Рішення № 77408634, 26.10.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2018 року ЛуцькСправа № 161/13488/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання Полетило П.С.,

за участю представника позивача Сасовського Р.І.,

представника відповідача Грицені Г.Г.,

третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3, про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області звернулося в суд із позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Грицені Г.Г. від 15 червня 2018 року про накладення штрафу у розмірі 5 100 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Волинській області Гриценею Г.Г. винесено постанову про накладення штрафу від 15.06.2018 ВП №56259970, якою на ГУ ПФУ у Волинській області за невиконання рішення суду накладено штраф у розмірі 5 100, 00 грн.

Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки державний виконавець вправі винести таку постанову виключно в разі невиконання боржником судового рішення без поважних причин, а не за несвоєчасне його виконання. В силу вимог Закону України "Про виконавче провадження" визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є невиконання рішення суду без поважних причин. При цьому позивач вказує, що рішення суду в частині перерахунку пенсії ОСОБА_3 ним виконано добровільно, однак виплата перерахованої пенсії здійснюється згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 №103. Крім того, зазначає, що пенсія ОСОБА_3 виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України та у зв'язку з відсутністю державного асигнування виплата перерахованої пенсії не відбулась. Вказані обставини свідчать про наявність поважних причин невиконання рішення суду в цілому, а тому позивач просить визнати протиправною та скасувати оскаржувану постанову державного виконавця про накладення штрафу.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 22.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами Розділу 2 Глави 11 "Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ" Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги ГУ ПФУ у Волинській області не визнала, посилаючись на те, що на момент винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови рішення суду позивачем виконано не в повному обсязі, зокрема, не здійснено виплату пенсії ОСОБА_3 за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 як того вимагає рішення суду. В зв'язку з тим, що рішення суду не виконане, державним виконавцем, керуючись статтями 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", 15.06.2018 винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу. При цьому постанову Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 №103 (далі - Постанова №103) не можна вважати поважною причиною невиконання судового рішення в повному обсязі, оскільки остання прийнята після винесення рішення суду, а тому не підлягає застосуванню у вказаних спірних правовідносинах, а також Постанова №103 не регулює порядок виконання судових рішень про зобов'язання пенсійного органу здійснити особі виплату пенсії, перерахованої на виконання рішення суду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Третя особа підтримав доводи відповідача та просив відмовити в задоволені позовних вимог.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.11.2017 у справі №161/16096/17 визнано неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_4 у перерахунку пенсії по інвалідності, у зв'язку із зміною грошового забезпечення поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015. Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України у Волинській області провести з 01 січня 2016 року, без обмеження граничного розміру, перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей" від 23.12.2015 №900-VIII та постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" у розмірі 80 відсотків (в редакції, чинній на час призначення пенсії) від суми місячного грошового забезпечення, зазначеного у довідці про розмір грошового забезпечення Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинської області від 17.05.2017 №1957, що подається для перерахунку пенсії, а також врахувати доплати, передбачені постановою Кабінету Міністрів України №355 від 23.04.2012 в розмірі 35%, які зазначені в розрахунку пенсії по інвалідності, пенсійна справа ХА4811.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018 у справі №161/16096/17 постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.11.2017 - скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови ОСОБА_3 у перерахунку пенсії по інвалідності, у зв'язку із зміною грошового забезпечення поліцейських, затвердженого постановою КМУ №988 від 11.11.2015 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції". Зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області провести з 01 січня 2016 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 відповідно до статті 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Закону України від 23.12.2015 №900-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей" та постанови КМУ від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" у розмірі 80 % (в редакції, чинній на час призначення пенсії) від суми місячного грошового забезпечення, зазначеного у довідці про розмір грошового забезпечення Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинської області від 17.05.2017 №1957, що подається для перерахунку пенсії. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018 Луцьким міськрайонним судом Волинської області 19.04.2018 видано виконавчий лист №161/16096/17.

24.04.2018 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Волинській області Гриценею Г.Г. відкрито виконавче провадження №56259970 по примусовому виконанню виконавчого листа №161/16096/17 від 19.04.2018 та надано боржнику 10 робочих днів для виконання рішення суду. (а.с.14-15) Дана постанова направлена позивачеві 24.04.2018 та отримана останнім 02.05.2018, що підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції на супровідному листі. (а.с.13)

18.05.2018 ГУ ПФУ у Волинській області листом №3904/02-60-39 повідомило УДВС ГТУЮ у Волинській області про те, що зазначене у постанові про відкриття провадження рішення суду виконано в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження. На виконання рішення суду ОСОБА_3 проведено перерахунок пенсії. Перерахований розмір пенсії (з урахуванням рішення суду) в сумі 25 968, 56 грн. за період з 01.01.2018 по 30.04.2018 виплачено в квітні 2018 року. Виплата перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 здійснюється в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб". (а.с.16)

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Волинській області Грицені Г.Г. від 15.06.2018 у виконавчому провадженні №56259970 на боржника за невиконання рішення суду накладено штраф в розмірі 5 100, 00 грн. на підставі ст.ст.63, 75 Закону України "Про виконавче провадження". Згідно заяви ОСОБА_3 від 12.06.2018 рішення суду виконано лише частково, за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 перерахована сума пенсії не виплачена. Постанову КМУ від 21.02.2018 №103 не можна вважати поважною причиною невиконання судового рішення, оскільки вказана постанова не регулює порядок виконання судових рішень про зобов'язання пенсійного органу здійснити виплату пенсії, перерахованої на виконання рішення суду. (а.с.18-19).

Відповідач направив оскаржувану постанову до ГУ ПФУ у Волинській області 15.06.2018, яку позивач отримав 21.06.2018, про що свідчить відбиток вхідного штемпеля на супровідному листі. (а.с.17)

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частинами другою, четвертою статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.

Частиною першою статті 63 Закону №1404-VIII визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність (частина 2 статті 63 Закону №1404-VIII).

Статтею 75 Закону №1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З аналізу вищевказаних норм слідує, що на момент прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником рішення суду у встановлений законодавством строк, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання. При цьому обов'язковою умовою накладення державним виконавцем штрафу є невиконання судового рішення боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Поважними причинами невиконання рішення суду в розумінні норм Закону №1404-VIII можуть вважатися обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Відповідно до підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Тобто, виплати грошової допомоги здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, рішення суду від 22.03.2018 виконано позивачем частково, а саме: 02.04.2018 на виконання рішення суду проведено перерахунок пенсії ОСОБА_3 Перерахований розмір пенсії в сумі 25 968, 56 грн. за період з 01.01.2018 по 30.04.2018 виплачено в квітні 2018 року. Виплата перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 здійснюється в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Отже, позивачем добровільно виконано рішення суду в частині здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_3 та виплати пенсії в сумі 25 968, 56 грн. за період з 01.01.2018 по 30.04.2018 ще до винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.04.2018.

Водночас, судом встановлено, що позивачем не здійснено виплату перерахованої пенсії ОСОБА_3 за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, тобто боржником рішення суду не виконане повністю, внаслідок чого на останнього постановою державного виконавця від 15.06.2018 було накладено штраф в сумі 5 100, 00 грн. та зобов'язано протягом 10 робочих днів виконати рішення. (а.с.18-19)

Відповідно до статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992 виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Наведене дає суду підстави дійти висновку про те, що виплата перерахованої суми пенсії ОСОБА_3 повинна здійснюватись за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку позивач не має реальної фінансової можливості виконати судове рішення, оскільки кошти з Державного бюджету згідно з Постановою №103 на виплату перерахованих сум пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у 2018 році не виділялись.

Таким чином, позивачем добровільно виконано вимогу державного виконавця в межах своїх повноважень, а саме: згідно з рішенням суду боржник здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_3 та провів її виплату в сумі 25 968, 56 грн. за період з 01.01.2018 по 30.04.2018, водночас у зв'язку із відсутністю коштів не здійснено виплату перерахованої пенсії ОСОБА_3 за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.

Разом з тим, в силу вимог статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Отже, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів при відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем десятиденного строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення.

Крім того, вирішуючи даний спір, суд враховує правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду у справах К/9901/1598/18 (№405/3663/13-а) від 24.01.2018, К/9901/12146/18 (№757/29541/14-а) від 13.06.2018 про те, що відсутність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що ГУ ПФУ у Волинській області виконало судове рішення в тій частині, в якій було профінансовано перерахунок пенсій вищевказаній категорії пенсіонерів державою, а тому з його сторони відсутнє невиконання судового рішення з неповажних причин.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 15.06.2018 ВП №56259970, з огляду на що остання підлягає скасуванню.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених в судовому засіданні доказів, суд дійшов висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог, з огляду на що адміністративний позов слід задовольнити повністю.

У відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно присудити на користь позивача здійснені ним і документально підтверджені судові витрати (судовий збір) в сумі 1 762 гривні 00 копійок.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про виконавче провадження", суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Грицені Ганни Геннадіївни про накладення штрафу від 15 червня 2018 року у виконавчому провадженні №56259970.

Присудити на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В) за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (43016, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Володимирська, будинок 1) судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.Я. Ксензюк