Рішення № 77363418, 16.10.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2018м. ДніпроСправа № 904/2730/18

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Міст Експрес» (м. Львів)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Гранд МІГ» (м. Дніпро)

про стягнення майнової шкоди у зв'язку із втратою та пошкодженням вантажів при перевезенні у сумі 125631грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 47-КД/2018 від 02.01.2018

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 01.08.2018

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Міст Експрес» звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік Гранд МІГ» про стягнення завданої майнової шкоди у зв'язку із втратою та пошкодженням вантажів при перевезенні в розмірі 125631грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору перевезення № ЦОП-16 від 29.05.2017 щодо збереження вантажу. Сума завданої шкоди складає 125631грн.

Відповідач заперечує проти позову посилаючись на відсутність належних доказів спричинення шкоди, а також на те, що позивачем не доведена наявність всього складу цивільного правопорушення в діях перевізника.

В судовому засіданні 16.10.2018 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

встановив:

В матеріалах справи міститься копія договору №03-309-С від 10.04.2017 на транспортно-експедиційне обслуговування, укладеного між ТОВ «Вебранс-Логістик Плюс» (експедитор-перевізник) і ТОВ «Логістик Гранд МІГ» (замовник).

Даний договір регулює взаємовідносини між експедитором-перевізником та замовником, які пов’язані із здійсненням транспортно-експедиційного обслуговування (надалі за текстом ТЕО або послуги) по організації експортно-імпортних і транзитних перевезень вантажів автомобільним, залізничним, морським та авіатранспортом по території України та по території інших держав з наданням інших послуг, узгоджених в заявках договорах/доповненнях до даного договору і які є невід’ємною частиною цього договору (п. 1.1 договору).

29.05.2017 між ТОВ «Торговий дім «Міст Експрес» (замовник) і ТОВ «Логістік Гранд МІГ» (перевізник) укладено договір перевезення №ЦОП-16.

Згідно з цим договором перевізник зобов'язується доставити довірений йому замовником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій замовником особі, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену цим договором плату (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.4 договору, взаємовідносини між сторонами регулюються договором, цивільним та господарськими кодексами України, законами України «Про автомобільний транспорт», «Про транспортно-експедиторську діяльність», Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №363 від 14.10.1997, Статутом автомобільного транспорту УРСР від 27.06.1969, іншими нормативно-правовими актами України.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що розмір плати за послуги визначається з урахуванням формату автомобіля та тривалості маршруту і визначається додатком №3 до цього договору, враховуючи фактично надані послуги.

За результатами наданих перевізником транспортних послуг, сторони складають та підписують акт виконаних робіт (наданих послуг), який разом із рахунками перевізника та товаросупровідними документами (ТТН) є підставою для оплати транспортних послуг (п. 3.2 договору).

З метою виконання вказаного договору ТОВ «Логістик Гранд МІГ» (замовник) та ТОВ «Вебранс-Логістик Плюс» (експедитор-перевізник) було підписано заявку-договір №03-171412 від 12.06.2018 до договору №03-309-С від 10.04.2017 про перевезення вантажу автомобілем Volvo, державний номер НОМЕР_1/АЕ2687ХТ, водій ОСОБА_3, за маршрутом м. Київ – м. Дніпро.

Суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Такі ж положення містяться і в частинах 1, 2 статті 307 Господарського кодексу України.

Як зазначалось вище, між сторонами по справі був укладений договір перевезення №ЦОП-16 від 29.05.2017.

Для здійснення перевезення вантажу, позивачем була оформлена товарно-транспортна накладна №КЖ0004483 від 13.06.2017 щодо перевезення вантажу - 639 місць вагою 8,693т за маршрутом м. Київ-Жуляни - м. Дніпро.

14.06.2017 в м. Дніпро представниками замовника та перевізника (водій) був складений акт приймання вантажу в якому вказано на відсутність відправлень (відповідно до магістрального реєстру) 708-8627877; 3, 4, 9, 11/12; 708-8628135; 3, 4/7; 708-8628367; 3, 4/6; 708-8628581; 4, 9/11. Також, вказано на пошкодження відправлень: 023-0061492; 708-8628135; 2/7.

Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до частин 1, 3 статті 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:

у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;

у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;

у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Пунктом 15.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 визначено, що у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4.

Згідно з п. 15.2 Правил, перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини:

а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній;

б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері;

в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу;

г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Таким чином, саме товарно-транспортна накладна і відповідний акт можуть свідчити про неналежне виконання зобов’язань перевізником. В акті зазначаються в тому числі невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній та інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Слід погодитись з твердженням відповідача про те, що позивачем не виконані наведені вимоги та не доведені обставини щодо видів, кількості та вартості втраченого (пошкодженого) вантажу, як обов’язкової умови для застосування відповідальності за порушення зобов’язання.

Надані позивачем докази не дозволяють зробити беззаперечний висновок щодо вказаних обставин.

Так, в ході судового розгляду встановлені розбіжності в даних щодо товару, зазначених в товарно-транспортній накладній №КЖ0004483 від 13.06.2017, акті приймання вантажу від 14.06.2017 і реєстрі магістрального завантаження № КЖ0006158 від 14.06.2017 (додаток до ТТН № КЖ0004483 від 14.06.2017).

Зокрема, в товарно-транспортній накладній №КЖ0004483 від 13.06.2017 зазначені наступні відомості про вантаж: контейнер – 3шт, вагою 0,001т; коробка – 594шт, вагою 3,915т; нестандартний формат – 25шт, вагою 0,007т; палета – 17шт, вагою 4,770т. Всього кількість місць – 639, вагою 8,693т.

В акті приймання вантажу від 14.06.2017 вказано на відсутність відправлень (відповідно до магістрального реєстру): 708-8627877; 3, 4, 9, 11/12; 708-8628135; 3, 4/7; 708-8628367; 3, 4/6; 708-8628581; 4, 9/11. Також, зазначено про пошкодження відправлень: 023-0061492; 708-8628135; 2/7.

Таким чином, наведені у вказаному акті дані не дають змоги чітко встановити, який саме вантаж був відсутній (пошкоджений) в порівнянні з вантажем, що був відправлений згідно з товарно-транспортною накладною №КЖ0004483 від 13.06.2017.

Суд не приймає посилання позивача на магістральний реєстр.

Так, позивач зазначає, що реєстр магістрального завантаження був наданий водію 13.06.2017 при перевезенні вантажу. Однак, до матеріалів справи, позивачем надано реєстр магістрального завантаження № КЖ0006158 від іншої дати - 14.06.2017.

Суд звертає увагу на невідповідність дат товарно-транспортної накладної №КЖ0004483 від 13.06.2017 та реєстру магістрального завантаження № КЖ0006158 від 14.06.2017. До того ж у вказаному реєстрі зазначено, що цей реєстр є додатком до ТТН № КЖ0004483 від 14.06.2017.

Навіть якщо погодитись з твердженням відповідача про те, що в магістральному реєстрі зазначено дату роздруківки, то залишаються суттєві розбіжності між даними вантажу, зазначеними в товарно-транспортній накладній №КЖ0004483 від 13.06.2017 і даними реєстру.

Як зазначалось вище, в товарно-транспортній накладній №КЖ0004483 від 13.06.2017 зазначено, що загальна кількість місць складає 639, вагою 8,693т.

В той же час, в реєстрі магістрального завантаження вказана загальна кількість місць – 263, вагою 8917,758т.

Викладені обставини дозволяють стверджувати про те, що акт приймання вантажу від 14.06.2017 не відповідає вимогам п. 15.2 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, оскільки викладені у ньому дані не відповідають даним товарно-транспортної накладної.

Пунктом 15.6 Правил, визначено, що для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної записується дата складання і про що складений акт (наприклад: «Про недостачу місць», «Про порушення пломби» та ін.).

Товарно-транспортна накладна №КЖ0004483 від 13.06.2017 містить помітку про складання акту 51,2 та акту приймання вантажу.

Однак, позивачем не наданий акт 51,2, а помітка про складення акту приймання вантажу не відповідає викладеним положенням п. 15.2 Правил.

Наведені документи не дають змогу чітко визначити, який саме вантаж і в якій кількості був втрачений і пошкоджений при перевезенні відповідачем.

Також, викладені обставини не дають змоги встановити чи мало місце порушення договірних зобов’язань з боку відповідача при виконанні договору перевезення, як підставу для застосування цивільно-правової відповідальності.

З огляду на те, що в ході вирішення спору позивачем не доведений факт порушення відповідачем договірних зобов’язань безпосередньо при перевезенні вантажу, суд не приймає посилання позивача на претензії та інші документи, що надані третіми особами (ТОВ «Денка Лоджистікс», ТОВ «ЕМ БІ ГРУП» та інш.).

Крім того, на думку суду, відповідач помилково при обґрунтуванні заперечень посилається на положення ст. 1166 Цивільного кодексу України, оскільки в даному випадку йде мова про цивільно-правову відповідальність саме у зв’язку з неналежним виконанням договірних зобов’язань, що регулюється іншими нормами Кодексу (підрозділ 1 розділу ІІІ Книги п’ятої Цивільного кодексу України).

Викладені обставини свідчать про необхідність відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

В позові товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Міст Експрес» до товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік Гранд МІГ» про стягнення завданої майнової шкоди у зв'язку із втратою та пошкодженням вантажів при перевезенні у сумі 125631грн відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, від мови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 25.10.2018.

Суддя В.О. Татарчук