Рішення № 77368273, 25.10.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1923/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Каленюк Ж.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо зменшення розміру пенсії з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку; зобов’язання перерахувати та виплатити пенсію з 01 січня 2016 року у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення, виплачувати її надалі у такому розмірі.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що є пенсіонером органів внутрішніх справ; з січня 2009 року він перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Таку пенсію позивач отримував у розмірі 90% від грошового забезпечення, однак у квітні 2018 року відповідач здійснив перерахунок пенсії з 01 січня 2016 року, зменшивши її основний розмір з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Позивач категорично не погоджується з такими діями відповідача, оскільки ними порушено його законні права та інтереси, внаслідок таких протиправних дій ОСОБА_1 отримав пенсію на 20% меншу, ніж очікував.

Позивач наголошує, що право на перерахунок пенсії у нього виникло ще у грудні 2015 року, а у відповідача обов’язок перерахувати розмір належної пенсії та виплати її - з 01 січня 2016 року.

Позивач стверджує, що відповідач під час здійснення зазначеного перерахунку допустив підміну понять «призначення пенсії» та «перерахунок пенсії».

Так частиною третьою статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Тобто, вказана норма передбачає, що при перерахунку пенсії колишнім міліціонерам враховується лише розмір грошового забезпечення, встановленого для поліцейських, а не розмір пенсії у відсотках до відповідних сум грошового забезпечення, встановлений для останніх, оскільки здійснюється лише перерахунок пенсії, а не її перепризначення.

На думку позивача, Закон не надає відповідачу жодного права зменшувати розмір вже призначених пенсій щодо відсотків від відповідних сум грошового забезпечення під час їх перерахунку. Відповідач під час перерахунку його пенсії фактично застосував норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які регулюють умови призначення пенсій за вислугу років, тобто пенсій, які отримуються особою вперше.

На час призначення пенсії позивачу частиною другою статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» було передбачено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90% відповідних сум грошового забезпечення.

Позивач зауважує, що зміни до вказаної статті Закону вносились двічі з часу призначення йому пенсії, у 2011 році (не повинен перевищувати 80% відповідних сум грошового забезпечення) та у 2014 році (70%), однак відповідач не застосовував ці норми і не зменшував саме тоді розмір пенсії, а зробив це через чотири роки після набуття ними чинності.

Отже, як стверджує позивач, для перерахунку пенсії мають застосовуватись норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що визначають її розмір у відсотках відповідних сум грошового забезпечення, які діяли на момент первинного призначення пенсії. При перерахунку раніше призначених пенсій не може допускатись звуження змісту та обсягу досягнутих громадянами, в тому числі з числа колишніх працівників органів внутрішніх справ (міліції), прав, свобод, соціальних гарантій.

Позивач також просить встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов’язання відповідача подати у встановлений строк відповідний звіт про його виконання.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою від 26 вересня 2018 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України). Згідно з частиною третьою статті 263 КАС України заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідач у відзиві на позов його вимоги заперечує, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню (а.с.25-29). В обґрунтування своєї позиції вказав, що 20 серпня 2018 року позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою щодо правильності визначення розміру пенсії (у відсотковому визначенні) при здійсненні її перерахунку. Листом від 30 серпня 2018 року позивача було повідомлено, що перерахунок пенсії здійснювався відповідно до чинної на 01 січня 2016 року редакції статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до якої максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Така норма введена Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166. Ця норма не визнана неконституційною.

Відповідач стверджує, що ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії з 01 січня 2016 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 за правилами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 та із застосуванням статті 63 та статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції, чинній на час перерахунку – 01 січня 2016 року.

Відтак, відповідач вважає, що вимога позивача про перерахунок пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення не підлягає задоволенню, оскільки дія норми Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» не зворотня в часі, а застосовується з 01 травня 2014 року як при призначенні нової пенсії, так і під час перерахунку раніше призначеної пенсії та відповідає конституційному принципу, передбаченому частиною першою статті 58 Конституції України.

Крім того, відповідач зазначає, що вимога позивача про встановлення судового контролю є безпідставною, так як заявляється передчасно. Зауважив, що можливість судового контролю, у тому числі подання звіту, передбачається законодавством після завершення процедур виконавчого провадження.

З наведених вище підстав відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 01 січня 2009 року (а.с.32).

Як слідує з протоколу про призначення пенсії за пенсійною справою позивача №0303001217 від 01 січня 2009 року, ОСОБА_1 призначена пенсія, основний розмір якої становив 90% грошового забезпечення (а.с.32). З часу призначення пенсії позивачу вона неодноразово перераховувалась. Так, відповідні перерахунки були проведені у березні, у червні, у вересні, у листопаді, у грудні 2009 року, у травні, у червні, у листопаді, у грудні 2010 року, у грудні 2011 року, у травні, у грудні 2012 року, у листопаді, у грудні 2013 року (а.с.33-49). Проте основний розмір пенсії ОСОБА_1 залишався незмінним – 90% грошового забезпечення.

23 березня 2018 року Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (далі - Ліквідаційна комісія УМВС України у Волинській області) видала довідку №1918 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 01 січня 2016 року, з якої вбачається, що відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 та від 21 лютого 2018 року №103 розмір грошового забезпечення за нормами, чинними за січень 2016 року, за прирівняною посадою поліцейського – начальник сектору, що не входить до складу відділу до посади на день звільнення із служби начальник сектору дільничних інспекторів міліції Маневицького РВУ МВС у Волинській області становить 8010,83 грн. (з урахуванням посадового окладу, окладу за спеціальним званням «підполковник міліції», надбавки за стаж служби (50%), премії (3,7 %) – а.с.51.

На підставі вказаної довідки Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області від 23 березня 2018 року №1918 та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (з грошового забезпечення, визначеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988) ГУ ПФУ у Волинській області у квітні 2018 року провело перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2016 року. При цьому основний розмір пенсії склав 70% грошового забезпечення у сумі 8010,83 грн. (при вислузі 35 років), що становить 5607,58 грн. (а.с.50).

Таким чином, судом встановлено, що здійснюючи перерахунок пенсії ОСОБА_1 у квітні 2018 року з 01 січня 2016 року відповідач обмежив її розмір 70% суми грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції).

20 серпня 2018 року позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про здійснення перерахунку призначеної пенсії з 01 січня 2016 року у розмірі 90% нового грошового забезпечення, проведення доплати невиплаченого розміру пенсії та виплати її в подальшому (а.с.15). Однак листом від 30 серпня 2018 року №1024/Т-01 відповідач повідомив, що зазначений перерахунок його пенсії здійснювався за чинною редакцією Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з урахуванням нового грошового забезпечення та в розмірі 70%, що є максимальним (а.с.16).

Не погоджуючись із таким перерахунком пенсії та застосуванням її обмеження максимальним розміром 70% грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, регулює Закон України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі – Закон №2262-ХІІ).

Зазначеним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Досліджуючи доводи позивача про протиправність дій відповідача за наслідками проведення перерахунку пенсії, суд виходить із таких нормативно-правових норм.

Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону №2262-XII (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

В дану статтю Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI були внесені зміни, якими обмежено максимальний розмір пенсії на рівні 80% від відповідних сум грошового забезпечення. В подальшому Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VІІ також внесені зміни до статті 13 Закону №2262-XII та змінено до 70% максимальний розмір пенсії від сум грошового забезпечення.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

При вирішені даного спору застосуванню підлягають положення статті 58 Конституції України, за змістом якої, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, суд вважає, що при перерахунку пенсії особам, які проходили службу в органах внутрішніх справ має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 19 червня 2018 року у справі №583/2264/17 (провадження №К/9901/1786/18), від 24 квітня 2018 року у справі №686/12623/17 (провадження №К/9901/849/17), від 3 квітня 2018 року у справі №175/1665/17 (2-а/175/41/17; провадження №К/9901/9950/18), від 27 лютого 2018 року у справі №642/3284/17 (провадження №К/9901/2058/17) і від 31 січня 2018 року у справі №523/4930/15-а (провадження №К/9901/1120/18).

Відповідно до частини п’ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд наголошує, що внесені Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VІІ зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від сум грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при перерахунку розміру пенсії на підставі Закону №2262-ХІІ максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового забезпечення за нормами чинними на 01 січня 2016 року, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.

Суд звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутими ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо зміни позивачу основного розміру пенсії з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку з 01 січня 2016 року, що проведений у квітні 2018 року.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів, що зменшуючи у процентному відношенні розмір пенсії ОСОБА_1 під час її перерахунку, діяв відповідно до закону, обґрунтовано, добросовісно та розсудливо, пропорційно (зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Тому такі його дії є протиправними.

Виходячи із наданих пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку; зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії з 01 січня 2016 року у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення, що визначене у довідці Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області від 23 березня 2018 року №1918.

Разом з тим, вимога позивача про зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області здійснювати виплату вищезазначеної пенсії у такому розмірі в подальшому є безпідставною, оскільки суд здійснює захист лише порушеного права особи, а не права, яке може бути порушено в майбутньому, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю, то варто зазначити, що в силу положень частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, за приписами вказаної норми покладення таких зобов'язань на суб'єкта владних повноважень є правом, а не обов'язком суду. У спірних правовідносинах суд не вбачає підстав для застосування зазначеної форми контролю за виконанням судового рішення, оскільки не вважає, що відповідачем після набрання рішенням суду законної сили не будуть добровільно вживатися заходи з метою виконання даного судового рішення.

Окрім того, у разі можливих зловживань владою з боку відповідача при виконанні цього рішення, позивач вправі на підставі статті 383 КАС України подати до суду заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом із позовними вимогами, які є пов’язаними між собою, позивач сплатив судовий збір у сумі 704,80 грн. (а.с.2-3). Зважаючи на часткове задоволення позову, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини вимог - у сумі 469,87 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 244-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (44614, Волинська область, Маневицький район, село Прилісне, вулиця Сойне 9/30, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення, що визначене у довідці Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 23 березня 2018 року №1918.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 469,87 грн. (чотириста шістдесят дев’ять грн. 87 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк