Рішення № 77372703, 25.10.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2018 року Чернігів Справа № 2540/3214/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зайця О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11,Чернігів,14000) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,14014) про стягнення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у Чернігівській області звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), податкового боргу на загальну суму 26146,11 грн: податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб в розмірі 26146,11 грн. на р/р 31414699025002, отримувач - УК у м.Чернігові/м.Чернігів/18050400. код отримувача 38054398, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свого податкового обов'язку, щодо сплати податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України, відтак, станом на дату звернення до суду підприємство як платник податків має податковий борг.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 26.09.2018 надсилалася відповідачу за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте поштовий конверт повернувся до суду.

Частиною одинадцятою статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України та підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України (надалі ПК України) на відповідача покладений обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 6.1 статті 6 ПК України визначено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до нього Кодексу.

Грошове зобов'язання платника податків відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Так, відповідач мас податковий борг в розмірі 26146,11 грн.

Податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб в розмірі 26146,11 грн. підтверджується:

податковою декларацією платника податку-фізичної особи-підприємця від 09.02.2018 на суму 25549,00 грн.;

податковою декларацією платника податку фізичної особи-підприємця від 04.05.2018 на суму 822,25 грн.;

податковою декларацією платника податку фізичної особи-підприємця від 07.08.2018 на суму 491,25 грн.

Враховуючи переплату в розмірі 716,39 грн., яка обліковувалась на момент виникнення боргу, сума податкового боргу становить: 25549,00+822,25+491,25-716,39=26146,11 грн.

Так, відповідно до пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Дані податкові повідомлення-рішення відповідач не оскаржував в судовому або адміністративному порядках у встановлені строки, а тому визначені в них суми грошових зобов'язань вважаються узгодженими.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання вимог п. 59.1 ст. 59 ПК України контролюючим органом з метою погашення податкового боргу на адресу відповідача направлено податкову вимогу № 2282-17 від 13.03.2018, яка отримана відповідачем (а.с.12).

Станом на день розгляду справи суду не надано доказів погашення відповідачем в добровільному порядку податкового боргу, що є предметом даного позову.

Відповідно до п. 41.2 ст.41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Відповідно до пунктів 95.1, 95.2, 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи, що на момент звернення ГУДФС у Чернігівській області до суду з адміністративним позовом податкові повідомлення-рішення, якими підприємству нараховано податковий борг ні в судовому, ні в адміністративному порядку не скасовані та є чинними, а податкові зобов'язання визначені відповідачем в податкових деклараціях та розрахунках в силу положень ст.54 Податкового кодексу України є узгодженими, суд вважає, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і мають бути задоволені повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись статтями 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), податковий борг на загальну суму 26146,11 грн: податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб в розмірі 26146,11 грн. на р/р 31414699025002, отримувач - УК у м.Чернігові/м.Чернігів/18050400, код отримувача 38054398, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 25 жовтня 2018 року.

Суддя О.В. Заяць