Рішення № 77363637, 23.10.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/824/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

за участю представника позивача: ОСОБА_1- довіреність № 14-167 від 12.09.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№71)

про стягнення 2921,96 грн.

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано позов про стягнення з ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№71) трьох відсотків річних та пені за неналежне виконання грошового зобов'язання в розмірі 2 921,96 грн.

Ухвалою від 21.09.2018 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 23.10.2018.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Позов в частині стягнення з відповідача пені та 3 % річних мотивований неналежним виконанням ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№71) договору купівлі-продажу природного газу № 13/3248-ТЕ-10 від 28.12.2012 щодо своєчасного проведення розрахунків за отриманий природний газ.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи по суті був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 34).

Оскільки явка відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Державним підприємством "Підприємство Коростенської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області № (71) (покупець, відповідач) укладено договір № 13/3248-ТЕ-10 (а.с. 14-20).

Наказом Міністерства юстиції України від 06.12.2016 № 3549/5 Державне підприємство Коростенської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№ 71) було перейменовано у Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально- виконавчої служби України (№ 71) (а.с. 26).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.

За умовами п. 1.2. договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Умовами п. 2.1 договору, сторони погодили обсяги постачання газу.

Пунктом 3.3. договору сторонами погоджено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Приписами п. 6.1 договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 32589,93 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 28.02.2013 на суму 5331,06 грн., від 31.03.2013 на суму 25014,89 грн., від 30.04.2013 на суму 2243,98 грн. (а.с.21-23).

Позивач вказує, що відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати вартості отриманого природного газу виконував несвоєчасно з порушенням строку, передбаченого п. 6.1 договору.

Так, оплату за поставлений позивачем природний газ відповідач здійснив 21.10.2013 в сумі 10000,00 грн, 31.12.2013 в сумі 22589,93 грн., що підтверджується наданою позивачем випискою по банківським операціям по підприємству Коростенської виправної колонії № 71 за період з 01.01.2013 по 31.01.2016 (а.с. 25).

За умовами п. 7.2 Договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань згідно договору купівлі-продажу природного газу № 13/3248-ТЕ-10 від 28.12.2012, позивач на підставі п. 7.2 договору нарахував до стягнення з відповідача 2288,40 грн. пені.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача на підстав ч.2 ст. 625 ЦК України 633,56 грн. 3% річних.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 13/3248-ТЕ-10 від 28.12.2012.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Так, судом встановлено факт належного виконання зобов'язань з боку позивача щодо поставки природного газу відповідачу у лютому - квітні 2013 року на загальну суму 32589,93 грн.

Натомість, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав з порушенням умов, встановлених договором.

Умовами п. 7.2 Договору сторони визначили відповідальність відповідача у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, за невиконання пункту 6.1 Договору.

Зі змісту ст. 610 Цивільного кодексу України випливає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, порушення відповідачем строків оплати отриманого від позивача природного газу є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з розрахунку (а.с. 12-13), за несвоєчасно проведені розрахунки за отриманий природний газ позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за період з 14.03.2013 по 13.09.2013 на суму простроченої заборгованості 5331,06 грн.; за період з 16.04.2013 по 15.10.2013 на суму у простроченої заборгованості 25014,89 грн., за період з 14.05.2013 по 13.11.2013 на суму простроченої заборгованості 2243,98 грн., яка в загальній сумі склала 2288,40 грн.

Перевіривши правильність нарахування пені, суд встановив, що розрахунок є арифметично вірним, заявлена позивачем вимога в частині стягнення 2288,40 грн. пені, є обґрунтованою, заявленою у відповідності до умов договору та чинного законодавства, отже підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 633,56 грн. 3% річних суд зазначає наступне.

Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с.12-13) 3 % річних нараховано позивачем за період з 14.03.2013 по 20.10.2013 на суму простроченої заборгованості 5331,06 грн.; за період з 16.04.2013 по 20.10.2013 на суму простроченої заборгованості 25014,89 грн.; за період з 21.10.2013 по 24.12.2013 на суму простроченої заборгованості 20345,95 грн.; за період з 14.05.2013 по 24.12.2013 на суму простроченої заборгованості2243,98 грн. , які в загальній сумі склали 633,56 грн.

Перевіривши поданий розрахунок 3% річних, суд встановив, що розрахунок є арифметично вірним, вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій позивачем сумі.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими згідно з вимогами чинного законодавства, підтвердженими належними та допустимими доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню на загальну суму 2921,97 грн., з яких: 2288,40 грн. - пеня, 633,56 грн. - 3 % річних.

В порядку ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№71) (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул Білокоровічське шосе, 4, код ЄДРПОУ 08679994)

на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького,6, код ЄДРПОУ 20077720)

- 2288,40 грн. пені;

- 633,56 грн. 3% річних;

- 1762,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 25.10.18

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2,3- сторонам (рек. з повід.)