Рішення № 77371285, 02.10.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 жовтня 2018 року Справа № 0840/2894/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Татаринова Д.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 (69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 6-А, РНОКПП НОМЕР_1)

до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2-Б, код ЄДРПОУ 41248629)

про зобов'язання повернути безпідставно сплачені кошти,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі – позивач) до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (надалі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- зобов'язати відповідача повернути безпідставно сплачені кошти у розмірі 3987,95 грн.

Ухвалою суду від 23 липня 2018 року зазначену позовну заяву було залишено без руху в зв’язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 10 вересня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін та призначено судове засідання на 25 вересня 2018 року.

За вимогами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Таким чином останній день розгляду справи є 08 листопада 2018 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 11 листопада 2017 року укладено договір купівлі – продажу квартири та сплачено збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі – продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об’єкту купівлі – продажу, що становить 3987,95 грн. хоча житло придбавалось вперше. У зв'язку з чим звернувся до відповідача про повернення безпідставно сплачених коштів у розмірі 3987,95 грн., однак отримав відповідь про відмову у поверненні коштів. Відмову вмотивував тим, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо осіб, які придбавають нерухоме майно вперше. Також відповідач зазначив, що зазначене питання може бути розглянуте в судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду. Просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем 20 вересня 2018 року подано до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому послався, що відповідач не володіє інформацією щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно, тому не має можливості встановити факти придбання житла фізичними особами вперше. Також зазначив, що кошти не включаються до бюджету Пенсійного фонду таким чином не має права ними розпоряджатись. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також відповідачем 20 вересня 2018 року подано до суду клопотання про необхідність розгляду даної справи з викликом сторін на підставі частини 5 статті 262 КАС України, у зв’язку із дослідженням всіх доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача, наданням пояснень та аргументів для повного та всебічного встановлення обставини справи.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 6 статті 262 КАС України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив відсутність підстав стосовно розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з викликом сторін.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

11 жовтня 2017 року укладено договір купівлі – продажу квартири між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупцем). Предметом договору є квартира за адресою АДРЕСА_1.

Вищевказаний договір купівлі – продажу квартири від 11 жовтня 2017 року посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3 та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 3642.

В пункті 2 вищевказаного договору купівлі – продажу квартири визначено, що продаж квартири здійснюється за 398795,00 грн.

Позивачем сплачено збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна 1% від вартості придбаного нерухомого майна в розмір 3987,95 грн., про що наявна в матеріалах справи квитанцією від 11 жовтня 2017 року № 0001310.

Позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Вознесенівському районі м. Запоріжжя із заявою про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3987,95 грн., у зв'язку з придбанням ним житла вперше. Позивач у заяві зазначив, що укладання договору купівлі продажу є неможливим без сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку з чим позивач був змушений сплатити такий збір. ОСОБА_1 просив повернути безпідставно сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3987,95 грн.

Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя своїм листом від 06 червня 218 року № 10418/08.01 відмовило позивачу у поверненні коштів, оскільки Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно та не наділений повноваженнями визначати коло осіб, які придбавають нерухоме майно вперше та зазначив, що зазначене питання може бути розглянуте в судовому порядку.

У зв'язку із відмовою відповідача повернути позивачу збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, позивач звернувся до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

Вирішуючи спір по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР) платниками збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Згідно пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

В матеріалах справи наявна інформація з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта, номер інформаційної довідки 126202800, дата формування 04 червня 2018 року, з якої вбачається, що єдиним зареєстрованим за позивачем на праві власності об'єктом нерухомості є квартира за адресою: АДРЕСА_2.

Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11 жовтня 2017 року ; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1169298523101.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Вказаними нормами визначено, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки:

1) громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла;

2) громадяни, які придбавають житло вперше.

Пунктом 15-3 вищевказаного Порядку №1740 передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

При цьому, слід звернути увагу, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, не існує єдиної бази, за допомогою якої можна визначити первинне придбання нерухомого майна особою, а також не існує органу, компетентного видавати довідки на підтвердження обставин первинного придбання житла.

Питання стосовно механізму перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, - було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше, однак, ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.00 № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

Отже, відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм - не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами, а тому саме органи Пенсійного фонду України зобов'язані довести, що конкретні особи - придбавають житло не вперше.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Разом з тим, частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - покладено на відповідача.

Суд приходить до висновку, що саме Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя зобов'язано довести, що ОСОБА_1 придбав житло згідно договору купівлі - продажу квартири від 11 жовтня 2017 року не вперше.

Таким чином, з наведеного вбачається, що ненадання позивачем документів, що підтверджують придбання нерухомого майна вперше не є підставою для відмови у поверненні такого збору.

Відповідно до частини 2 статті 45 Бюджетного кодексу України, Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Поряд з цим, пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 (далі - Порядок №787) визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання складається органом, який здійснює облік заборгованості в розрізі позичальників, за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Подання надається платником до органу Казначейства разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником в довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону одержувача, реквізити рахунку одержувача коштів, сума платежу, що підлягає поверненню.

Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Аналіз вказаного свідчить, що підставою, яка обумовлює повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів є подання наступних документів:

- заяви платника;

- подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету;

- платіжних доручень, що підтверджують зарахування коштів до відповідного бюджету.

Отже, як визначено раніше, то позивачем до матеріалів справи на підтвердження обставин придбання житла вперше надав суду Інформацію з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта, номер інформаційної довідки 126202800, дата формування 04 червня 2018 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1169298523101.

Згідно вказаного витягу позивачу на праві власності належить об'єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2.

Як вбачається з матеріалів справи позивач має право на повернення суми збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування як помилково сплаченого, за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж.

Втім, позивач у позовній заяві просить суд відповідача повернути безпідставно сплачені кошти у розмірі 3987,95 грн.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За таких обставин, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та єдиним за свою суттю способом відновлення порушених прав позивача, ефективним механізмом захисту таких прав, який відповідатиме принципу верховенства права є зобов'язання Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя сформувати та подати до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів подання про повернення позивачу безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне соціальне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 3987,95 грн.

З метою повного захисту порушених прав та інтересів позивача, про які він просить, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача відновити порушене право позивача, зобов'язавши Управління Пенсійного фонду України в Вознесенівському районі м. Запоріжжя сформувати та подати до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів подання про повернення ОСОБА_1 суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 3987,95 грн., сплаченого за квитанцією від 11 жовтня 2017 року № 0001310.

Твердження відповідача про те, що позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду суд не бере до уваги, оскільки відповідно до приписів частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач фактично звернувся з даним позовом до суду 17 липня 2018 року, що підтверджується штампом відділення поштового зв’язку на конверті, в якому до суду надійшла позовна заява.

Однак позивач дізнавшись про порушення його прав звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Вознесенівському районі м. Запоріжжя 31 травня 2018 року із заявою про повернення сплаченого збору на обов’язкове державне пенсійне страхування у розмір 3987,95 грн.

Листом від 10418/08.01 від 06 червня 2018 року відповідачем було відмовлено позивачу у поверненні сплаченого збору на обов’язкове державне пенсійне страхування у розмір 3987,95 грн.

За таких обставин, позовна заява позивачем подана до суду у встановлені строки, а доводи відповідача про пропущення строків звернення до суду спростовуються матеріалами справи.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням з’ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем та відповідачем докази, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 6-А, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління Пенсійного фонду України в Вознесенівському районі м. Запоріжжя (69005, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2-Б, код ЄДРПОУ 20508396) про зобов'язання повернути безпідставно сплачені кошти – задовольнити.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Вознесенівському районі м. Запоріжжя звернутися з поданням, передбаченим пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787, до Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, помилково сплаченого ним у сумі 3987,95 грн. при укладанні договору купівлі-продажу квартири від 11 жовтня 2017 року.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 02 жовтня 2018 року.

Рішення не набрало законної сили.

Суддя Д.В. Татаринов