Рішення № 77368533, 16.10.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

16.10.2018 Єдиний унікальний номер 205/3599/18

Єдиний унікальний номер № 205/3599/18

Провадження № 2/205/2164/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді – Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання – Панюта В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання права власності на 12/50 частини домоволодіння в порядку спадкування за заповітом, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, ОСОБА_5 про припинення права власності та визнання права власності на частину домоволодіння,

Представник позивача, ОСОБА_6, ОСОБА_7 –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 25 травня 2018 року звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання права власності на 12/50 частини домоволодіння в порядку спадкування за заповітом. В обґрунтування заявлених вимог посилалась на те, що постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.03.2018 року скасовано рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.05.2017 року, яким за позивачем було визнано право власності на 12/50 часток спірного домоволодіння в порядку спадкування за заповітом з огляду на те, що позивач не залучила до участі у справі в якості належного відповідача ОСОБА_2, яка у відповідності до ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину. 12/25 частин домоволодіння № 31 по вул. Водостічній у м. Дніпрі належали батьку позивача ОСОБА_8 12 травня 2009 року ОСОБА_8 помер. 08 липня 2010 року ОСОБА_2 (доньці ОСОБА_8П.) та ОСОБА_9 (дружині ОСОБА_8П.) було видано свідоцтво право на спадщину за законом по ? частці 12/25 часток вищезазначеного домоволодіння. 12 січня 2014 року ОСОБА_9 померла. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді 12/50 часток спірного домоволодіння. За життя ОСОБА_9 склала заповіт, в якому заповіла все своє майно позивачу. Позивач вчасно звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус відмовила їй в видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через те, що спадкодавець ОСОБА_9 не зареєструвала право власності на спадкове майно. 22 липня 2015 року ОСОБА_2 подарувала належну їй 12/50 частину спірного будинку ОСОБА_3

Позивач просила суд визнати за нею право власності на 12/50 частини домоволодіння № 31 по вул. Водостічній в м. Дніпрі, яке складається з житлового будинку А-1, житловою площею 49.6 кв.м. загальною площею 87.8 кв.м., Б, В, В1, Д, - літніх кухонь, під Б-погребу, Г, Е, Л, М, О, П, - сараїв, Р, С, Т, Ф, Ч, - сараїв, Х – сараю (тимчасового), Ж - гаражу, З, Н – вбиралень, Ц, Ш – душів, Щ - навісу, № 1-9, 1, 11, - споруд, в порядку спадкування за заповітом, посвідченим 08 липня 2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстровим № 4085 після смерті ОСОБА_9, померлої 12 січня 2014 року. Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь позивача судовий збір у розмірі 2249,20 грн. та витрати на юридичну допомогу – 3000 грн.

09.07.2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, ОСОБА_5 про припинення права власності та визнання права власності на частину домоволодіння. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що їй на підставі договору дарування від 22.07.2015 року належить 12/50 частини домоволодіння № 31 по вул. Водостічній в м. Дніпрі. Іншими співвласниками домоволодіння є ОСОБА_5 та ОСОБА_1, яка фактично успадкувала після смерті матері 12/50 частин домоволодіння. 12.01.2014 року ОСОБА_9 померла. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді 12/50 часток спірного домоволодіння. За життя ОСОБА_9 склала заповіт, в якому заповіла все своє майно ОСОБА_1, яка вважається такою, що прийняла спадщину. На даний час ОСОБА_1 належить 12/50 часток спірного домоволодіння. Спільне користування вищезазначеним домоволодінням є неможливим, оскільки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 склались неприязні стосунки. Також її частку неможливо виділити в натурі. Більш того, ОСОБА_1 не користується належною їй частиною домоволодіння. Припинення права власності відповідача на зазначену частку не завдасть істотної шкоди його інтересам та членам його сім’ї, оскільки в зазначеному домоволодіння він ніколи не проживав та не був зареєстрований. Відповідач не утримує 12/50 часток домоволодіння, не сплачує комунальні послуги, має інше житло.

ОСОБА_3 просила суд припинити за ОСОБА_1 право власності 12/50 частини домоволодіння № 31 по вул. Водостічній в м. Дніпрі, які вона фактично прийняла в спадок після своєї матері ОСОБА_9, померлої 12.01.2014 року шляхом відшкодування їй вартості 12/50 частин домоволодіння в сумі 177233 грн. та визнати за ОСОБА_3 право власності на 12/50 частин домоволодіння № 31 по вул. Водостічній в м. Дніпрі; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1772,33 грн., оплату експертизи в розмірі 2400,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 4000,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_6 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, зустрічний позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, про дату, час та місце слухання справи повідомлялась належним чином. Про причини неявки суд не повідомила.

Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_7 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, зустрічний позов ОСОБА_3 підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Третя особа – приватний нотаріус ДМНО ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилась, про дату, час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, письмово просила розглядати справу без її присутності.

Третя особа – ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилась, про дату, час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, письмово просила розглядати справу без її присутності.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 слід відмовити за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

12/25 частини домоволодіння № 31 по вул. Водостічній у м. Дніпропетровську належало ОСОБА_8 на підставі свідоцтва паро право на спадщину, виданого Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою 27 лютого 1998 року за реєстровим № 2-543, зареєстрованого в ДМБТІ 11 березня 1998 року в реєстровій книзі № 228 за реєстровим № 22.

12 травня 2009 року ОСОБА_8 помер (а.с. 19).

08 липня 2010 року ОСОБА_11 – доньці ОСОБА_8 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку 12/25 часток домоволодіння № 31 по вул. Водостічній у м. Дніпрі державним нотаріусом Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_12 за реєстровим № 2-769, право власності зареєстроване за № 5692876 державним реєстратором Реєстраційної служби Дніпропетровського МУЮ Дніпропетровської області 12 травня 2014 року.

08 липня 2010 року ОСОБА_9 – дружині померлого ОСОБА_8 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку 12/25 часток домоволодіння № 31 по вул. Водостічній у м. Дніпрі державним нотаріусом Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_12 за реєстровим № 2-771 (а.с. 22).

12 січня 2014 року ОСОБА_9 померла (а.с. 20).

За життя ОСОБА_9 склала заповіт, посвідчений 08 липня 2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстровим № 4085, в якому заповіла все своє майно ОСОБА_1

ОСОБА_1 у встановлений законом шестимісячний строк звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9, померлої 12 січня 2014 року.

Постановою приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 07 травня 2015 року позивачу відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку спірного домоволодіння через те, що за життя ОСОБА_9 не зареєструвала право власності на 12/50 частин домоволодіння № 31 по вул. Водостічній у м. Дніпропетровську в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 34).

22 липня 2015 року ОСОБА_2 подарувала належну їй 12/50 частин вищевказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами ОСОБА_2 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_13 за реєстровим № 1526, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22 липня 2015 року за № 10506915 (а.с. 78-79).

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.05.2017 року встановлено юридичний факт належності 12/50 частин домоволодіння № 31 по вул. Водостічна в м. Дніпропетровську ОСОБА_9, померлої 12 січня 2014 року, згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом (після смерті її чоловіка, ОСОБА_8, померлого 12 травня 2009 року), яке їй було видано 08 липня 2010 року Другою Дніпропетровської державною нотаріальною конторою, за реєстровим номером № 2-771. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 12/50 часток домоволодіння № 31 по вул. Водостічна в м. Дніпропетровську, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9, померлої 12 січня 2014 року (а.с. 16-17).

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.03.2018 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.05.2017 року скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус ДМНО ОСОБА_4 про встановлення юридичного факту належності частини домоволодіння, визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування за заповітом відмовлено, оскільки ОСОБА_2 не була залучена до участі у даній справі у якості належного відповідача, відповідно до ст. 1268 ЦК України (а.с. 9-15).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

На підставі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

На підставі ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно ч. 2 ст. 1236 ЦК України заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього ж Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У відповідності з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

На підставі ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно ст. 1299 ЦК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу). Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

При розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У положеннях п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. за № 24-753/0/4-13 роз’яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.06.2018 року домоволодіння № 31 по вул. Водостічній у м. Дніпрі складається з: А-1 – житловий будинок житловою площею 49,6 кв.м., загальною площею 87,8 кв.м., Б, В, В1, Д – літні кухні, під Б – погріб, Г, Е, Л, М, О, П – сараї, Р, С, Т, Ф, Ч сараї, Х – сарай (тимчасовий), Ж – гараж, З, Н – убиральні, Ц, Ш – душі, Щ – навіс, № 1-9, I, II – споруди (а.с. 83-84).

Таким чином, суд приходить до висновку, що 12/50 частин домоволодіння № 31 по вул. Водостічній у м. Дніпрі входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_9, померлої 12 січня 2014 року, яка одержала свідоцтва про право на спадщину на зазначене нерухоме майно та не здійснила його державної реєстрації.

З огляду на те, що позивач у встановлений законом строк звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9, померлої 12 січня 2014 року, а також враховуючи наявність заповіту на ім’я позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на 12/50 частин домоволодіння № 31 по вул. Водостічній у м. Дніпрі в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9, померлої 12 січня 2014 року.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2249,20 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 3000,00 грн. покладається на відповідачів.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_3 суд зауважує наступне.

Частиною 3 статті 47 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В силу положень ст. ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст. ст. 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Виходячи із цих положень, правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди – спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1–3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України № 6-81цс11 від 16.01.2012 року, № 6-90цс11 від 30.01.2012 року, № 6-68цс14 від 02.07.2014 року та № 6-1943цс16 від 23.11.2016 року.

Згідно довідки суб’єкта оціночної діяльності ТОВ «Експертний знавець» про вартість майна від 08.05.2018 року, ринкова вартість ? частки 12/25 часток домоволодіння № 31 по вул. Водостічній у м. Дніпрі становить 224920,00 грн. (а.с. 35-49).

Відповідно до висновку судової оціночно-будівельної експертизи № ГО-1455, проведеної Дніпропетровською торгово-промисловою палатою 05.07.2018 року, ринкова вартість 12/50 часток домоволодіння № 31 по вул. Водостічній у м. Дніпрі становить 177233,00 грн. (а.с. 85-124).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 12.10.2018 року внесла на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області суму 177233,00 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції, належним чином дослідивши наявні у матеріалах справи докази, дійшов обґрунтованого висновку, що 12/50 частки домоволодіння не можна вважати незначною, оскільки ОСОБА_3 також є власником 12/50 часток, тобто їх частки є рівними, а тому позбавлення права на частку у спірному майні може завдати істотної шкоди інтересам ОСОБА_1 Крім того, сторонами беззаперечних доказів вартості спірного майна суду не надано, клопотання про призначення експертизи щодо визначення вартості частки домоволодіння не заявлялось. Тому внесені ОСОБА_3 кошти на депозитний рахунок суду у меншому розмірі, ніж дійсна вартість частки ОСОБА_1 не дає право для застосування статті 365 ЦК України

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що зустрічний позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, тому судові витрати не компенсуються.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 21, 24, 41, 47 Конституції України, ст. ст. 15-16, 182, 321, 319, 358, 365, 392, 1216-1218, 1223, 1235-1236, 1268-1270, 1296-1297, 1299 ЦК України, ст. ст. 4, 12-13, 82, 141, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованої та проживаючої, 49128, м. Дніпро, ж/м ПокровськийАДРЕСА_1) до ОСОБА_2, (РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрованої та проживаючої, 49128, м. Дніпро, вул. Водостічна, буд. 31) ОСОБА_3, (РНОКПП НОМЕР_3, зареєстрованої та проживаючої, 49128, м. Дніпро, вул. Водостічна, буд. 31) третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (49128, м. Дніпро, ж/м ОСОБА_14, 13А) про визнання права власності на 12/50 частини домоволодіння в порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованої та проживаючої, 49128, м. Дніпро, ж/м ПокровськийАДРЕСА_1) права власності на 12/50 частини домоволодіння № 31 по вул. Водостічній в м. Дніпрі, яке складається з житлового будинку А-1, житловою площею 49.6 кв.м. загальною площею 87.8 кв.м., Б, В, В1, Д, - літніх кухонь, під Б-погребу, Г, Е, Л, М, О, П, - сараїв, Р, С, Т, Ф, Ч, - сараїв, Х – сараю (тимчасового), Ж - гаражу, З, Н – вбиралень, Ц, Ш – душів, Щ - навісу, № 1-9, 1, 11, - споруд, в порядку спадкування за заповітом, посвідченим 08 липня 2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстровим № 4085 після смерті ОСОБА_9, померлої 12 січня 2014 року.

Стягнути з ОСОБА_2, (РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрованої та проживаючої, 49128, м. Дніпро, вул. Водостічна, буд. 31) ОСОБА_3, (РНОКПП НОМЕР_3, зареєстрованої та проживаючої, 49128, м. Дніпро, вул. Водостічна, буд. 31) рівними частками на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованої та проживаючої, 49128, м. Дніпро, ж/м ПокровськийАДРЕСА_1) судові витрати у розмірі 5249.20 грн., а саме 3000 грн. витрати на юридичну допомогу 2249.20 грн. судовий збір.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3, зареєстрованої та проживаючої, 49128, м. Дніпро, вул. Водостічна, буд. 31) до ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованої та проживаючої, 49128, м. Дніпро, ж/м ПокровськийАДРЕСА_1), третя особа ОСОБА_2, (РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрованої та проживаючої, 49128, м. Дніпро,вул. Водостічна, буд. 31) ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4, зареєстрованої та проживаючої, 49128, м. Дніпро, вул. Водостічна, буд. 31) про припинення права власності та визнання права власності на 12/50 частин домоволодіння № 31 по вул. Водостічній в м. Дніпро, стягнення судових витрат - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду, яка відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26 жовтня 2018 року.

Суддя Н.В. Басова