Рішення № 77372700, 19.10.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2018 року Чернігів Справа № 2540/3131/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Д'якова В.І.,

за участю секретаря - Лазаренко В.Г.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Корюківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

17.09.2018 ОСОБА_1 (далі- Костян М.А., позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Корюківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - Корюківське ОУПФУ, відповідач) про: визнання протиправним та скасування рішення Корюківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 20.08.2018 № 977/05 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язання Корюківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу роботи період роботи трактористом з 28.09.1991 по 31.12.1998 та призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 14.03.2018.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено про протиправність оскаржуваного рішення з підстав, що у порушення пункту 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, відповідач позбавив ОСОБА_1 можливості за допомогою показань свідків підтвердити спірний період роботи та відмовив у призначенні пенсії.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.09.2018 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачем, в межах встановленого строку, подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що рішенням Корюківського ОУПФУ від 20.08.2018 відмовлено у перерахунку пенсії позивачу, оскільки трудова книжка не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», а саме: запис про прийом на роботу та звільнення не завірені печаткою, отже вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими, а спірне рішення є правомірним та таким, що скасуванню не підлягає.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив розгляд справи проводити у його відсутності.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 17.05.2018 звернувся до Сновського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії Корюківського ОУПФУ з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До заяви позивач подав наступні документи: копія паспорту; копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; трудова книжка колгоспника та вкладення до трудової книжки від 28.09.1991 НОМЕР_2; копія військового квитка від 15.05.1977 НОМЕР_3. Додатково надійшли такі документи: архівні довідки від 11.07.2018 № 487, № 488; архівні довідки від 10.07.2018 № 06-1/64, № 06-1/65; копія довідки від 18.06.2003 № 11; архівна довідка від 27.02.2018 № 86; копія рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 18.05.2018 у справі № 749/421/18 (а.с72-88).

В той же час, рішенням Корюківського ОУПФУ від 20.08.2018 № 977/05 позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком, оскільки трудова книжка не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій трудової книжки або відповідних записів у ній» за відсутності страхового стажу, оскільки запис про прийом на роботу в Щорський маслозавод та звільнення не завірені печаткою.

Рішення Корюківського ОУПФУ про відмову в призначенні пенсії за віком вважає протиправною, що й стало підставою для звернення до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» N1058-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Статтею 1 цього Закону передбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого зазначеним Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 25 років.

Згідно з пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року №1566/11846 (надалі - Порядок №22-1) заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Пунктом 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (надалі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, у позивача, без врахування спірного періоду, наявний страховий стаж складає 20 років 7 місяців 4 дні (а.с.42).

Неврахований стаж роботи позивача на Щорському молокозаводі з 28.09.1991 по 31.12.1998 складає 7 років з місяці 4 дні.

Разом з тим, спірний період роботи ОСОБА_1 підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5), відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 28.08.2018 № 5863, рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 18.05.2018 у справі № 749/421/18 про встановлення факту належності позивачу правовстановлюючого документу (трудової книжки з вкладишем), копією з книги обліку руху трудових книжок і вкладишів по підприємству за 1977-2000 рр., наказом про припинення трудового договору № 75 16.08.2001 (а.с.43-51).

Обставини, встановлені рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 18.05.2018 у справі № 749/421/18 не підлягають доказуванню відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Так, в судовому засіданні допитані в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які повідомили, що позивач працював на підприємстві Щорський молокозавод та був його штатним працівником з 1991 по 2001 рік. Знали позивача по спільній з ним роботі.

Відповідно до частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1. Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суть права позивача є достатньо чіткою і передбачено діючим законодавством. Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа-це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати.

Перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що буд-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки на умовах передбачених законом і повинно переслідувати легітимну мету.

Верховенство права - один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем не надано достатніх та переконливих доказів щодо існування законодавчих підстав для відмови в зарахуванні до страхового стажу зазначеного періоду, тому суд вважає таке втручання не виправданим з урахуванням вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, слід зазначити про те, що висновок відповідача щодо неможливості зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи в період з 28.09.1991 по 31.12.1998 є помилковим.

Згідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Також, при вирішені цього спору, суд, відповідно до частин 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач діяв діяти не на підставі, та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд доходить висновку про задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.

Керуючись статями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) - задовольнити повністю.

Визнанти протиправним та скасувати рішення Корюківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (вул. Вокзальна, 8-А, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300, код ЄДРПОУ - 40379254) від 20.08.2018 № 977/05 про відмову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Зобов'язати Корюківське об'єднане управління Пенсійного фонду України (вул. Вокзальна, 8-А, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300, код ЄДРПОУ - 40379254) зарахувати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) до страхового стажу роботи період роботи трактористом з 28.09.1991 по 31.12.1998 та призначити пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 14.03.2018.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 24 жовтня 2018 року.

Суддя В.І. Д'яков