Рішення № 77368286, 24.10.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1883/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Димарчук Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити нарахування та виплату пенсії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій ГУ ПФ України у Волинській області щодо зменшення основного розміру пенсії з 80% до 70% грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку та зобов'язання ГУ ПФ України у Волинській області провести перерахунок та виплату пенсії у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення починаючи з 01.01.2016 та виплачувати її надалі у вказаному розмірі, встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ України з 2013 року та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Відповідно до протоколу від 09.11.2013 позивачу призначено пенсію у розмірі 80% від грошового забезпечення, однак, у березні 2018 року відповідач здійснив перерахунок пенсії з 01 січня 2016 року, зменшивши її основний розмір з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Позивач категорично не погоджується з такими діями відповідача, оскільки ним порушено його законні права та інтереси, внаслідок таких протиправних дій ОСОБА_1 отримав пенсію на 10% меншу, ніж очікував.

Позивач наголошує, що право на перерахунок пенсії у нього виникло ще у грудні 2015 року, а у відповідача обов’язок перерахувати розмір належної пенсії та виплатити його з 01 січня 2016 року. Однак, незважаючи на вимоги чинного законодавства, такий перерахунок був зроблений відповідачем лише в березні 2018 року, а виплата перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 по даний час так і не проведена.

Позивач 30.08.2018 звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії та проведення її виплати в подальшому з врахуванням встановленого розміру 80% відповідної суми грошового забезпечення з моменту виникнення у нього обов’язку на перерахунок пенсії, тобто з 01 січня 2016 року.

Проте, 05.09.2018 відповідач листом повідомив, що перерахунок пенсії з урахуванням 70% сум грошового забезпечення здійснено за чинною на даний час редакцією Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. При цьому, відповідачем не заперечується наявність підстав для перерахунку та виплати перерахованої пенсії позивачу саме з 01 січня 2016 року.

Таким чином, як вказує позивач, відповідач фактично відмовив йому у здійсненні перерахунку та виплати пенсії у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними. Відповідач під час здійснення зазначеного перерахунку допустив підміну понять “призначення пенсії” та “перерахунок пенсії”.

Так, частиною третьою статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” передбачено перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Тобто, вказана норма передбачає, що при перерахунку пенсії колишнім міліціонерам враховується лише розмір грошового забезпечення, встановленого для поліцейських, а не розмір пенсії у відсотках до відповідних сум грошового забезпечення, встановлений для останніх, оскільки здійснюється лише перерахунок пенсії, а не її перепризначення.

На думку позивача, Закон не надає відповідачу жодного права зменшувати розмір вже призначених пенсій щодо відсотків від відповідних сум грошового забезпечення під час їх перерахунку. Відповідач під час перерахунку його пенсії фактично застосував норми Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, які регулюють умови призначення пенсій за вислугу років, тобто пенсій, які отримуються особою вперше.

На час призначення пенсії позивачу, частиною другою статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” було передбачено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80% відповідних сум грошового забезпечення.

Позивач зауважує, що після внесення змін до вказаної статті Закону у 2014 році (розмір пенсії не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення) відповідач не застосовував ці норми і не зменшував саме тоді розмір пенсії, а зробив це через чотири роки після набуття ними чинності.

Отже, як стверджує позивач, для перерахунку пенсії мають застосовуватись норми Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, що визначають її розмір у відсотках відповідних сум грошового забезпечення, які діяли на момент первинного призначення пенсії. Більше того, при перерахунку раніше призначених пенсій не може допускатись звуження змісту та обсягу досягнутих громадянами, в тому числі з числа колишніх працівників органів внутрішніх справ (міліції), прав, свобод, соціальних гарантій.

Позивач також просить встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов’язання відповідача подати у встановлений строк відповідний звіт про його виконання.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді від 24.09.2018 відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України). Згідно з частиною третьою статті 263 КАС України заявами по суті справи є позов та відзив.

Представник відповідача у відзиві на позов його вимоги заперечує, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню (а.с.27-32). В обґрунтування своєї позиції вказала, що ОСОБА_1 згідно пенсійної справи пенсія за вислугу років була призначена на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ (у редакції чинній на час виходу позивача на пенсію) з 09.11.2013. Розмір пенсії за 32 роки вислуги в пільговому обчисленні, при звільненні відповідно до статті 13 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ з застосуванням обмеження склав 80% відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до чинної на 01.01.2016 редакції статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Положення даної статті застосовуються як при призначенні пенсії так і при її перерахунку. Така норма введена Законом України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” від 27.03.2014 №1166. На даний час вищевказані положення не скасовані та не визнані неконституційними, а тому є обов’язковими для застосування органами Пенсійного фонду України.

Відтак, відповідач вважає, що вимога позивача про перерахунок пенсії у розмірі 80% грошового забезпечення не підлягає задоволенню. Крім того, відповідач зазначає, що вимога позивача про встановлення судового контролю є безпідставною, так як заявляється передчасно. Зауважив, що можливість судового контролю, у тому числі подання звіту, передбачається законодавством після завершення процедур виконавчого провадження.

З наведених вище підстав відповідач просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років (через хворобу) відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” з 09.11.2013, що підтверджується пенсійним посвідченням (а.с.14).

Відповідно до подання про призначення пенсії від 15.11.2013 ОСОБА_1 перебував на посаді начальника відділу тактичної та стратегічної розвідки управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України у Волинській області та наказом УМВС у Волинській області від 07.11.2013 №362 о/с звільнений з 08.11.2013 зі служби в запас (через хворобу) згідно пункту «б» статті 64 постанови Кабінету Міністрів УРСР “Про затвердження положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ” від 29.07.1991 №114. Як слідує з протоколу про призначення пенсії, пенсія ОСОБА_1 за вислугу років - 32 роки у пільговому обчисленні (у календарному обчисленні 23 роки) призначена у розмірі 80% грошового забезпечення (а.с.35,36).

Станом на березень 2018 року основний розмір пенсії ОСОБА_1 становив 80% грошового забезпечення (вислуга років 32).

16 березня 2018 року Ліквідаційна комісія УМВС України у Волинській області видала довідку №234 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 01 січня 2016 року, з якої вбачається, що відповідно до частини третьої статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, постанов Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 та від 21 лютого 2018 року №103 розмір грошового забезпечення за нормами, чинними за січень 2016 року, за прирівняною посадою поліцейського – начальник відділу до посади на день звільнення із служби – начальник відділу УБОЗ УМВС становить 9029,39 грн. (з урахуванням посадового окладу у розмірі 3100,00 грн., окладу за спеціальним званням “підполковних поліції” у розмірі 2200,00 грн., надбавки за стаж служби (45%) у розмірі 2385,00 грн., надбавки за службу в умовах режимних обмежень (15%) у розмірі 465,00 грн., премії 10,79% у розмірі 879,39 грн.) (а.с.42).

На підставі вказаної довідки Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області від 16.03.2018 №234 та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” ГУ ПФУ у Волинській області у березні 2018 року провело перерахунок пенсії позивача з 0.01.2016. При цьому, основний розмір пенсії склав 70% грошового забезпечення та становить 6320,57 грн. (а.с.41).

Таким чином, судом встановлено, що здійснюючи перерахунок пенсії ОСОБА_1 у березні 2018 року з 01 січня 2016 року відповідач обмежив її розмір 70% суми грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції).

30.08.2018 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про здійснення перерахунку та виплати пенсії за вислугу років з врахуванням встановленого розміру 80% відповідної суми грошового забезпечення починаючи з 01 січня 2016 року (а.с.16-17).

Однак, листом від 05.09.2018 №1059/В-01 відповідач повідомив, що зазначений перерахунок його пенсії з 01.01.2016 здійснювався за чинною редакцією Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” з урахуванням нового грошового забезпечення та в розмірі 70%, що є максимальним (а.с.18).

Не погоджуючись із таким перерахунком пенсії та застосуванням обмеження максимальним розміром 70% грошового забезпечення, позивач звернувся до суду, з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсійне забезпечення працівників міліції після звільнення їх зі служби в органах внутрішніх справ здійснюється в порядку та на умовах, встановлених Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі – Закон №2262-ХІІ).

Закон України №2262-ХІІ (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ.

Зазначеним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Досліджуючи доводи позивача про протиправність дій відповідача за наслідками проведення перерахунку пенсії, суд виходить із таких нормативно-правових норм.

Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Відповідно до пункту «а» статті 13 Закону №2262-XII (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону №2262-XII (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Законом України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” від 27 березня 2014 року №1166-VІІ внесені зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-XII та викладено в такій редакції: максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

При вирішені даного спору застосуванню підлягають положення статті 58 Конституції України, за змістом якої, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, суд вважає, що при перерахунку пенсії особам, які проходили службу в органах внутрішніх справ має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 19 червня 2018 року у справі №583/2264/17 (провадження №К/9901/1786/18), від 24 квітня 2018 року у справі №686/12623/17 (провадження №К/9901/849/17), від 3 квітня 2018 року у справі №175/1665/17 (2-а/175/41/17; провадження №К/9901/9950/18), від 27 лютого 2018 року у справі №642/3284/17 (провадження №К/9901/2058/17) і від 31 січня 2018 року у справі №523/4930/15-а (провадження №К/9901/1120/18).

Відповідно до частини п’ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд наголошує, що внесені Законом України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” від 27 березня 2014 року №1166-VІІ зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від сум грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при перерахунку розміру пенсії на підставі Закону №2262-ХІІ максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового забезпечення за нормами чинними на 01 січня 2016 року, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.

Суд звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо зміни позивачу розміру пенсії з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку з 01 січня 2016 року, що проведений у березні 2018 року на підставі довідки Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області від 16.03.2018 №234 (а.с.41,42).

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів, що зменшуючи у процентному відношенні розмір пенсії ОСОБА_1 під час її перерахунку, діяв відповідно до закону, обґрунтовано, добросовісно та розсудливо, пропорційно.

Виходячи із наданих пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивача з 80 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.01.2016 року у розмірі 80 % відповідних сум грошового забезпечення.

Разом з тим, вимога позивача про зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області здійснювати виплату вищезазначеної пенсії у такому розмірі в подальшому є безпідставною, оскільки суд здійснює захист лише порушеного права особи, а не права, яке може бути порушено в майбутньому, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю, то варто зазначити, що в силу положень частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, за приписами вказаної норми покладення таких зобов'язань на суб'єкта владних повноважень є правом, а не обов'язком суду. У спірних правовідносинах суд не вбачає підстав для застосування зазначеної форми контролю за виконанням судового рішення, оскільки не вважає, що відповідачем після набрання рішенням суду законної сили не будуть добровільно вживатися заходи з метою виконання даного судового рішення.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом із позовними вимогами, які є пов’язаними між собою, позивач відповідно до квитанції №1415434 від 19.09.2018 сплатив судовий збір у сумі 704,80 грн. (а.с.2). Зважаючи на часткове задоволення позову, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь позивача слід присудити судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог в розмірі 469,87 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити нарахування та виплату пенсії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 80 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, ідентифікаційний код 13358826) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (45621, Волинська область, Луцький район, с. Буяни, вул. Шевченка, буд. 15, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з 01 січня 2016 року у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення (з урахуванням виплачених сум).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (45621, Волинська область, Луцький район, с. Буяни, вул. Шевченка, буд. 15, ідентифікаційний код НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, буд. 22-В, код ЄДРПОУ 13358826) судові витрати у розмірі 469,87 грн. (чотириста шістдесят дев’ять гривень 87 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя Т.М. Димарчук