Рішення № 77372933, 19.10.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2018 року справа № 2340/3029/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Паламаря П.Г.,

за участю секретаря Трегулова Б.Л.,

позивача – ОСОБА_1І.(особисто),

представника відповідача та третьої особи – ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа – Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області про стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

31.07.2018 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (18021, АДРЕСА_1) з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13), в якому, з урахуванням уточнень, просить стягнути з Міністерства юстиції України середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 08.06.2016 по 31.07.2018 року в сумі 406673, 23грн.

28.09.2018 закінчено підготовче провадження та перейдено до розгляду справи по суті.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що у відповідності до рішення суду його поновлено на роботі з 13 травня 2015 року та стягнуто з Міністерства юстиції України середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з травня 2015 року по 07 червня 2016 року в сумі 71428,50грн. Однак, станом на час розгляду справи Міністерством юстиції України рішення суду не виконано та на посаді не поновлено. Таким чином, позивач на підставі ст. 236 КЗпП України, Порядку № 100, ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку № 159 просить стягнути середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 08.06.2016 по 31.07.2018.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у визначений судом строк надав до суду відзив на позов, згідно якого позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні та зазначив, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту своїх прав, так як питання про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення не може розглядатись як новий публічно-правовий спір. Представником відповідача зазначено, що задоволення позовних вимог про зобов’язання стягнути середній заробіток за час невиконання судового рішення суперечить повноваженням адміністративного суду та є втручанням в дискреційні повноваження суб’єкта владних повноважень. Також наголошено, що позивачем невірно розраховано суму середнього заробітку, а щодо стягнення компенсації втратити частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів виплати позивачем не наведено жодних доводів.

В судове засідання представник відповідача не з’явився.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача і третьої особи, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

07.06.2016 постановою Київського апеляційного адміністративного суду, скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 12 травня 2015 року №1498/к «Про звільнення ОСОБА_1І.» і поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління юстиції у Черкаській області з 13 травня 2015 року. Також даною постановою стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 травня 2015 року по 07 червня 2016 року в сумі 71 428,50 грн (без урахування обов’язкових податків та зборів, які повинні з неї утримуватись).

Постанову в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.

У відповідності до довідки Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 21.08.2018 № 10.1-2013995 проведено коригування посадового окладу за прирівняними посадами в зв’язку з підвищенням заробітної плати за період з 08.06.2016 року по 31.07.2018 року.

Так, середньоденна заробітна плата з корегуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу за прирівняною посадою складає:

- за період з 01.05.2016 - 636, 66грн.;

- за період з 01.01.2017 – 717, 84грн.;

- за період з 22.12.2017 – 749, 51грн.;

- за період з 01.01.2018 – 950, 08грн.;

- за період з 31.07.2018 – 950,08 грн.;

Судом встановлено, що станом на 31.07.2018 ОСОБА_1 на посаді не поновлено.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

За приписами частини першої статті 255 КАС України (в редакції, що була чинною на час винесення постанови суду від 07.06.2016 року) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 256 КАС України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Згідно із частиною другою статті 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Вищевказані положення збережені й у Кодексі адміністративного судочинства України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Так, відповідно до частини першої, другої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Частинами першою та сьомою статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Статтею 236 КЗпП України визначено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Згідно із статтею 65 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

З вищевикладеного слідує, що законодавцем момент виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі пов'язаний з моментом видання відповідного наказу та внесенням відповідного запису до його трудової книжки.

У свою чергу, негайність виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язкового і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні. Таке рішення суду вказує на обов'язок, а не на право роботодавця не пізніше наступного дня після проголошення судового рішення незалежно від відкриття виконавчого провадження видати наказ або розпорядження про поновлення такого працівника на роботі та внести відповідний запис до трудової книжки.

З огляду на викладене, з урахуванням рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі, наказ про виконання рішення суду відповідачем не винесено, що підтверджується копією трудової книжки БТ-II № 4233577.

Таким чином, суд погоджується з твердженнями позивача щодо наявності з боку відповідача затримки у виконанні судового рішення.

Судом встановлено, що періодом затримки у виконанні постанови суду від 07.06.2016 року у справі № 823/1393/15 про поновлення ОСОБА_1 на посаді з вини відповідача є період з 08.06.2016 року по 31.07.2018 року включно.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за затримку у виконанні судового рішення у період з 08.06.2016 по 31.07.2018 року у сумі 406673, 23грн., суд зазначає таке.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Пунктом 3 Порядку визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.

Відповідно до пункту 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Пунктом 10 Порядку, встановлено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Окрім наведеного вище, суд також зазначає, що Верховним судом України неодноразово висловлювалась правова позиція з даного питання, зокрема у постановах від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16 та від 22 листопада 2017 року у справі № 6-1660цс16. Так, Верховний суд України зазначав, що відповідно до статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено жодних підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

За матеріалами відповідача за період з 08.06.2016 по 31.12.2016 року середньоденна заробітна плата з підвищенням складала 636,66 грн. Кількість робочих днів за даний період складає 144 (144 х 636,66 грн. = 91 679,04 грн.).

За період з 01.01.2017 по 21.12.2017 середньоденна заробітна плата з підвищенням складала 717,84 грн. Кількість робочих днів за даний період складає 243 ( 243 х 717,84 грн. = 174 435,12 грн.).

За період з 22.12.2017 по 31.12.2017 середньоденна заробітна плата з підвищенням складала 749,51 грн. Кількість робочих днів за даний період складає 5 (5 х 749,51 грн. = 3747,55 грн.).

За період з 01.01.2018 по 31.07.2018 року середньоденна заробітна плата з підвищенням складала 950,08 грн. Кількість робочих днів за даний період складає 144 (144 х 950,08 грн. =136 811,52грн.).

Всього за період з 08.06.2016 року по 31.07.2018 року підлягає стягненню середня заробітна плата за 536 робочих днів в сумі 406 673,23 коп.(чотириста шість грн. шістсот сімдесят три грн.23 коп.).

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що вимога позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку виконання постанови суду підлягає задоволенню в частині стягнення середнього заробітку за період з 08.06.2016 року по 31.07.2018 року включно у розмірі 406673, 23грн. з відповідним відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

Питання про розподіл судових витрат за приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю повністю.

Стягнути з Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НС № 312948, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки в поновленні на роботі за період з 08.06.2016 по 31.07.2018 включно у розмірі 406673 (чотириста шість тисяч шістсот сімдесят три) грн. 23 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.Г. Паламар

Повний текст рішення виготовлено 25.10.2018