Рішення № 77390352, 25.10.2018, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7779/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2018 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого – судді Невойта П.С.,

секретаря с/з ОСОБА_1,

справа №466/7779/18,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у залі суду в порядку спрощено позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття її з реєстрації місця проживання,-

установив:

27.09.2018 адвокат ОСОБА_4, який діє на підставі договору від 17.09.2018 року звернувся до суду в інтересах ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 з позовною заявою до ОСОБА_3, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, третя особа: Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття його з реєстрації місця проживання, а саме квартири №50 в будинку №38 на вул.Миколайчука у м.Львові шляхом визнання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням та зняття його з реєстрації місця проживання, яка знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Миколайчука, 38/50.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач є власником квартири №50 в будинку 38 на вул. Миколайчука у м.Львові. У даній квартирі до моменту набуття права власності на дане майно був зареєстрований відповідач, ОСОБА_3,05.09.1984р.н. Оскільки відповідач не є власником квартири, не проживає у ній, не отримує кореспонденцію, не оплачує житлово-комунальні послуги, то за таких обставин звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою від 01.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного провадження.

У судове засідання позивач та представник позивача ОСОБА_4, який діє на підставі договору №17-09/18 про надання правової допомоги від 17.09.2018 /а.с.19/ не прибули, однак представником позивача скеровано на адресу суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують повністю, покликаючись на мотиви викладені в позові та просять позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлявся про час та дату судового засідання, у тому числі через оголошення на сайті судової влади, причини не прибуття суду не повідомив, відзиву на позовну заяву відповідачем подано не було, а тому за згодою представника позивача, на підставі ст.280, 281 ЦПК України суд проводить заочний розгляд справи.

Представник третьої особи Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради ОСОБА_5, яка діє на підставі довіреності від 18.01.18 №36-вих.216 /а.с.30/ в судове засідання призначене на 25.10.2018 не прибула, однак скерувала на адресу суду заяву про розгляд справи у відсутності представника Шевченківської районної адміністрації, при вирішенні спору покладається на розсуд суду /а.с.27/.

У відповідності до ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності учасників справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що власником квартири №50 в будинку №38 на вул.Миколайчука у м.Львові є позивач ОСОБА_2, що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №16835768 від 27.01.2014 копія якого долучена до матеріалів справи /а.с.8/.

З наданої суду довідки ЛКП «Північне 411» від 17.09.2018р. №2133 вбачається, що у квартирі № 50 загальною площею 49,70 кв.м. у будинку 38 на вул.Миколайчука у м.Львові зареєстрований відповідач ОСОБА_3, 05.09.1984р.н. як піднаймач /а.с.9/. Зазначена довідка видана власнику квартири ОСОБА_2

Як вбачається з долучених до матеріалів справи актів ЛКП «Північне 411» №473 від 15.09.17, №378 від 02.07.18, та №456 17.09.18, ОСОБА_3, 05.09.1984р.н., який зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, там не проживає, що підтверджують сусіди /а.с.10-12/.

Отже, позивачем надано суду достатніх доказів на підтвердження того, що відповідач протягом тривалого часу, а саме більше одного року, не проживає у квартирі 50 в будинку 38 на вул.Миколайчука у м.Львові.

Згідно ст. 319 ч.1 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до ст. 321 ч.1 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 9 ч.4 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав. При цьому, власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709цс16.

Права власника житлового будинку, квартири визначені статтею 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Чинним законодавством України не передбачено перехід прав та обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника. Виникнення права членів сім'ї власника квартири на користування квартирою та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника квартири права власності на цю квартиру, а отже, припинення права власності на квартиру припиняє право членів його сім'ї на користування цією квартирою. Аналогічна позиція висловлена у рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі №6-47383св13 від 02 квітня 2014 року.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов в частинні визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням підлягає до задоволення, оскільки в судовому засіданні доведено, що відповідач ОСОБА_3 не є власником та не проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 не надає коштів на утримання даної квартири, а тому в силу формальної реєстрації відповідача у квартирі, яка належить на праві приватної власності позивачу, відповідач порушує право позивача на володіння, користування та розпорядження належним йому майном, а тому суд приходить до висновку що слід визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: м.Львів, вул.Миколайчука, 38/50.

При вирішенні позову в частині вимог про зняття відповідача з реєстрації місця проживання за вказаною адресою, суд виходить з наступного.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи, крім інших підстав, здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у абз. 3 п. 34 Постанови № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином, рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, є підставою для зняття такої особи з реєстрації місця проживання, тому окрема вимога про зняття відповідача з реєстрації місця проживання за вказаною адресою задоволенню не підлягає.

Крім цього, відповідно до ст. 141 ЦПК України із відповідача ОСОБА_3 в користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 704,80 гривень.

На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 319, 321, 391 ЦК України, керуючись ст. ст. 89, 141, 263, 264, 265, 273, 281-284, 288, 289, ст. 354, ст. 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття її з реєстрації місця проживання задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою №50 в будинку 38 на вул.Миколайчука у м.Львові.

У задоволенні позовних вимог про зобов’язання зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 за адресою: м.Львів, вул.Миколайчука,38/50 – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 704,80 гривень понесеного судового збору.

Позивач: ОСОБА_2, 014.12.1955р.н., ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: м.Львів, Миколайчука, 38/50.

Третя особа: Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, місцезнаходження: м.Львів, вул.Липинського,11.

Заочне рішення може бути переглянуте Шевченківським районним судом м.Львова, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складений 25.10.2018 року.

Суддя ОСОБА_6