Рішення № 77366241, 21.09.2018, Новоодеський районний суд Миколаївської області

21.09.2018

Справа № 482/408/18

Номер провадження 2-а/482/12/2018

РІШЕНННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2018 року Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Баранкевич В.О.

за участю секретаря Андрусенко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нова Одеса справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності №4256/20500/17 від 10 січня 2017року,

В С Т А Н О В И В :

23 березня 2018року позивач звернувся в суд з позовом до Волинської митниці ДФС України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності №4256/20500/17 від 10 січня 2017року.

Позивач просить визнати протиправним накладення на нього відповідачем адміністративного стягнення та скасувати постанову №4256/20500/17 від 10 січня 2017року.

В своєму позові ОСОБА_1 посилається на те, що в лютому 2018року він отримав постанову відповідача згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він нібито перевищив строк транзитного перевезення транспортного засобу Audi Q7 реєстраційний номер НОМЕР_2, кузов номер НОМЕР_1, чим порушив ст. 95 Митного кодексу України, за що на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500 гривень.

Позивач зазначив, що він проживає на території України, а саме в місті Нова Одеса Новоодеського району Миколаївської області. На території як на території України так і на території Польщі він займається підприємницькою діяльністю.

На території Польщі, він є директором фірми ЕЙН Соф Сп Т.О.В. Вищевказана фірма є власником транспортного засобу Audi Q7 реєстраційний номер НОМЕР_2.

Вищевказаний автомобіль використовується для здійснення комерційної діяльності фірми, для перевезення малогабаритних вантажів (в тому числі документів), для перевезення співробітників фірми для супроводження документації, тощо.

Позивач вказує що оскаржувана постанова є незаконною оскільки згідно з пунктом 2 статті 2 Конвенції про тимчасове ввезення, прийнятої у м. Стамбулі, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення» (далі Стамбульська конвенція), не впливаючи на положення Додатка Е (Додаток, щодо товарів, які ввозяться з частковим звільненням від ввізного мита та податків), режим тимчасового ввезення надається із загальними умовами звільнення від ввізного мита і податків та без застосування ввізних обмежень чи заборон економічного характеру.

Згідно з пунктом «а» статті 5 Додатка С до Стамбульської конвенції для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, що надаються цим Додатком, транспортні засоби комерційного використання повинні бути зареєстровані на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які здійснюють свою діяльність з такої території.

При цьому, пунктом «а» статті 7 Додатка С до Стамбульської конвенції зазначається, що незважаючи на положення статті 5 цього Додатка, транспортні засоби комерційного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення і які здійснюють свою діяльність на користь останнього, навіть якщо вони зареєстровані або постійно проживають на території тимчасового ввезення.

Пунктом «f» статті 1 Стамбульської конвенції термін «особа» означає як фізичну, так і юридичну особу, якщо інше не передбачене контекстом.

Таким чином позивач посилається на те, що на спірні правовідносини не поширюється митний режим транзиту, а їх регулювання здійснюється за правилами тимчасового ввезення.

Крім того позивач посилається на те, що постанова винесена 10.01.2017року, а правопорушення ним нібито скоєне 18.11.2011року, а отже вона винесена з порушенням чинного Законодавства.

Також позивач посилався на те, що він не міг вчасно виїхати за кордон через виклики на допит до Новоодеського відділу поліції ГУНП у Миколаївській області і про ці обставини він повідомляв відповідача.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутність та вказав що позовні вимоги підтримує повністю та просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не зявився але надав до суду заперечення на адміністративний позов в якому просив у задоволенні позову просив відмовити посилаючись на наступне.

Так представник відповідача вказує, що 18.11.2017року о 15год. 18хв. слідуючи з України в Республіку Польща по смузі руху «зелений коридор» в зону митного контролю митного поста «Устилуг» Волинської митниці ДФС заїхав автомобіль Audi Q7 реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням громадянина України ОСОБА_1

Для здійснення митного контролю та митного оформлення вищевказаного транспортного засобу, який вивозився з митної території України, громадянин України ОСОБА_1 надав технічний паспорт НОМЕР_3, паспорт громадянина України № НОМЕР_4.

Під час здійснення митного контролю та перевірки інформації, в програмно- інформаційному комплексі «Облік транспортних засобів в пунктах пропуску для автомобільного сполучення» ЕАІС ДФС було встановлено, що 15.10.2017 року о 16 год. 40 хв. громадянин України ОСОБА_1 по смузі руху "зелений коридор" ввіз на митну територію України через пункт пропуску «Угринів» Львівської митниці ДФС автомобіль марки «AUDI Q7» кузов № НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_5 (країна реєстрації - Республіка Польща), у митному режимі транзит.

Термін вивезення (транзиту) вищевказаного автомобіля з митної території України відповідно до ч. 1 ст. 95 МК України закінчився 25.10.2017року.

Під час проведення митних формальностей 18.11.2017 року, громадянин України ОСОБА_1 від надання будь яких пояснень щодо даної ситуації відмовився письмово, відповідно до ст.63 Конституції України.

Таким чином, громадянин України ОСОБА_1 перевищив встановлений ст. 95 МК України строк транзитного перевезення автомобіля марки «AUDI Q7» кузов № НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_5 (країна реєстрації - Республіка Польща), більше ніж на 10 (десять) діб, що було встановлено на митному посту «Уетилуг» Волинської митниці ДФС.

По даному факту посадовою особою Волинської митниці ДФС складено протокол про порушення митних правил від 18.11.2017 року №4256/20500/17 за ознаками правопорушення, передбаченого ч. З ст. 470 МК України. Розгляд справи було призначено на 20 грудня 2017 року з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Римачі, Волинська митниця ДФС.

19.12.2017року на адресу митниці надійшов лист адвоката ОСОБА_5, який представляє інтереси ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги від 01.07.2017 року (дата вказана на договорі) про перенесення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття на вказану дату через зайнятість в кримінальному провадженні. Однак жодних документів на підтвердження даних тверджень не надав. Розгляд справи було перенесено на 10.01.2018 року, про що адвоката ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_1 повідомлено листом від 22.12.2017 №32641/20/03-70-20-03 На розгляд справи 10.01.2018 року адвокат ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не з'явились. Клопотань про перенесення розгляду справи не надходило.

10.01.2018року було винесено постанову №4256/20500/17, якою громадянина України ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

Представник відповідача вказував, що Положеннями ст.71 МК України безпосередньо передбачено, що декларант має право обирати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначений цим Кодексом. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом. З викладених норм очевидно, що заявлення (декларування) митного режиму під час переміщення товарів та транспортних засобів комерційного призначення здійснюється декларантом, а не посадовою особою митного органу.

Однак ОСОБА_1 при ввезенні транспортного засобу автомобіля марки Audi Q7 реєстраційний номер НОМЕР_2 15.10.2017року жодних документів які б вказували на комерційне призначення транспортного засобу на митницю надано не було.

Також представник відповідача зазначив, що позивач до закінчення строку транзиту (до 25.10.2017року) не звертався до митних органів з приводу неможливості вивезення вищевказаного транспортного засобу, а обставини які позивач вказує в позовній заяві як причину прострочення терміну вивезення автомобіля (виклик на допит до поліції) не є обставинами які виключають адміністративну відповідальність передбачену Митним Кодексом України.

Щодо дати винесення постанови, представник відповідача зазначив, що постанова винесена 10.01.2018року, а на першій сторінці оскаржуваної постанови дату 10.01.2017року вказано помилково внаслідок технічної (механічної) помилки.

Посилаючись на вищевикладене представник відповідача просив суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позову до Волинської митниці ДФС України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності №4256/20500/17 від 10 січня 2017року

Суд, дослідивши матеріали справи перевіривши їх письмовими доказами , вважає, позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що постановою №4256/20500/17 від 10 січня 2018року заступника начальника Волинської митниці ДФС ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.3 ст.470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500грн.

Згідно з цією постановою встановлено, що 18.11.2017року о 15год. 18хв. слідуючи з України в Республіку Польща по смузі руху «зелений коридор» в зону митного контролю митного поста «Устилуг» Волинської митниці ДФС заїхав автомобіль Audi Q7 реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням громадянина України ОСОБА_1

Для здійснення митного контролю та митного оформлення вищевказаного транспортного засобу, який вивозився з митної території України, громадянин України ОСОБА_1 надав технічний паспорт НОМЕР_3, паспорт громадянина України № НОМЕР_4.

Під час здійснення митного контролю та перевірки інформації, в програмно- інформаційному комплексі «Облік транспортних засобів в пунктах пропуску для автомобільного сполучення» ЕАІС ДФС було встановлено, що 15.10.2017 року о 16 год. 40 хв. громадянин України ОСОБА_1 по смузі руху "зелений коридор" ввіз на митну територію України через пункт пропуску «Угринів» Львівської митниці ДФС автомобіль марки «AUDI Q7» кузов № НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_5 (країна реєстрації - Республіка Польща), у митному режимі транзит.

Термін вивезення (транзиту) вищевказаного автомобіля з митної території України відповідно до ч. 1 ст. 95 МК України закінчився 25.10.2017року. Під час проведення митних формальностей 18.11.2017 року, громадянин України ОСОБА_1 від надання будь яких пояснень щодо даної ситуації відмовився письмово, відповідно до ст.63 Конституції України. Таким чином, громадянин України ОСОБА_1 перевищив встановлений ст. 95 МК України строк транзитного перевезення автомобіля марки «AUDI Q7» кузов № НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_5 (країна реєстрації - Республіка Польща), більше ніж на 10 (десять) діб, чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст. 470 Митного Кодексу України за що на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500грн.

Позивач в позові стверджує, що переміщення транспортного засобу на митну територію України було здійснено за спрощеною процедурою на підставі Стамбульської Конвенції «Про тимчасове ввезення» у митному режимі «тимчасового ввезення до 1 року», дій, які б підтверджували перебування автомобіля позивача на території України у режимі «транзит» ним не вчинялися.

Питання тимчасового ввезення транспортних засобів комерційного призначення врегульовано положеннями МК України та Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 року).

Відповідно до положень п.59 ст.4 МК України транспортні засоби комерційного призначення - це, зокрема, автотранспортні засоби (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи), що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів.

Частиною 1 ст.103 МК України визначено, що тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

За положеннями ст.105 МК України у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються, зокрема, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у ст.189 цього Кодексу та в додатку С до Конвенції про тимчасове ввезення, на умовах, визначених цим додатком.

Відповідно до п.«b» ст.1 цього додатка (додаток С) комерційне використання означає платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.

Транспортні засоби комерційного призначення за визначенням, наведеним у п. 59 ст. 4 МК України, це автотранспортні засоби, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного промислового чи комерційного транспортування товарів.

Згідно з п.«а» ст.5 додатка С до Конвенції про тимчасове ввезення для того, щоб можна було скористатися правом на пільги, що надаються цим додатком, транспортні засоби комерційного використання слід: зареєструвати на території, яка не є територією тимчасового ввезення; зареєструвати на імя особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення; ввозити та використовувати особам, які здійснюють діяльність з території, яка не є територією тимчасового ввезення.

При цьому п.«а» ст.8 цього додатка (додаток С) та ч.3 ст.189 МК України визначено, що тимчасове ввезення транспортних засобів комерційного призначення допускається за умови, що такі транспортні засоби не використовуватимуться для внутрішніх перевезень. Статтею 9 цього додатка встановлено, що подальше вивезення транспортних засобів комерційного використання відбувається одразу ж після закінчення транспортних операцій, для яких їх було ввезено.

Відповідно до ч.2 ст.108 МК України строк тимчасового ввезення транспортних засобів комерційного призначення встановлюється органом доходів і зборів з урахуванням того, що ці транспортні засоби має бути реекспортовано відразу ж після закінчення транспортних операцій, для яких їх було ввезено.

Статтею 366 МК України установлено, що транспортні засоби комерційного призначення повинні переміщуватися по каналу, позначеному символами червоного кольору («червоний коридор»).

Однак позивач переміщував транспортний засіб по «зеленому коридору».

Строки транзитних перевезень визначено ст. 95 МК України. Згідно з ч. 1 цієї статті залежно від виду транспорту строки транзитних перевезень становлять, зокрема, для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Статтею 470 МК України встановлено адміністративну відповідальність за недоставлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів до органу доходів і зборів призначення, видачу їх без дозволу органу доходів і зборів або втрату, а саме: перевищення встановленого ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на 10 діб, а також втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст.470 МК України).

Судом установлено, що власником транспортного засобу вказаного в оскаржуваній постанові є ЕЙН Соф Сп Т.О.В., а позивач є директором зазначеної фірми, що підтверджується наданими позивачем та дослідженими судом документами.

Позивачем надано до суду копію відрядження, згідно якого він був відряджений з вищевказаним автомобілем для перевезення малогабаритних вантажів з 01.10.2017року по 31.12.2017року.

Позивач вказує, що вищевказані документи були пред'явлені на митниці при в'їзді в Україну.

Положеннями ст.71 МК України безпосередньо передбачено, що декларант має право обирати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначений цим Кодексом. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом. З викладених норм очевидно, що заявлення (декларування) митного режиму під час переміщення товарів та транспортних засобів комерційного призначення здійснюється декларантом, а не посадовою особою митного органу.

Проте як видно із сукупності досліджених судом доказів, в митному режимі «транзит» ТЗ був оформлений саме у зв'язку з тим, що позивачем не було надано митному органу документів, які б підтвердили факт використання ним ТЗ для комерційного призначення, тобто документів, що посвідчують підстави застосування митного режиму «тимчасове ввезення» і обрано режим ввезення «транзит».

Як видно з поштового чеку та опису вкладення наданих позивачем, документи про надання яких при ввезенні на територію України автомобіля він вказував в позові, ним було відправлено до Волинської митниці ДФС 23.03.2018року, тобто вже після винесення оскаржуваної постанови.

Надання ОСОБА_1 митному органу при ввезенні автомобіля документів які б підтверджували комерційне призначення ввезеного транспортного засобу та заявлення (декларування) митного режиму тимчасового ввезення підтвердження не знайшло.

Стосовно дати винесення оскаржуваної постанови, на яку позивач посилається як на підставу для її скасування, суд вважає, що оскільки із фактичних обставин справи вбачається що ОСОБА_3 дійсно порушив вимоги ст. 95 Митного Кодексу України чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст. 470 Митного Кодексу України, а відповідач визнає цей факт і вказує, що рік винесення постанови вказано помилково через технічну помилку (описку) то скасування в цілому правомірної постанови посадової особи через описку в ній на думку суду не є доречним, оскільки так описка прав позивача не порушує.

Таким чином, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки постанова винесена з дотриманням норм чинного законодавства, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 МК України підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Керуючись ст.ст.242-247, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності №4256/20500/17 від 10 січня 2017року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Новоодеський районний суд Миколаївської області.

Головуючий: В.О.Баранкевич