Ухвала суду № 7739747, 04.02.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Суддя першої інстанції Ушаков Т.С. справа №2а-24099/09/1270

Суддя-доповідач Дяченко С.П.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

04 лютого 2010 року м. Донецьк

зал судового засідання №5 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Дяченко С.П.,

суддів: Сіваченко І.В.,

Нікуліна О.А.,

при секретарі судового засідання Ткаченко В.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року у справі №2а-24099/09/1270 (суддя Ушаков Т.С. ) за позовом Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську до

третя особа Приватного підприємства "ТФ"Бізнесторгкомпані-ТАС"

Начальник управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради-державний реєстратор про визнання недійсним запису про державну реєстрацію та припинення юридичної особи

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року по справі №2а-24099/09/1270 п озовні вимоги Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську задоволено частково.

Припинено юридичну особу Приватного підприємства «ТФ «Бізнесторгкомпані - ТАС» , зареєстрованого виконавчим комітетом Луганської міської ради від 20.09.2007 року , про що було зроблено запис № 1 382 102 0000 013901 за адресою: 91033, м. Луганськ, вул. Дніпровська, буд.35.

В іншій частині позивних вимог відмовлено.

Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську з постановою суду першої інстанції не погодилась, подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з»явились , про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Відповідно до статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі , належним чином повідомлених про дату час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги , встановила наступне.

Задовольняючи частково позовні вимоги , суд першої інстанції правильно встановив обставини :

Відповідач- Приватне підприємство «ТФ «Бізнесторгкомпані - ТАС» зареєстроване Виконавчим комітетом Луганської міської ради від 20.09.2007 року та знаходиться на податковому обліку у Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходження ПП «ТФ «Бізнесторгкомпані - ТАС»: 91033, м. Луганськ, вул. Дніпровська, буд.53а, керівником зареєстровано ОСОБА_4

Відповідно до ст. 33 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-ІУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

У відповідності із ч. 2 ст. 38 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-ІУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:

1. - визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

2. - провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

3. - невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Згідно з п. 17 ст. 11 Закону України від 04 грудня 1990 року N 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Зазначені повноваження органів державної податкової служби щодо звернення до суду із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності слід розуміти ,як право на позов про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця на підставі Закону України від 15 травня 2003 року № 755-ІУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», оскільки відповідно до прикінцевих положень зазначеного Закону, який набрав чинності з 01 липня 2004 року, закони та нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому закону.

Таким чином, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду з позовами про припинення юридичної особи.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним запису про державну реєстрацію юридичної особи, що є предметом апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками Луганського окружного адміністративного суду, що такі позовні вимоги не підлягають задоволенню, та додатково зазначає.

Відповідно до частини 5 ст. 111 Цивільного кодексу України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з частиною 7 ст. 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Водночас, частиною 2 ст. 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Відповідно до частини 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Таким чином, як Господарський кодекс України, так і Цивільний кодекс України та Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» повязують момент ліквідації юридичної особи (субєкта господарювання), а так само момент її припинення з однією і тією самою подією, а саме внесенням до державного реєстру запису про припинення такої особи (субєкта господарювання).

При цьому, як випливає з частини 4 статті 91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Таким чином, з моменту втрати юридичною особою цивільної правоздатності ця юридична особа є такою, що припинилася.

За таких обставин, поняття «припинення юридичної особи» означає правовий наслідок втрати такою особою цивільної правоздатності. При цьому всі інші поняття, які використовуються для визначення правового результату втрати юридичною особою цивільної правоздатності, є синонімічними поняттю «припинення юридичної особи».

Отже, будь-які вимоги, спрямовані на втрату юридичною особою цивільної правоздатності, слід визнати різновидами вимог про припинення такої юридичної особи.

Зокрема, позовні вимоги про скасування державної реєстрації субєктів господарювання спрямовані на ліквідацію такого субєкту , як юридичної особи, а отже, на її припинення. Це випливає зі змісту вимог частини 6 ст. 59 Господарського кодексу України, згідно з якою субєкт господарювання ліквідується, зокрема, в разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Таким чином, особливості формулювання позовних вимог, наслідком задоволення яких може бути припинення юридичної особи, не повинні впливати на прийняття судами зазначених вимог до розгляду і на їх розгляд по суті.

Визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, є лише однією з підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не повязано з банкрутством юридичної особи, визначених частиною другою статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».

Відтак, в изнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, не може бути самостійним предметом позову, а лише підставою для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи.

У зв'язку з цим апеляційний суд приходить до висновку, що самостійні позовні вимоги позивача щодо визнання недійсним запису про державну реєстрацію відповідача не обґрунтовані чинним законодавством України і в цій частині задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в повному обсязі .

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у частині визнання недійсним запис від 20.09.2007 року реєстр № 1 382 102 0000 013901 про державну реєстрацію Приватного підприємства «ТФ «Бізнесторгкомпані - ТАС», код 35399599 та визнання недійсним свідоцтво платника ПДВ Приватного підприємства «ТФ «Бізнесторгкомпані - ТАС» з моменту його видачі.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального, процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду, не вбачається.

Ухвала суду в повному обсязі виготовлена 08 лютого 2010 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську - залишити без задоволення .

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року по справі №2а-24099/09/1270 за позовом Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську до Приватного підприємства "ТФ"Бізнесторгкомпані-ТАС" про визнання недійсним запису про державну реєстрацію та припинення юридичної особи - залишити без змін .

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий: Дяченко С.П.

Судді: Сіваченко І.В.

Нікулін О.А.