особи від виконання зобов'язань за рішенням суду.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вищенаведених вимог законодавства, саме державний виконавець зобов'язаний довести навмисне або інше свідоме невиконання боржником рішення суду, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.

Проте, належних та допустимих доказів того, що боржник ОСОБА_2 має намір ухилятись або ухиляється від виконання судових рішень шляхом вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання судових рішень, або безпідставно не з'являється на виклики державного виконавця та умисно ухиляється від виконання покладених на нього обов'язків, суду не надано.

З урахуванням викладеного та вимог чинного законодавства, суд вважає, що підстави для задоволення подання відсутні, що не перешкоджає державному виконавцю у разі надання необхідних доказів та зміни обставин звернутися з відповідним поданням до суду.

На підставі викладеного, у відповідності до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», п. 5 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», суд вважає за необхідне у задоволенні подання відмовити.

Керуючись ст. 5,6 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 431, 441 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні подання Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи ОСОБА_2 за межі України - до виконання зобов’язання за рішенням -відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя: Ж.П. Павлова