Рішення № 773637, 02.07.2007, Господарський суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2007 р.

Справа № 10/105-1998

Господарський суд Тернопільської області у складі:

судді Півторака М.Є.

Судді : Півторак М.Є.

Розглянув справу

За позовом: Тернопільського транспортного прокурора, м. Тернопіль, вул. С.Бандери, 6 в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України , в особі Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця “ , м. Львів, вул. Гоголя, 1 та її відокремленого підрозділу –Пасажирське вагонне депо Тернопіль, м. Тернопіль, вул. Бродівська, 61

до відповідача: Тернопільської міської ради, м. Тернопіль, вул. Листопадова, 5

За участю представників :

Позивача: Трембіцького В.В. –юрисконсульта Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця”, довіреність № НЮ-1071 від 22.09.2006р.;

Відповідача: Мелішкевич М.С. –юрисконсульта юридичного управління Тернопільської міської ради, довіреність №266/01 від 12.02.2007р.

Прокурора: Цимбалюка О.Є. –Тернопільського транспортного прокурора, посвідчення №411 від 02.11.2004р.

Представникам позивача та відповідача 1 роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки , встановлені статтями 20,22,81-1 Господарського процесуального кодексу України .

За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 10 годин 45 хвилин 15 червня та 14 годин 15 червня 2007 року та 17 годин 02 липня 2007 року в порядку статті 77 Господарського процесуального Кодексу України.

Суть справи :

До господарського суду Тернопільської області звернувся з позовом Тернопільський транспортний прокурор, м. Тернопіль , вул. С.Бандери, 6 в інтересах держави особі Міністерства транспорту та зв’язку України , в особі Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця», м. Львів, вул. Гоголя, 1 та її відокремленого підрозділу –Пасажирське вагонне депо Тернопіль, м. Тернопіль, вул. Бродівська, 61 до Тернопільської міської ради, м. Тернопіль, вул. Листопадова, 5 про визнання права власності на об’єкт нерухомого майна, що знаходиться у повному господарському віданні Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця», входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України (орган управління майном) та розташований у м. Тернополі по вул. Н.Світ, 97, а саме: нежитлове приміщення –продовольчий магазин, загальною площею 123 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на дію Закону України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності», відповідно до якого, житловий будинок № 97 по вул. Н.Світ м. Тернопіль в червні 2001 року Управлінням будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №2 Львівської залізниці переданий з відомчого житлового фонду в комунальну власність міста Тернополя , загальною площею 4 000,19 кв.м, балансовою вартістю 1 386 345,00 грн., знос 145 245,00 грн., а нежитлове приміщення житлового будинку продовольчий магазин площею 123 кв.м, балансовою вартістю 9 534,00 грн. залишено на балансі Пасажирського вагонного депо Тернопіль (до реорганізації рефрижераторне вагонне депо Тернопіль Державного центру залізничних рефрижераторних перевезень «Укррефтранс», м. Фастів).

Окрім того, стверджує, 18.12.2006р. за №ЛВЧД 11/3623 та 01.02.2007р. за №311 відокремлений підрозділ Пасажирське вагонне депо Тернопіль ДГТО «Львівська залізниця»звернулось до Тернопільської міської ради із заявами про винесення рішення про оформлення права державної власності на нежитлове приміщення –продовольчий магазин площею 123 кв.м по вул. Н.Світ, 97 м. Тернопіль, про те, листом від 29.12.2006р. було відмовлено, оскільки, Пасажирським вагонним депо Тернопіль, всупереч вимогам Тимчасового Положення про порядок винесення рішення виконавчим комітетом на право власності на нерухоме майно, не представлено документи про передачу об’єкта ; документ, який засвідчує право користування земельною ділянкою.

У представленому відзиві на позов від 18.05.2007 року відповідач зазначає, що у квітні 2007 року позивачу було повторно повідомлено, що згідно рішення міської ради від 29.05.2001р. №2 «Про передачу у комунальну власність міста житлового фонду Дистанції цивільних споруд Львівської залізниці»право власності на житловий будинок по вул. Н.Світ, 97 оформлено за Тернопільською міською радою.

Вказує на те, що позивачем не доведено, що спірне приміщення належить йому на праві власності.

Вважає безпідставними посилання на те, що нерухоме майно перебуває на балансі Пасажирського вагонного депо Тернопіль, оскільки, це не являється доказом чи підставою набуття права власності. Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник прокурора та позивача у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши обґрунтування представника позивача, висновок прокурора та заперечення відповідача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд встановив:

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України “Про прокуратуру”, ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст.20, 36-1 Закону України “Про прокуратуру” при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також, підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав .

Позивач по справі –Державне територіально-галузеве об’єднання «Львівська залізниця», є юридичною особою , яка включена до ЄДРПО України, ідентифікаційний код 01059900, форма власності –державна, що підтверджується Довідкою № 4086 Тернопільського обласного управління статистики, а тому наділений правом на звернення до суду за захистом свої прав.

Відповідно до ст. 37 Закону України “Про власність” ( чинного на час подання позову до суду ) майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання.

Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами.

Згідно із пунктом 5 статті 48 Закону України “Про власність“ право захисту має особа, яка володіє майном на праві повного господарського відання.

Як встановлено у судовому засіданні , з метою удосконалення господарської діяльності Львівської державної залізниці, приведення її установчих документів до вимог чинного законодавства, наказом Міністерства транспорту та зв’язку України за №80 від 31.01.2006р. змінено найменування Львівської державної залізниці на Державне територіально-галузеве об’єднання «Львівська залізниця».

У відповідності до п. 1.1. Статуту Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця»(надалі ДГТО «Львівська залізниця») створене згідно із статтями 1, 4 Закону України «Про залізничний транспорт», засноване на державній власності і входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України (Орган управління майном) та підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України (надалі Укрзалізниця).

Пунктом 4.2. Статуту ДТГО «Львівська залізниця»передбачено, що майно залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, залізниця володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.

У відповідності до наказу Міністерства транспорту України від 03.10.2003р. №770 «Про передачу Тернопільського рефрижераторного депо до складу Львівської залізниці»та наказу №489/Н від 28.10.2003р. «Про створення пасажирського вагонного депо Тернопіль»створено на базі переданого майна Рефрижераторного депо Тернопіль відособлений структурний підрозділ без права юридичної особи –пасажирське вагонне депо Тернопіль та оперативно підпорядкувати його госпрозрахунковій пасажирській службі Львівської залізниці.

Крім того, в зв’язку із зміною найменування Львівської державної залізниці на Державне територіально-галузеве об’єднання «Львівська залізниця»відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв’язку України №80 від 31.01.2006р. та на виконання наказу Львівської залізниці №115/Н від 10.02.2006р. «Про заходи в зв’язку з затвердженням нової редакції Статуту Львівської залізниці» відповідно до наказу №339/Н від 10.04.2006р. ДТГО «Львівська залізниця»змінено найменування Пасажирського вагонного депо Тернопіль Львівської державної залізниці на відокремлений підрозділ «Пасажирське вагонне депо Тернопіль ДТГО «Львівська залізниця».

Відокремлений підрозділ «Пасажирське вагонне депо Тернопіль»ДТГО «Львівська залізниця», м. Тернопіль, вул. Бродівська, 61 без права юридичної особи, включене до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код 26428244, що підтверджується довідкою №2113 від 11.05.2006р.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання вимог Закону України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності»рішенням №2 від 29.05.2001р. третього скликання сімнадцятої сесії Тернопільської міської ради затверджено акти прийняття-передачі відомчого житлового фонду Дистанції цивільних споруд Львівської залізниці у комунальну власність міста, а саме : житловий будинок по вул. Н.Світ, 97 м. Тернопіль балансовою вартістю 1 386345,00 грн., знос 145 245,00 грн., що підтверджується належним чином посвідченою копією Угоди №2 про умови прийняття-передачі відомчого житлового фонду у комунальну власність від Дистанції цивільних споруд №2 Львівської залізниці та Авізо від 30.07.2001р.

Разом з тим, відповідно до представленого акту приймання-передачі основних засобів, зазначено про списання житлового будинку по вул. Н.Світ, 97 в м. Тернопіль загальною площею 4000,19 кв.м з балансу Відокремлено підрозділу «Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №2».

Як стверджує позивач, на його звернення до Тернопільської міської ради про оформлення права власності на зазначене майно, яке знаходиться у повному господарському віданні Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця»від 18.12.2006р. №3623, управлінням квартирного обліку та нерухомого майна від29.12.2006р. №1089 було відмовлено, посилаючись на те, що необхідно подати такі документи: документ, що засвідчує право на користування земельною ділянкою, рішення виконавчого комітету міської ради про відведення земельної ділянки та про надання дозволу на будівництво об’єкту; акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію; рішення виконавчого комітету міської ради про затвердження акту; якщо об’єкт переданий, то всі документи на це; інвентарну справу; довідка про включення до ЄДРПОУ; статут; довідки про відсутність заборгованості підприємства по оплаті за воду та тепло.

У відповідності до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред’явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності.

З досліджених у судовому засіданні документів вбачається, що згідно розпорядження міської адміністрації Тернопільської міської Ради народних депутатів від 30.12.1993р. №1127, в зв’язку завершенням будівельних робіт затверджено акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію 70-квартириний житловий будинок з вбудованим магазином за адресою вул. Н.Світ, загальною площею 4140,27кв.м. (Архівний витяг від 01.11.2001р. №815).

Крім того, відповідно до представленої Інвентарної картки обліку основних засобів №11037 приміщення магазину по вул. Н.Світ, 97 залишено на балансі Пасажирського вагонного депо Тернопіль, балансовою вартістю 9 534,00 грн., площею 123 кв.м, а також експлікації внутрішніх площ до плану побудови літера А на вулиці (провулку, майдані) Новий Світ, 97 та акту приймання-передачі від 31.10.2003р. затвердженого Першим заступником Генерального директора Укрзалізниці, відповідно до якого внаслідок проведеної реорганізації рефрижераторного вагонного депо Тернопіль, і у зв’язку з цим появи двох правонаступників: українського державного центру рефрижераторних перевезень «Укррефтранс»і Львівської залізниці, передача майна здійснена за розподільчим балансом рефрижераторного вагонного депо Тернопіль станом на 01.10.2003р., а інші питання правонаступності відображені у розподільчому балансі від 01.10.2003р., що додається ( п. 4 вищезазначеного Акту).

Пунктом 30 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування»визначено виключну компетенція сільських, селищних, міських рад, до якої, зокрема, входить вирішення питань про включення об'єктів до комунальної власності.

Як зазначено у Інформаційному листі Вищого арбітражного суду України №01-8/98 від 31.01.2001 року “Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов’язані із здійсненням права власності та його захистом”, вирішуючи спори, пов’язані з визнанням права власності чи усуненні перешкод у користуванні майном, господарські суди повинні мати на увазі, що одним з основних критеріїв законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування та підтвердженням наявності такого права можуть бути насамперед правовстановлювальні документи. Перелік таких документів зазначено у додатку №1 до п.2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 (далі Тимчасове положення).

А також, відповідно до п. 6.1. Тимчасового положення оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності:

а) місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування:

- фізичними особами та юридичними особами на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об’єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об’єкта і введення його в експлуатацію.

Статтею 49 Закону України «Про власність» визначалося, що володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, господарським судом, третейським судом.

Представлені позивачем документи свідчать, що нерухоме майно –не житлове приміщення –продовольчий магазин , загальною площею 123 кв. м. є державною власністю і перебуває у повному господарському віданні Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця» і інше судом не встановлено.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінивши представлені документальні докази, суд прийшов до висновку, що вимоги ДТГО «Львівська залізниця», м. Тернопіль щодо визнання за ним права власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Тернопіль, вул. Новий світ, 97, а саме: продовольчий магазин, загальною площею 123 кв.м документально обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно вимог статей 44,49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів України № 7/93 «Про державне мито»не стягуються.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 1, 2, 33, 43, 44, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, статтею 20 Господарського Кодексу України, статтями 37, 48 п.5, 49 Закону України “Про власність“ господарський суд ,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Визнати право державної власності на об’єкт нерухомого майна –нежитлове приміщення –продовольчого магазину , загальною площею 123 кв. м. за адресою м. Тернопіль вул. Н. Світ , 97 що знаходиться у повному господарському віданні Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця”, що входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України .

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня його підписання через господарський суд Тернопільської області.

4.Рішення підписане 04 липня 2007 року

Суддя М.Є. Півторак