Рішення № 77372979, 12.10.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/554/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боднарюка О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Антонюка О.В.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача Пуріча Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Держпраці у Чернівецькій області, про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 (далі - позивач), звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЧВ -232/18/423/АВ/П/ПТ/ІП-ФС/080 від 16.05.2018 року, винесену заступником начальника управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г.М.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що в період з 02.05.2018 року по 03.05.2018 року посадовими особами відповідача проведено інспекційне відвідування позивача, який використовує найману працю.

03.05.2018 року за результатами інспекційного відвідування складено акт, яким встановлено порушення пов'язане з нарахуванням заробітної плати, та недостовірний бухгалтерський облік витрат на оплату праці. 16.05.2018 року на підставі акту інспекційного відвідування уповноваженими особами відповідача винесено постанову про накладення штрафу у сумі 3723,00 грн.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена всупереч чинному законодавству та підлягає скасуванню з огляду на наступне: на підставі наказів про надання відпусток найманим працівникам надана основна щорічна відпустка та згідно відомостей про оплату грошей, працівникам виплачено відпускні за 5 днів до початку основної щорічної відпустки, отже не порушено строки виплати заробітної плати (відпускних); між позивачем та найманим працівником (ОСОБА_6.) укладений трудовий договір відповідно до норм ст. 21 КЗпП, згідно умов якого установлений час виконання робіт - 40 годин на тиждень, до зазначеного договору укладена додаткова угода за взаємною згодою сторін - час виконання робіт 20 годин на тиждень.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено, що викладенні в позові доводи не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Зокрема відповідач посилався на те, що заробітну плату за час відпустки найманим працівникам (ОСОБА_6.) за період відпустки з 1 по 24 липня 2017 року нарахована у липні 2017 року, а (ОСОБА_7.) за період відпустки з 1 по 25 серпня 2017 року нараховано у серпні 2017 року, а відтак виплату за час відпустки проведено не за три дні до початку відпустки, а пізніше.

Доводи позивача щодо укладення трудового договору з працівником (ОСОБА_6.) відповідно до норм ст. 21 КЗпП, згідно умов якого установлений час виконання робіт - 40 годин на тиждень. До зазначеного договору укладена додаткова угода за взаємною згодою сторін - час виконання робіт 20 годин на тиждень є безпідставними, оскільки найманого працівника переведено за сумісництвом з оплатою праці 50% від суми 3640 грн., без запровадження змін про режим роботи з неповним робочим часом.

15.05.2018 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального провадження. Призначено підготовче судове засідання.

15.06.2018 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову відмовлено.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі посилаючись на доводи викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення адміністративного позову посилаючись на аргументи наведені у відзиві на адміністративний позов.

Будучи допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7, пояснила суду, що перебуває у трудових відносинах з ОСОБА_4. Працює на посаді провізора, за що отримує заробітну плату. Вказала, що в серпні 2017 року йшла у відпустку та отримала виплату відпускних за три дні до відпуски, однак підтверджуючих документів в неї немає.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення учасників справи, та свідка суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Інспекційне відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 в період з 02 травня 2018 року по 03 травня 2018 року проведено на підставі Інформації Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області № 664/03 від 10.01.2018 р. щодо страхувальників, у яких відбулося збільшення кількості застрахованих осіб з ознакою "неповний робочий час" на 20 і більше відсотків за листопад 2017 року. (а.с.46)

Згідно наказу від 26.04.2018 року № 200 "Про проведення інспекційних відвідувань", проведено інспекційне відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_4.

03.05.2018 року за результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування № ЧВ-232/18/423/АВ (згідно відмітки в акті - позивач заперечень немає), яким встановлено порушення:

- частини 2 статті 30 Закону України №108, частина 4 статті 115 КЗпП України, за бухгалтерськими документами по нарахуванню заробітної плати встановлено недостовірний бухгалтерський облік витрат на оплату праці, зокрема за платіжно - розрахунковою відомістю № ФЛ_ЧО-0014 за липень 2017 року проведено нарахування заробітної плати ОСОБА_6 за 5 днів роботи в сумі 445,24 грн. та за час відпустки з 01 липня по 24 липня 2017 року в сумі 1626,48 грн., всього в сумі 2071,72 грн., всього належить до виплати 1667,63 грн. із наявним підписом в отриманні ОСОБА_6 До платіжно - розрахункової відомості за липень 2017 року долучено заднім числом відомість № ФЛ_ЧО-0053 за липень 2017 року із зазначенням дати 26 червня 2017 року на виплату за час відпустки в сумі 1309,31 грн. та відомість № ФЛ_ЧО-0057 за липень 2017 року від 04.08.2017 року на виплату заробітної плати в сумі 358,42 грн.

За платіжно - розрахунковою відомістю № ФЛ_ЧО-0016 за серпень 2017 року проведено нарахування заробітної плати ОСОБА_7 за 4 роботи у серпні в сумі 680,00 грн. та за час відпустки з 01 серпня по 25 серпня 2017 року в сумі 2170,56 грн., всього нараховано в сумі 2850,56 грн., всього належить до виплати 2294,70 грн. із наявним підписом в отриманні ОСОБА_7 До платіжно - розрахункової відомості за серпень 2017 року долучено заднім числом відомість 27 липня 2017 року №ФЛ_ЧО-0060 за серпень 2017 року на виплату за час відпустки в сумі 1891,30 грн. та відомість № ФЛ_ЧО-0064 за серпень 2017 року від 07.09.2017 року на виплату заробітної плати ОСОБА_7, в сумі 403,40 грн. Заробітна плата за час відпустки ОСОБА_6 за період відпустки з 1 по 24 липня 2017 року нараховано у липні 2017 року, то відповідно і виплата за час відпустки проведено не за три дні до початку відпустки, а пізніше, а заробітну плату за час відпустки ОСОБА_7, за період відпустки з 1 по 25 серпня 2017 року нараховано серпні 2017 року, то відповідно виплата за час відпустки переведено не за три дні до початку відпустки, а пізніше.

- статті 21 КЗпП України, за трудовим договором № 1 від 04.12.2015 року прийнято ОСОБА_6 за професією фармацевта на основне місце роботи на повну ставку з оплатою 1724 грн. з установленим часом виконання робіт 40 годин за тиждень (8 годин на день), за взаємною згодою сторін між працівником і фізичною особою - підприємцем за додатковою угодою № 4 від 01.02.2017 року переведено за сумісництвом з оплатою праці 50 % від суми 3640 грн., без запровадження змін про режим роботи з неповним робочим часом. (а.с. 9-14)

16.05.2018 року уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Чернівецькій області винесено постанову № ЧВ-232/18/423/АВ/П/ПТ/ІП-ФС/080 про накладення штрафу у сумі 3723,00грн. (а.с.15-16).

10.07.2018 року постановою Вижницького районного суду Чернівецької області, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за ст. 41 ч.1 КУпАП закрито в зв'язку закінченням строків накладення адміністративного стягнення. (а.с.69)

Судом досліджено наступні докази в справі:

- графік надання щорічних оплачуваних відпусток на 2017 рік працівників фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, дата формування графіку "04" січня 2017 року, згідно якого: ОСОБА_6 (фармацевт), плановий період відпустки - липень, в порядку ст. 79 КЗпПУ про відпустку повідомлена - 16.06.2017 року; ОСОБА_7 (провізор), плановий період відпустки - серпень, в порядку ст. 79 КЗпПУ про відпустку повідомлена - 18.07.2017 року.(а.с.18)

- наказ № 6-17 від 18.07.2017 року "Про надання основної щорічної відпустки" ОСОБА_7, провізору, тривалістю 24 календарних дні з 01 серпня 2017 року по 25 серпня 2017 року. (а.с.19)

- наказ № 5-17 від 16.06.2017 року "Про надання основної щорічної відпустки" ОСОБА_6, фармацевту, тривалістю 24 календарних дні з 01 липня 2017 року по 24 липня 2017 року. (а.с.20)

- відомість на виплату грошей (ОСОБА_6.) № ФЛ_ЧО-0053 за липень 2017 року (дата формування зазначено 26.06.2017р.)(а.с.21)

- відомість на виплату грошей № ФЛ_ЧО-0060 (ОСОБА_7.) за серпень 2017 року (дата формування 27 липня 2017р.)(а.с.22)

- квитанції, про оплату: податку з доходів громадян за 07.17.р та 08.17р.; військовий збір за 07.17р та 08.17р..; єдиний соціальний внесок за 08.17 р.; (а.с.23-27)

- трудовий договір № 1 від 04.12.2015 року, який укладений між ПП ОСОБА_4 та ОСОБА_6, згідно умов трудового договору час виконання робіт установлюється 40 годин на тиждень, 8 годин на день (1 година обіду). Розмір оплати праці - 1724, 00 грн. (ставка, основне місце роботи). (а.с.28)

- додаткова угода № 4 до трудового договору від 04.12.2015 року, між ПП ОСОБА_4 та ОСОБА_6 згідно умов якої позивач зобов'язується оплачувати працю в розмірі 50 % ставки від суми 3640,00 грн. на місяць (за сумісництвом); (а.с.29)

- додаткова угода № 4/1 до трудового договору від 04.12.2015 року, між ПП ОСОБА_4 та ОСОБА_6 згідно умов якої позивач зобов'язується оплачувати працю в розмірі 50 % ставки від суми 3640,00 грн. на місяць (за сумісництвом). Сторони за взаємною згодою прийняли рішення внести зміни в п.4 до трудового договору, викласти його в такій редакції: "Час виконання робіт установлюється 20 годин на тиждень або 4 години на день".(а.с.30)

- розрахунково - платіжна відомість № ФЛ_ЧО-0014 за липень 2017 року, згідно якої ОСОБА_6 отримала кошти в сумі 1667,73грн., з яких -1626,48 грн. (за чергову відпустку), про що свідчить розписка в отриманні - особистий підпис. (а.с.55)

- табель за липень 2017 року, згідно якого ОСОБА_6 (фармацевт) в період з 01.07.2017 року по 21.07.2017 року перебувала у відпустці. (а.с.56)

- наказ про відпустку № ФЛ - 0004044 від 01.07.2017 року згідно якого працівник ОСОБА_6 в період з 01.07.2017 року по 24.07.2017 року, перебувала у відпустці, сума відпускних - 1626, 48 грн.(а.с.58)

- відомість на виплату грошей № ФЛ_ЧО - 0056 за липень 2017 року ОСОБА_7 , (сформована 21 липня 2017р. ) (а.с.59)

- відомість на виплату грошей № ФЛ_ЧО -0057 за липень 2017 року (сформована 04 серпня 2017 року) ОСОБА_6, ОСОБА_7.(а.с.60)

- табель за серпень 2017 року, згідно якого ОСОБА_7 (провізор) в період з 01.08.2017 року по 24.08.2017 року перебувала у відпустці. (а.с.62)

- відомість на виплату грошей № ФЛ_ЧО-0060 за серпень 2017 року ОСОБА_7 (сформована 27 липня ).( а.с. 63)

- наказ про відпустку № ФЛ - 0004153 від 01.08.2017 року згідно якого працівник ОСОБА_7 в період з 01.08.2017 року по 25.08.2017 року, перебувала у відпустці, сума відпускних - 2170,56 грн.(а.с.64)

Даючи оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує наступні положення законодавства, та робить висновки по суті спору.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V).

Відповідно до статті 1 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) це - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідач у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі Положення), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Чернівецькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 22.06.2017 року №75 (далі - Положення), Головне управління Держпраці у Чернівецькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Згідно пункту 1 та пункту 3 Положення про Управління, завданнями Управління, зокрема є, реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до п.п.5 п.4 Положення про Управління, Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно п.п. 49 пункту 4 Положення про Управління, Управління Держпраці, накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю - визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Порядок №295).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці - Держпраці та її територіальних органів.

З огляду на встановлені судом обставини, очевидним є те, що предметом перевірки позивача було питання дотримання вимог законодавства про працю.

Звертаючись до суду позивач, посилався на те, що його протиправно притягнуто до відповідальності за недостовірний бухгалтерський облік витрат на оплату праці, зокрема порушення строків виплати заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки.

В ході розгляду справи судом встановлено, що на підставі наказу № 5-17 від 16.06.2017 року "Про надання основної щорічної відпустки" ОСОБА_6, фармацевт, перебувала у щорічній оплачуваній відпустці тривалістю 24 календарних дні з 01 липня 2017 року по 24 липня 2017 року (а.с.20). На підставі наказу № 6-17 від 18.07.2017 року "Про надання основної щорічної відпустки" ОСОБА_7, провізор, перебувала в щорічній оплачуваній відпустці тривалістю 24 календарних дні з 01 серпня 2017 року по 25 серпня 2017 року. (а.с.19)

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до платіжно-розрахункової відомості №ФЛ_ЧО-0014 за липень 2017 року проведено нарахування заробітної палати ОСОБА_6 за 5 днів роботи в сумі 445,24 грн. та за час відпустки з 01 липня по 24 липня 2017 року в сумі 1626,48грн., всього в сумі 2071,72грн. Всього належить до виплати 1667,63 грн. із наявним підписом в отриманні ОСОБА_6 (а.с.55) Відповідно до платіжно-розрахункової відомості №ФЛ_ЧО-0016 за серпень 2017 року проведено нарахування заробітної палати ОСОБА_7 за 4 дні роботи у серпні в сумі 680,00грн. та за час відпустки з 01 серпня по 25 серпня 2017 року в сумі 2170,56грн. Всього нараховано в сумі 2850,56грн., всього належить до виплати 2294,70грн. із наявним підписом в отриманні ОСОБА_7 (а.с.57).

Окрім іншого, позивач посилався також на те, що відповідно до пп. 14.1.48 Податкового кодексу України, пп.2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 року № 5 відпускні входять до складу додаткової заробітної плати та згідно пп. 1.6.1 Інструкції № 5 відпускні нараховуються частинами окремо за кожним місяцем, на який припадають такі календарні дні відпустки на дні відпустки у відповідному місяці. Тому позивачем 19 червня та 19 липня 2017 року були здійсненні всі оподаткування сум відпускних податком на доходи фізичних осіб, єдиним соціальним внеском, військовим збором в підтвердження чого долучено до матеріалів справи відповідні квитанції. (а.с.23-27)

Суд не погоджується з доводами позивача та зазначає, що квитанції про оподаткування сум відпускних податком на доходи фізичних осіб, єдиним соціальним внеском, військовим збором не є належним та допустимим доказом виплати відпускних у строки відповідно до частини 4 статті 115 КЗпП, оскільки, оскільки суми податків та зборів, які визначені у вказаних квитанціях не відповідають сумам проведених виплат ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Як зазначалось вище, судом досліджені накази про надання відпустки зокрема: наказ № 5-17 від 16.06.2017 року "Про надання основної щорічної відпустки" ОСОБА_6, фармацевту, тривалістю 24 календарних дні з 01 липня 2017 року по 24 липня 2017 року. (а.с.20), та наказ про відпустку № ФЛ - 0004044 від 01.07.2017 року згідно якого працівник ОСОБА_6 в період з 01.07.2017 року по 24.07.2017 року, перебувала у відпустці, сума відпускних - 1626,48 грн.(а.с.58), який став підставою для нарахування та виплати заробітної плати під час відпустки (відпускних), що також є доказом порушення строків таких виплат.

Крім того в матеріалах справи наявний наказ № 6-17 від 18.07.2017 року "Про надання основної щорічної відпустки" ОСОБА_7, провізору, тривалістю 24 календарних дні з 01 серпня 2017 року по 25 серпня 2017 року.(а.с.19) та відповідно наказу про відпустку № ФЛ - 0004153 від 01.08.2017 року, який став підставою для нарахування та виплати відпускних судом встановлено, що працівник ОСОБА_7 в період з 01.08.2017 року по 25.08.2017 року, перебувала у відпустці, сума відпускних - 2170,56 грн., що свідчить про порушення позивачем строків виплати заробітної плати під час відпустки.

Суд звертає увагу, що зі змісту вищенаведених наказів вбачається, що вони однакові за змістом, тобто стосуються надання працівникам (ОСОБА_6, ОСОБА_7.) щорічної відпустки, однак містять різні дати видачі.

Відповідно до частини 4 статті 115 КЗпП заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Згідно частини 2 статті 30 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про відпустки" від 15.11.96 N 504/96-ВР встановлено, заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.

Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв'язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи, та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведеного вище та встановлених обставин справи вбачається, що заробітна плата за час щорічної відпустки виплачувалася працівникам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з порушенням строків, встановлених законодавством, що підтверджується дослідженими матеріалами справи про надання основної щорічної відпустки, в тому числі і розрахунково - платіжними відомостями.

Статтею 265 КЗпП України встановлено відповідальність за порушення законодавства про працю.

Згідно абз.8 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

В ході судового розгляду справи, порушення термінів виплати позивачем заробітної плати за весь час відпустки цілком підтверджені відповідачем, а тому останній правомірно, при наявності достатніх підстав притягнув до відповідальності позивача за порушення трудового законодавства у відповідності до абз. 8 статті 265 КЗпП України.

Відповідно до частини 1 статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною 1 та 2 статті 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Досліджуючи матеріали адміністративної справи, суд в ході судового розгляду, дійшов до переконання, що обставини про порушення позивачем вимог статті 115 КЗпП України є цілком доведеними, і у своїй сукупності повністю спростовують покази свідка ОСОБА_7, а тому відхиляє такий доказ.

Щодо порушень позивачем вимог статті 21 КЗпП України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Наведена вище норми дозволяють працівникам, крім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом.

Чинним законодавством не передбачено переведення з основного місця роботи на місце роботи за сумісництвом.

Суд погоджується з доводами відповідача в тій частині, що якщо працівник залишається працювати на тій самій посаді в межах підприємства, переведення у розумінні статті 32 КЗпП України, не може бути застосовано.

Згідно статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.

У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Зі змісту статті 32 КЗпП України вбачається, три види зміни умов трудового договору, зокрема: переведення на іншу роботу; переміщення на інше робоче місце; зміна істотних умов праці.

Аналізуючи зміст статті 32 КЗпП України слід дійти висновку, що істотні умови трудового договору можна розподілити, на такі групи: трудова функція працівника (спеціальність, кваліфікація, посада); робоче місце (конкретний структурний підрозділ підприємства, конкретний механізм або агрегат, на якому працює працівник і тощо); інші істотні умови (системи і розміри оплати праці, пільги, режим роботи, поєднання професій і посад тощо).

З огляду на наведене вище, суд вважає, що в даних правовідносинах не могло застосовуватись переведення, оскільки трудова функція працівника не змінилася, ОСОБА_6 як працювала на посаді завідувачем аптеки - фармацевтом так і продовжувала працювати. Робоче місце не змінилося - вона продовжує працювати в тій-же аптеці. Зміна статусу трудового договору з основного місця роботи на роботу за сумісництвом не є зміною істотних умов праці (системи і розміри оплати праці, пільги, режим роботи, поєднання професій і посад)

Як зазначалось вище, робота за сумісництвом передбачена трудовим законодавством. На підставі частини 2 статті 21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної та творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному чи одночасно на декількох підприємствах, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

На думку суду, не логічними є відносини роботодавця і працівника щодо прийняття працівника на умовах сумісництва, в той час коли у нього немає основного місця роботи, а відтак переведення ОСОБА_6 з основного місця роботи на роботу за сумісництвом здійснено із порушенням вимог статті 21 КЗпП України.

В ході судового розгляду справи також було досліджено рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 10.07.2018 року, згідно якого провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за ч.1 ст. 41 КУпАП України закрито в зв'язку закінченням строків накладення адміністративного стягнення. (а.с.69)

Зі змісту цього рішення вбачається, що ОСОБА_4 своїми діями вчинила адміністративне правопорушення передбачене ст. 41 КУпАП України. При цьому, у рішенні суду відсутні відомості про будь-які обставини вчиненого правопорушення.

Нормами частини 1 статті 41 КУпАП визначено гіпотезу та санкцію за порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України "Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю.

Відповідно до частини 4 та 5 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Як зазначалось вище, у дослідженому судом рішенні Вижницького районного суду Чернівецької області відсутні відомості про обставини вчиненого адміністративного порушення, а тому таке рішення на думку суду не має приюдиційного значення при вирішенні вказаного спору.

Згідно частини 6 та 7 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду справи відповідачем доведено правомірність спірного рішення, як таке, що прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Управління Держпраці у Чернівецькій області, про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.

2. Розподіл судових витрат не здійснюється.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 жовтня 2018 р.

Судді Боднарюк О.В.