Рішення № 77371067, 24.10.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 жовтня 2018 року м. Ужгород№ 0740/1028/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання - Данча М.І.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Губаль О.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Ужгородського міського відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3, звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ужгородського міського відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, в якій просить: 1) визнати протиправною та скасувати постанову Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 25.04.2018 року про стягнення виконавчого збору у ВП №52092698; 2) визнати протиправною та скасувати постанову Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 27.04.2018 року про відкриття виконавчого провадження №56278919.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова від 25.04.2018 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 52092698 та винесена на її підставі постанова від 27.04.2018 року про відкриття виконавчого провадження № 56278919 є такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, а саме Закону України «Про виконавче провадження», та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, що наведені у позовній заяві, просив суд їх задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що 01 вересня 2016 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52092698 по виконанню виконавчого листа № 712/11701/12, якою передбачено стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 62112,12 грн. 25 квітня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та 27 квітня 2018 року постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Законом України "Про виконавче провадження" встановлено загальні правила стягнення виконавчого збору виконавцем та визначено вичерпний перелік підстав, коли виконавчий збір не повертається. Так, зокрема не передбачено, що у випадку повернення без виконання виконавчого документа відповідно до п. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою стягувача, виконавчий збір не стягується. Відтак, державний виконавець діяв у відповідності до вимог законодавства.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 19.11.2015 року у справі № 712/11701/12 було змінено рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.06.2015 року за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № СМ 800/014/2005 від 04.08.2005 року та постановлено стягнути солідарно на користь ПАТ «ОТП Банк» з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованість в розмірі 592200,59 грн. та стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість в розмірі 28920,64 грн.

На виконання вищезазначеного рішення апеляційним судом Закарпатської області видано виконавчий лист у справі № 712/11701/12 від 22.08.2016 року.

Вищевказаний виконавчий лист було надіслано для виконання в Ужгородський міський відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, в результаті чого було відкрите виконавче провадження № 52092698 (постанова від 01.09.2016 року).

Головним державним виконавцем Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Губалем О.З. було винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 25.04.2018 року (ВП № 52092698) з ОСОБА_3 у розмірі 62112,12 грн.

27.04.2018 року на підставі заяви стягувача ПАТ «ОТП Банк» про повернення виконавчого документа № 12-4-5/50 від 22.02.2018 року головним державним виконавцем Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому проваджені № 52092698 було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 27.04.2018 року, згідно з якою виконавчий документ (виконавчий лист № 712/11701/12 від 22.08.2016 року) повернуто стягувачу.

Того ж дня, на підставі постанови про стягнення виконавчого збору від 25.04.2018 року у ВП № 52092698 головним державним виконавцем Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області, Губалем О.З., була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 56278919 від 27.04.2018 року про стягнення з позивача на користь держави виконавчого збору в сумі 62112,12 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:

Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст.5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» , заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Відповідно до ч.3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновків, що головним державним виконавцем Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Губалем О.З., було порушено дані норми, адже постанова ВП № 52092698 про стягнення виконавчого збору була винесена 25.04.2018 року.

Також, зі змісту зазначених правових норм вбачається, що виконавчий збір за своєю правовою природою є збором, який сплачується боржником за примусове виконання виконавчого документа та розраховується виходячи з фактично стягнутої або повернутої суми.

В матеріалах справи відсутні докази того, що з моменту відкриття виконавчого провадження та до його закінчення будь-які грошові кошти боржником у добровільному порядку на користь стягувача перераховувалися або в примусовому порядку державним виконавцем стягувалися (тобто відсутнє фактичне стягнення за виконавчим документом), то у державного виконавця були відсутні законні підстави для стягнення виконавчого збору у розмірі, який визначений в оскаржуваній постанові про стягнення виконавчого збору від 25.04.2018 року (ВП № 52092698).

Аналогічну правову позицію займає Верховний Суд по справах №804/8289/16 від 19.09.2018 р., №8/39 від 29.03.2018 р. та №908/2356/16 від 14.05.2018 р..

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновків, що незаконність вказаної постанови про стягнення виконавчого збору від 25.04.2018 року (ВП №52092698) свідчить про незаконність похідної від неї постанови від 27.04.2018 року про відкриття виконавчого провадження № 56278919 щодо примусового стягнення з позивача на користь держави виконавчого збору в сумі 62 112,12 грн.

Частиною 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в ході розгляду справи, не надав достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, і не довів правомірність та обґрунтованість винесеної постанови про стягнення виконавчого збору та про відкриття виконавчого провадження, з огляду на що наявні підстави для визнання їх протиправними та скасування.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 1 409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев'ять гривень шістдесят копійок) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_3.

Керуючись ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Ужгородського міського відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Заньковецької, буд. 10, код ЄДРПОУ 35045459 ) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 25.04.2018 року про стягнення виконавчого збору у ВП №52092698.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 27.04.2018 року про відкриття виконавчого провадження №56278919.

4. Стягнути на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Ужгородського міського відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Заньковецької, буд. 10, код ЄДРПОУ 35045459) судові витрати у розмірі 1 409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев'ять гривень шістдесят копійок).

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяН.Д. Маєцька