Рішення № 77371503, 23.10.2018, Київський окружний адміністративний суд

з

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2018 року № 810/2675/18

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Бровчук Ю.В., за участю представника відповідача- Гармаша М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.06.2016 №19/13-02,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.06.2016 № 19/13-02.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2018 даний позов було залишено без руху, у зв’язку з її невідповідністю КАС України, однак недоліки позовної заяви були усунуті.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2018 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного провадження суддею Головенко О.Д.

У зв’язку з перебуванням судді Головенка О.Д. у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на виконання вимог частини 3 Засад використання автоматизованої системи документообігу Київського окружного адміністративного суду, затверджених рішенням зборів суддів Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2016, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого ОСОБА_2 суддів України № 30 від 26.11.2010, з наступними змінами і доповненнями, з метою додержання процесуальних строків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України. Згідно з підпунктами 2.3.3, 2.3.49, 2.3.50, пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду здійснено повторний автоматичний розподіл справ № 810/2675/18.

10.07.2018 матеріали адміністративної справи №810/2675/18 внаслідок автоматизованого розподілу були передані для розгляду судді Щавінському В.Р.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 було прийнято суддею Щавінським В.Р. до свого провадження дану справу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу, самостійно здійснений податковим органом на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, не може бути належною підставою правомірності нарахування суми грошового зобов'язання зі сплати транспортного податку, так як здійснений поза межами повноважень відповідача.

Вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення необгрунтованим та протиправним, таким, що не базується на нормах чинного законодавства України та фактичних матеріалах справи, складеним відповідачем з перевищенням повноважень, наданих йому ст.ст. 19-1, 20 ПК України, та не у спосіб, закріплений в ст.ст. 58,59,86 ПК України.

Представник відповідач позову не визнав, стверджував, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування заперечень посилався на те, що вартість транспортного засобу позивача станом на 01.01.2016 була більшою за 1033500 грн. (1378 грн. х 750) та з року випуску такого транспортного засобу не минуло 5-ти років.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві. Просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є громадянин України (паспорт серії СК № 723396, виданий міським відділом №2 Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області, 16 січня 1998 року), якому належав на праві власності автомобіль марки АUDI Q7, 2015 року випуску, об’єм двигуна 2967 см3, державний номер НОМЕР_1.

Позивач зареєстрований та проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1.

У червня 2016 року відповідач на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), прийняла податкове повідомлення-рішення від 22.06.2016 №19/13-02, згідно з яким визначив позивачу грошове зобов'язання за платежем «Транспортний податок з фізичних осіб» у сумі 25000,00 грн. за 2016 рік.

Позивач, не погодившись з податковим повідомленням-рішенням 22.06.2016 №19/13-02 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати його.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню суд зазначає наступне.

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, яким виклавши у в новій редакції статтю 267 Податкового кодексу України, законодавець запровадив транспортний податок.

Законом України від 24.12.2015 № 909-VIII "Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", що набрав чинності з 01.01.2016, до статті 267 Податкового кодексу України, були внесені зміни, зокрема, змінено об'єкт оподаткування транспортним податком.

Так, відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування

Згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України (у редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваного рішення), об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Базою оподаткування, відповідно до підпункту 267.3.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Суд зазначає, що відповідно до статті 8 Закону України "Про державний бюджет на 2016 рік", станом на 01.01.2016, розмір мінімальної заробітної плати було визначено на рівні 1378,00 грн.

Таким чином, у 2016 році об'єктом оподаткування транспортним податком були легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 1033 500,00 грн. (750 х 1378).

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 8.1 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Транспортного податку немає у переліку загальнодержавних податків та зборів (стаття 9 ПК України). Поміж тим, відповідно до пункту 9.4 статті 9 ПК України установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

У статті 10 ПК України, якою встановлено перелік місцевих податків, транспортний податок прямо не вказаний. Натомість є податок на майно (підпункт 10.1.1), який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, які визначено пунктом 7.1 статті 7 ПК України.

Так, відповідно до статті 265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, транспортний податок згідно з ПК України є місцевим податком.

Так, відповідно до пункту 10.2 статті 10 ПК України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Згідно пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпунктом 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 ПК України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (підпункт 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 ПК України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 п.12.3 ст. 12 ПК України).

Як встановлено судом, ОСОБА_2 Білоцерківської міської ради Київської області від 28.01.2016 № 47-05-VII «Про затвердження положення про транспортний податок та затвердження положення про єдиний податок» встановлено ставки транспортного податку, а саме в додатку № 1 до зазначеного рішення.

21.08.2016 ОСОБА_2 Білоцерківської міської ради Київської області відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 24.12.2015 № 909-VIII, керуючись пунктом 24 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено транспортний податок.

Відповідно до рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 21.08.2016 об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком визначено Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66 (далі - Методика).

Пунктом 2 Методики передбачено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403, де за ціну нового транспортного засобу береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Положеннями пунктів 13 та 14 Методики передбачено, що Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Згідно з додатком 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403, нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів складає 27000 км.

Обгрунтовуючи вартість автомобіля АUDI Q7 2015 року випуску позивач посилається на звіт про оцінку майна № 170922-12, згідно якого вартість вказаного автомобіля становить 850000,00 грн.

Однак, в матеріалах справи наявний лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.08.2018 № 10387/9 щодо визначення середньо ринкової вартості автомобіля. В даному листі зазначається, що згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України та Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66, для цілей віднесення легкових автомобілів до об’єктів оподаткування транспортним податком у 2016 році Мінекономрозвитку було розраховано середньоринкову вартість автомобілів, подано ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої закотом на і січня податкового (звітного) року та забезпечено роботу офіційного веб-сайту в режимі, який давав змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об’єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Враховуючи, що 1000 куб. см. є еквівалентом 1 літру, а тому об’єм циліндрів двигуна автомобіля 2967 куб. см. З урахуванням заокруглення до найближчого основного розряду дорівнює 3,0 літра.

Відповідно до Інформації середньоринкова вартість легкового автомобіля АUDI Q7 2015 року випуску з об’ємом циліндрів двигуна 3,0 дизель, автоматичною коробкою переключення передач до 2 років експлуатації становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 року.

Зважаючи на підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України судом враховується вартість автомобіля визначена Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.

Таким чином, автомобіль позивача є об’єктом оподаткування транспортним податком, а позивач - платником транспортного податку у 2016 році.

При цьому суд враховує, що положеннями підпункту 267.6.10 пункту 267.6 статті ПК України передбачене право фізичних осіб - платників податку звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо об'єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об'єкт оподаткування, перехід права власності на об'єкт оподаткування, документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач із письмовою заявою для проведення звірки розрахунку, здійсненого контролюючим органом, зокрема, щодо показників, які впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля, та, відповідно, правомірності віднесення транспортного засобу, який зареєстрований за позивачем, до об'єкту оподаткування транспортним податком, не звертався.

За викладених обставин суд дійшов висновку, що визначення контролюючим органом позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку на 2016 рік виходячи з норм Податкового кодексу України у розмірі 25000,00 грн. відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

В силу положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи той факт, що судом у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодуванню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 26 жовтня 2018 р.