Постанова № 77376588, 24.10.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6558/18

Номер справи місцевого суду: 513/1150/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кононенко Н. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області, у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого: Кононенко Н.А.

суддів: Гірняк Л.А., Цюри Т.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Національна академія Державної прикордонної служби України імені ОСОБА_3, про відшкодування витрат, пов'язаних з навчанням за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Саратського районного суду Одеської області від 15 червня 2018 року, -

встановив:

21 листопада 2017 року заступник військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України, діючи в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування витрат, пов’язаних з навчанням у вищому навчальному закладі.

Підстави для представництва інтересів держави обґрунтував посиланням на ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та ч. 2 ст. 45 ЦПК України (в старій редакції).

Вимоги позовної заяви обґрунтовано наступним.

До прокуратури гарнізону від Національної академії Державної прикордонної служби України імені ОСОБА_3 надійшов лист про те, що суб’єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат, пов’язаних з навчанням у вищому навчальному закладі, не здійснювались заходи щодо такого стягнення.

Прокурор послався на те, що відповідно до ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" попередньо, до звернення до суду, на адресу Національної академії Державної прикордонної служби України ім.Б.Хмельницького, направлено повідомлення військовою прокуратурою ОСОБА_3 гарнізону щодо звернення з позовом в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України з метою стягнення з ОСОБА_4 суми витрат на утримання у Національній академії Державної прикордонної служби України імені ОСОБА_3.

Відповідачка ОСОБА_4 навчалась у Національній академії Державної прикордонної служби України імені ОСОБА_3 з 11 серпня 2015 року по 11 липня 2016 року. 11.08.2015 року наказом ректора Національної академії Державної прикордонної служби України імені ОСОБА_3 №456-ос її було зараховано до списків курсантів академії, поставлено на всі види забезпечення. 11.06.2016 року згідно наказу ректора Національної академії Державної прикордонної служби України імені ОСОБА_3 №326-ос відповідача ОСОБА_4було звільнено з військової служби. 11.07.2016 наказом ректора академії № 394-ос з нею було достроково припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби (навчання), виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

ОСОБА_4 була звільнена з військової служби відповідно до п. «е» ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу» - у зв’язку з службовою невідповідністю. Під час навчання у Національній академії Державної прикордонної служби України імені ОСОБА_3 вона перебувала на повному державному забезпеченні за рахунок коштів Державного бюджету України. Всього державою в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України на утримання відповідачки було витрачено 80054 гривень 21 копійка, з яких: на грошове забезпечення 49402,47 гривень; на продовольче забезпечення 16273,46 гривень; на забезпечення речовим майном 5195 гривень; на медичне забезпечення 351,55 гривні; на оплату комунальних послуг та споживчих енергоносіїв 8831,73 гривні. Добровільно відшкодувати вартість витрат, пов’язаних з її утриманням у Національній академії Державної прикордонної служби України імені ОСОБА_3 відповідачка не бажає.

Вважаючи права Адміністрації Державної прикордонної служби України порушеними, що виразилося у негативному впливі на своєчасність виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та службовцям Державної прикордонної служби України, прокурор просив стягнути зі ОСОБА_4 витрати, пов’язані з її утриманням у Національній академії Державної прикордонної служби України імені ОСОБА_3 в розмірі 80054,21 гривні.

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 15 червня 2018 року позовні вимоги заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Адміністрації Державної прикордонної служби України витрати пов’язані з її утриманням у Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького у загальній сумі 80054 (вісімдесят тисяч п’ятдесят чотири) гривні 21 копійка.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить суд скасувати рішення Саратського районного суду Одеської області від 15 червня 2018 року та постановити судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

У відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, районний суд виходив з того, що посилання відповідача на те, що вона мала особливий статус і положення ч.10 ст.25 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-Х11 та п.п.3,5 Порядку на неї не розповсюджуються і вона не повинна повертати кошти за своє утримання у виші, є безпідставними, оскільки судом встановлено, що під час навчання у Національній академії Державної прикордонної служби України імені ОСОБА_3 відповідач перебувала на повному державному забезпеченні за рахунок коштів Державного бюджету України, була звільнена з військової служби в запас на підставі п «е» ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (через службову невідповідність), а тому повинна зазначені кошти відшкодувати.

З таким висновком районного суду повністю погоджується апеляційний суд, з огляду на наступні обставини.

Судом встановлено, що 11 серпня 2015 року між тимчасово виконуючим обов’язки ректора Національної академії Державної прикордонної служби України імені ОСОБА_3 полковником ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено контракт відповідно до якого остання добровільно вступила на військову службу (навчання) і взяла на себе зобов’язання проходити військову службу (навчання) у Національній академії Державної прикордонної служби України імені ОСОБА_3 на умовах і в порядку, визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, іншими нормативно-правовими актами щодо порядку проходження військової служби (навчання). Термін дії контракту припинено 11 липня 2016 року (а.с. 8).

Відповідно до ч.1 зазначеного Контракту, ОСОБА_4 зобов'язалась протягом не менш як п’яти років після закінчення навчання у вищому військовому навчальному закладі продовжувати проходження військової служби на посадах офіцерського складу в органах Державної прикордонної служби України та у разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу на посадах офіцерського складу відшкодувати адміністрації державної прикордонної служби України витрати, пов’язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі відповідно до порядку і умов, установлених Кабінетом Міністрів України.

З витягу з наказу ректора Національної академії з Державної прикордонної служби України імені ОСОБА_3 № 456-ос від 11.08.2015 вбачається, що молодшого сержанта ОСОБА_4 з 11 серпня 2015 року занесено в списки персоналу курсантів Національної академії, зараховано на всі види забезпечення згідно атестатів, призначено на посаду курсантів, та визнано такою, що уклала контракт про проходження військової служби (навчання) курсантів вищого військового навчального закладу Держприкордонної служби строком на час їх навчання у національній академії на 1 курс за напрямом підготовки «правоохоронна діяльність» (а.с. 11).

Наказом ректора Національної академії з Державної прикордонної служби України імені ОСОБА_3 № 326-ос від 11 червня 2016 року молодшого сержанта ОСОБА_4 курсанта 313 навчальної групи навчального курсу факультету правоохоронної діяльності звільнено з військової служби в запас з 11 червня 2016 року на підставі п «е» ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (через службову невідповідність), без права носіння військової форми одягу (а.с. 9).

ОСОБА_4 виключено зі списків особового складу Національної академії та всіх видів забезпечення з 11 липня 2016 року, що підтверджено витягом з наказу ректора Національної академії з Державної прикордонної служби України імені ОСОБА_3 № 394-ос від 11 липня 2016 року. На військовий облік направлено до Саратського РВК Одеської області. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964, наказу №419/831/240/605/537/219/534 від 16.07.2007 ОСОБА_4 зобов’язано відшкодувати витрати, пов’язані з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі, у сумі 80054 гривні 21 копійка (а.с. 10).

Із довідки-розрахунку на утримання грошового забезпечення курсанта молодшого сержанта за контрактом ОСОБА_4, яка навчалась в Національній академії Державної прикордонної служби України з 11.08.2015 по 11.07.2016 встановлено, що ОСОБА_4 нараховано і виплачено грошове забезпечення за час навчання в сумі 49402,47 гривень; з довідки-розрахунку № 2553 від 23.06.2016 року встановлено, що сума витрат за продовольче забезпечення становить 16273,46 гривень; з довідки-розрахунку № 37 від 01.07.2016 року встановлено, що сума витрат на речове забезпечення ОСОБА_4 становить 704,54 гривні; з довідки-розрахунку щодо вартості медичного забезпечення вбачається, що на медичне забезпечення ОСОБА_4 витрачено 351,55 гривень; з довідки розрахунку № 213 від 30 червня 2016 року, загальна вартість витрат за спожиті курсантом енергоносії та комунальні послуги складає 8831,73 гривень (а.с. 12, 14-15, 17, 18, 19, 20).

Із розрахунку витрат, пов’язаних з утриманням курсантів в Національній академії Державної прикордонної служби України № 23 від 01.07.2016 встановлено, що загальна сума відшкодування витрат, пов’язаних з утриманням ОСОБА_4 в Національній академії Державної прикордонної служби України становить 80054 гривні 21 копійка, з яких: на грошове забезпечення 49402,47 гривень; на продовольче забезпечення 16273,46 гривень; на забезпечення речовим майном 5195 гривень; на медичне забезпечення 351,55 гривні; на оплату комунальних послуг та спожит их енергоносіїв 8831,73 гривні (а.с. 13).

Із довідки щодо фактичного навчання курсанта 313 навчальної групи навчального курсу факультету правоохоронної діяльності ОСОБА_4 встановлено, що ОСОБА_4 строкову службу не відслужила. В перерахунку на строкову службу на день виключення зі списків курсантів 11.07.2016 термін відслуженої строкової служби становить 00 років 11 місяців 00 днів. Фактично навчання з 11.08.2015 по 11.07.2016 (а.с. 17).

Згідно витягу з наказу командира військовї частини А2611 № 9-рс від 03 березня 2017 року, молодшого сержанта ОСОБА_4 в подальшому слід іменувати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1 на підставі свідоцтва про шлюб серії 1-БВ № 160155, виданого Летечівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (а.с.103-зворот).

Відповідно до ст.ст. 9, 9-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки.

Відповідно до п.10 ст.25 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу» курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п’яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «і», «и» частини шостої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов’язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч.1 ст.538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, відшкодування збитків.

За правилами ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку відшкодування курсантами витрат, пов’язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах» №964 від 12.07.2006, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов’язаних з грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням, перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, а також оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Згідно до п.1.1 спільного наказу Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної прикордонної служби України, Управління Державної охорони України, Служби безпеки України №419/831/240/605/537/219/534 від 16.07.2007 «Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов’язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах» порядок розрахунку витрат, пов’язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах розроблено з метою впорядкування курсантів у вищих навчальних закладах розроблено з метою впорядкування діяльності посадових осіб та органів військового управління щодо відшкодування курсантами, які проходять підготовку на посади осіб офіцерського складу, пов’язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі, військовому навчальному закладі, у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість.

Доводи апелянта про те, що районний суд порушив вимоги підсудності, розглянувши справу в порядку цивільного судочинства, тоді як за переконанням апелянта спір є публічно-правовим і підлягав розгляду у порядку, передбачено КАС України, є безпідставними. Апелянт помилково прийшов до висновку, що спір, який виник мж нею та позивачем відноситься до спорів з приводу прийнятя громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, тоді як спір виник після звільнення із військової сужби, та не є спором щодо підстав звільнення. Разом з тим, Апеляційний суд погоджується із висновком районного суду та вважає встановленим, що між сторонами виникли договірні цивільні правовідносини, за якими позивач зобов’язався забезпечити та забезпечив умови для проходження відповідачем ОСОБА_2 військової служби (навчання), а відповідач ОСОБА_2 зобов’язалась проходити військову службу (навчання) у Національній академії Державної прикордонної служби України імені ОСОБА_3 протягом строку Контракту на умовах і в порядку, визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, іншими нормативно-правовими актами щодо порядку проходження військової служби (навчання) у вищих навчальних закладах, та Контрактом, протягом не менш як п’яти років після закінчення навчання у вищому військовому навчальному закладі продовжувати проходження військової служби на посадах офіцерського складу в органах Державної прикордонної служби України та у разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу на посадах офіцерського складу відшкодувати Адміністрації Державної прикордонної служби України витрати, пов’язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі відповідно до порядку і умов, установлених Кабінетом Міністрів України.

Посилання апелянта на те, що вона мала особливий статус і положення ч.10 ст.25 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-Х11 та п.п.3,5 Порядку на неї не розповсюджуються і вона не повинна повертати кошти за своє утримання у виші, апеляційний суд, погоджуючись із районним судом, вважає безпідставними. Як свідчать матеріали справи, під час навчання у Національній академії Державної прикордонної служби України імені ОСОБА_3 відповідачка перебувала на повному державному забезпеченні за рахунок коштів Державного бюджету України, була звільнена з військової служби в запас на підставі п «е» ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (через службову невідповідність), а тому повинна зазначені кошти відшкодувати.

Посилання апелянта на те, що матеріали позову не містять доказів того, що відповідачка відмовилась відшкодовувати понесені на її утримання витрати, а тому у прокурора не було підстав для звернення до суду із позовом до неї, є такими, що не стосуються суті справи.

Апеляційни суд погоджується із позицією районного суду що посилання відповідача на те, що прокурор не обгрунтував, на яких підставах Адміністрація Державної прикордонної служби самостійно не звернулась з позовом до відповідача та у чому полягає нездійснення або неналежне здійснення нею захисту інтересів держави, є безпідставними, тому що прокурор у позовній заві навів належне обгрунтування підстав для представництва інтересів держави в суді.

Задовольняючи позовні вимоги заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, районний суд виходив з того, що посилання відповідача на те, що вона мала особливий статус і положення ч.10 ст.25 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-Х11 та п.п.3,5 Порядку на неї не розповсюджуються і вона не повинна повертати кошти за своє утримання у виші, є безпідставними, оскільки судом встановлено, що під час навчання у Національній академії Державної прикордонної служби України імені ОСОБА_3 відповідач перебувала на повному державному забезпеченні за рахунок коштів Державного бюджету України, була звільнена з військової служби в запас на підставі п «е» ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (через службову невідповідність), а тому повинна зазначені кошти відшкодувати.

З цим висновком погоджується і апеляційний суд.

Відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Порушуючи питання про скасування рішення Саратського районного суду Одеської області від 15 червня 2018 року у звязку з тим, що відповідачка мала особливий статус і положення ч.10 ст.25 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-Х11 та п.п.3,5 Порядку на неї не розповсюджуються, а також що Прокур не мав права на звернення до суду в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, апелянт не надала жодних доказів на підтвердження своїх доводів.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України є малозначна, тому у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись: ст. ст. 368, 374, 375, 381 – 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Саратського районного суду Одеської області від 15 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області:

ОСОБА_6

ОСОБА_7

ОСОБА_8