Ухвала суду № 77402123, 24.10.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 125/1456/17

Провадження №11-сс/772/714/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: Ващук В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого-судді: Ващук В.П.

суддів: Мішеніно С.В., Ковальської І.А.

зі секретарем: Агеєвою Г.В.

розглянув «24» жовтня 2018 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці клопотання представника власника майна ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна, яке накладено 15.09.2017 року слідчим суддею за кримінальним провадженням №12016020080000389 від 09.09.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, -

За участю сторін кримінального провадження:

прокурора: Лаврова І.С.

скаржника: ОСОБА_3

за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна, яке накладено 15.09.2017 на ухвалу слідчого судді Немирівського районного суду Вінницької області від 08 жовтня 2018 року

В с т а н о в и в:

До Немирівського районного суду Вінницької області звернувся адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 про скасування арешту на автомобіль НОМЕР_1 накладений ухвалою слідчого суді Барського районного суду Вінницької області ОСОБА_1, через відсутність потреби у такому заході.

Клопотання мотивоване тим, що ухвалою слідчого судді Барського районного суду Вінницької області від 15.09.2017 накладено арешт на легковий автомобіль НОМЕР_2, який перебуває у володінні ОСОБА_2. З часу накладення арешту на автомобіль минув рік. В ході проведення досудового слідства по кримінальному провадженню призначено та проведено усі необхідні експертизи. Потреба в застосовуванні арешту майна відпала. Представник власника майна адвокат ОСОБА_3 просив суд скасувати арешт легкового автомобіля НОМЕР_2.

Ухвалою слідчого судді Барського районного суду Вінницької області від 08.10.2018 року в задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту легкового автомобіля НОМЕР_2, який накладено 15.09.2017 слідчим суддею за кримінальним провадженням № 12016020080000389 від 09.09.2016 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України – відмовлено

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 ставить питання про скасування ухвали слідчого суді Барського районного суду Вінницької області від 08.10.2018 року про відмову в задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту легкового автомобіля НОМЕР_2, який накладено 15.09.2017 слідчим суддею за кримінальним провадженням № 12016020080000389 від 09.09.2016 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Свої вимоги мотивував тим, що ухвала першої інстанції є незаконною, винесена з істотним порушенням вимог КПК України, а саме слідчим суддею не дотримані вимоги статтей 170—173 КПК України щодо з’ясування всіх обставин, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт. Вказує, що на сьогоднішній час, з моменту арешту майна, минуло більше року. За цей час слідчим по справі проведено лише декілька слідчих дій, у тому числі, і товарознавчу експертизу щодо даного автомобіля, необхідність проведення якої, слідчий суддя вказували як підставу арешту, тобто на його думку на даний час, не існує жодної необхідності, в арешті автомобіля.

Заслухавши доповідача, адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2, який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі в повному обсязі, прокурора, який заперечив задоволення апеляційної скарзі та вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали кримінального провадження , судової справи, та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, про залишення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 без задоволення.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження , Ухвалою слідчого судді Барського районного суду Вінницької області від 15.09.2017 накладено арешт на легковий автомобіль НОМЕР_2, який, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, перебуває у володінні ОСОБА_2, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що тимчасово вилучений в ході проведення слідчих дій по кримінальному провадженню № 12016020080000389 від 09.09.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами в справі є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

В силу ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 170 КПК України заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх не застосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Відповідно до даної статті метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації.

Відповідно до ч. 2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагороду за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Ухвалюючи рішення про арешт майна слідчий суддя виходив з того, що незастосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту цього майна може призвести до його зникнення, втрати або пошкодження, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, і відповідає критеріям зазначеним у ч. 2 ст.167 КПК України.

Апеляційний суд вважає такі висновки обґрунтованими та законними, оскільки з матеріалів клопотання вбачається наявність достатніх підстав вважати, що автомобіль НОМЕР_3 є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, що відповідає вимогам ст. 167 КПК України, тому, з метою встановлення істини в кримінальному провадженні та проведення належного досудового розслідування, так як по кримінальному провадженню існує ризики відчуження та приховання транспортних засобів, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для накладення арешту на вищевказані транспортні засоби. Слідчим доведено необхідність проведення окремих слідчих дій з використанням заарештованого автомобіля. Потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна, з метою попередження відчуження майна чи інших негативних наслідків, які можуть перешкодити всебічному та повному проведенню досудового розслідування.

Крім того, ухвала слідчого судді про накладення арешту на автомобіль ОСОБА_2 була оскаржена до апеляційного суду та залишена останнім в силі.

Доводи скаржника щодо безпідставності та незаконності арешту майна не ґрунтуються на законі, оскільки ч.2 ст.170 КПК України не забороняє суду накладати арешт на майно осіб, що не є підозрюваними, обвинуваченими або такими, що несуть цивільну відповідальність за шкоду завдану злочином.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не вказують на порушення слідчим суддею вимог КПК України та на наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали, а тому в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а ухвалу залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, Апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 –залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Барського районного суду Вінницької області від 08.10.2018 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту легкового автомобіля НОМЕР_2, який накладено 15.09.2017 слідчим суддею за кримінальним провадженням № 12016020080000389 від 09.09.2016 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК Україн- залишити без змін.

Судді:

ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6