Рішення № 77358507, 18.10.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2018 року м. Чернігів Справа № 2540/2907/18

Чернігівський окружний адміністративний суд

під головуванням судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Пархомчука Д.А.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прилуцкого об’єднаного міського військового комісаріату про визнання протиправними та скасування наказів,

У С Т А Н О В И В:

В провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 (далі-позивач) до Прилуцького об’єднаного міського військового комісаріату (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування наказів від 02.04.2018 № 52 та від 20.04.2018 № 58.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ від 02.04.2018 № 52 виданий за неналежне проведення оповіщення осіб призовного віку та слабкий контроль за виконанням заходів призиву, виконання яких було визначено наказом Військового комісара Прилуцького об’єднаного міського військового комісаріату від 20.02.2018 № 26. Однак у період з 23.01.2018 по 09.03.2018 позивач перебував у відпустці, а про наявність наказу від 20.02.2018 № 26, яким на позивача покладено виконання відповідних заходів, відповідач не повідомив, чим порушив вимоги Статуту внутрішньої служби. Крім цього, вказані у наказі від 20.02.2016 № 26 завдання функціональними обов’язками позивача не передбачені. Наказ від 20.04.2018 № 58 також виданий за неналежне проведення оповіщення осіб призовного віку та слабкий контроль за виконанням заходів призиву, тобто двічі за одне й теж правопорушення позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Крім того, наказ від 20.04.2018 № 58 виданий без проведення службового розслідування, тобто без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення. За таких обставин позивач вважає спірні накази протиправними.

23.08.2018 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

07.09.2018 представником відповідача подано відзив, в якому зазначено, що внаслідок незадовільної організації роботи позивача, основним завданням якого є проведення призову громадян на строкову військову службу, самоусунення останнього від покладених на нього завдань за посадою, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Вважає, що відповідач при видачі спірних наказів діяв в межах та у спосіб передбачений Конституцією України.

07.09.2018 від представника відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивачем пропущений місячний строк звернення до суду. Так, інформацію про накладені стягнення позивачу доведено в день видачі наказів 02.04.2018 та 20.04.2018. Однак позов до Чернігівського окружного адміністративного суду подано 21.08.2018, тобто з пропуском строку, встановленого частиною п’ятою статті 122 КАС України.

У свою чергу, 13.09.2018 позивачем подано заяву про поновлення строків звернення до суду, обґрунтовуючи тим, що 02.07.2018 ним подано цивільний позов до Прилуцького міськрайонного суду, за наслідками розгляду якого, ухвалою суду від 17.08.2018, відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження у справі закрито. Відтак вважає, що строк звернення до суду пропущений з поважних причин.

18.10.2018 усною ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, здійснено заміну неналежного відповідача ОСОБА_4 об’єднаного міського військового комісаріату на належного - Прилуцький об’єднаний міський військовий комісаріат.

18.10.2018 усною ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, клопотання представника позивача про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та його поновлення, задоволено.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

02.12.2015 наказом Міністра оборони України № 1006 (по особовому складу) майора запасу ОСОБА_1 призначено на посаду заступника військового комісара-начальником відділення комплектування Прилуцького об’єднаного міського військового комісаріату Чернігівської області оперативного командування «Північ» сухопутних військ Збройних сил України, ВОС-2904003 (а.с.28).

11.12.2015 позивача зараховано до списків особового складу Прилуцького об’єднаного міського військового комісаріату Чернігівської області, що підтверджується витягом з наказу військового комісара Прилуцького об’єднаного міського військового комісаріату Чернігівської області (по стройовій частині) № 58 (а.с.29).

22.01.2018 наказом військового комісара Прилуцького об’єднаного міського військового комісаріату Чернігівської області (по стройовій частині) № 13 майора ОСОБА_1 відправлено у відпустку за 2017 рік з 23 січня по 09 березня 2018 року, що підтверджується витягом, наявним в матеріалах справи (а.с.33).

20.02.2018 наказом військового комісара Прилуцького об’єднаного міського військового комісаріату Чернігівської області № 26 «Щодо виконання плану призову громадян на строкову військову службу весною 2018», на підставі Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» та Указу Президента України від 15.02.2018 №33/2018 «Про звільнення в запас військовослужбовців строкової служби, строки проведення чергових призовів та чергові призови громадян України на строкову військову службу у 2018 році», вимог телеграми військового комісара Чернігівського ОВК №4/57 від 08 лютого 2018 року, з метою виконання своєчасного відбору та комплектування команд молодим поповненням під час призову планове завдання для Прилуцького об’єднаного міського військового комісаріату визначено 48 осіб. З метою безумовного виконання планового завдання наказано:

« 1.Визначити персональні завдання військовослужбовцям військового комісаріату щодо проведення агітаційної роботи та виявлення призовників на строкову військову службу з розрахунку: майор ОСОБА_1 - 4 призовника;

2. Створити рекламно-агітаційні групи у складі:1) Старший групи : майор ОСОБА_1

3.При виконанні визначених пунктом 1 персональних завдань провести: індивідуальні бесіди з призовниками, а в разі необхідності з членами їх сімей, представниками адміністрації підприємств, установ, організацій (навчальних закладів), де вони працюють (навчаються); агітаційну роботу в навчальних закладах щодо пропагування строкової військової служби та патріотичного виховання молоді, у тому числі й шляхом залучення засобів масової інформації; рекламування строкової військової служби на підприємствах, установах та організаціях, в центрах зайнятості, в сільських (селищних) радах, на телебаченні, в транспорті; агітаційну роботу (встановлення біг-бордів, виступів на загальних зборах присвяченому тому чи іншому заходу, встановлення палаток з рекламною продукцією тощо) під час проведення заходів державного значення, святкування Дня незалежності, Дня Збройних Сил України, проведення ярмарок, святкування Дня міста.

4.Старшим групи розробити графіки роботи груп з урахуванням визначених завдань.» (а.с. 11).

10.03.2018 наказом військового комісара Прилуцького об’єднаного міського військового комісаріату Чернігівської області (по стройовій частині) № 42, вважати майора ОСОБА_1 таким, що прибув і приступив до виконання службових обов’язків, що підтверджується витягом з даного наказу (а.с.34).

02.04.2018 наказом військового комісара Прилуцького об’єднаного міського військового комісаріату Чернігівської області № 52 «Про виконання підготовчих заходів з призову на строкову військову службу у квітні – травні 2018 року» за порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, низьку виконавчу дисципліну, неналежне проведення оповіщенні осіб призовного віку, слабкий контроль за виконанням заходів призову та відповідності до пункту б статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних сил України заступнику військового комісара - начальнику відділення комплектуванню майору ОСОБА_1 оголошено догану (а.с. 12).

20.04.2018 наказом військового комісара Прилуцького об’єднаного міського військового комісаріату Чернігівської області № 58 «Про виконання завдань з призову на строкову військову службу у квітні 2018 року» за порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, низьку виконавчу дисципліну, неналежне проведення оповіщення осіб призовного віку, слабкий контроль за виконанням заходів призову та у відповідності до пункту в статті 68 Дисциплінарного статуту збройних сил України, заступнику військового комісара - начальнику відділення комплектування майору ОСОБА_1 оголошено сувору догану.

Не погоджуючись з оскаржуваними наказами, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут), та Законом України «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби).

Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Положеннями статті 6 Дисциплінарного статуту передбачено право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

За змістом статті 35 Статуту внутрішньої служби накази віддаються усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.

Аналізуючи вищевказані норми, слід зазначити, що командир має право віддавати накази, а обов'язок підлеглого – неухильно їх виконувати, при цьому накази мають бути доведені військовослужбовцю усно або письмово.

Необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно (стаття 11 Статуту внутрішньої служби).

За статтею 16 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтею 45 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення.

У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Згідно вимог статті 68 Дисциплінарного статуту на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-95 Дисциплінарного статуту.

Статтею 83 Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку (стаття 98 Дисциплінарного статуту).

Наказом військового комісара Прилуцького об’єднаного міського військового комісаріату Чернігівської області від 20.02.2018 № 26 наказано визначити персональні завдання військовослужбовцям військового комісаріату щодо проведення агітаційної роботи та виявлення призовників на строкову військову службу з розрахунку: майор ОСОБА_1 - 4 призовника. При виконанні визначених пунктом 1 персональних завдань провести: індивідуальні бесіди з призовниками, а в разі необхідності з членами їх сімей, представниками адміністрації підприємств, установ, організацій (навчальних закладів), де вони працюють (навчаються); агітаційну роботу в навчальних закладах щодо пропагування строкової військової служби та патріотичного виховання молоді, у тому числі й шляхом залучення засобів масової інформації; рекламування строкової військової служби на підприємствах, установах та організаціях, в центрах зайнятості, в сільських (селищних) радах, на телебаченні, в транспорті; агітаційну роботу (встановлення біг-бордів, виступів на загальних зборах присвяченому тому чи іншому заходу, встановлення палаток з рекламною продукцією тощо) під час проведення заходів державного значення, святкування Дня незалежності, Дня Збройних Сил України, проведення ярмарок, святкування Дня міста. Старшим групи розробити графіки роботи груп з урахуванням визначених завдань.

Зі змісту наказу від 02.04.2018 № 52 слідує, що дисциплінарне стягнення у вигляді догани накладено за низьку виконавчу дисципліну, неналежне проведення оповіщенні осіб призовного віку, слабкий контроль за виконанням заходів призову, тобто фактично за невиконання завдання, яке було визначено позивачу наказом від 20.02.2018 №26.

Водночас позивач у період видачі наказу від 20.02.2018 № 26 перебував в відпустці, що підтверджується наказом від 22.01.2018 № 13, наявним в матеріалах справи.

У свою чергу докази, які б підтверджували факт доведення позивачу про наявність наказу від 20.02.2018 № 26 , який було фактично покладено в основу спірного наказу від 02.04.2018 № 52 у спосіб, визначений статтею 35 Статуту внутрішньої служби, відповідачем суду не надано.

Крім того, відповідачем не доведено, якими конкретно нормативно-правовими актами передбачено виконання такого завдання, які були покладені в основу рішення від 02.04.2018 № 52.

Водночас відповідно до функціональних обов’язків заступника військового комісара начальника відділення (затверджені наказом військового комісара Прилуцького об’єднаного міського військового комісаріату від 26.12.2016 № 170), на останнього не покладено такі завдання, які були визначені в наказі від 20.02.2018 № 26, що слугував підставою для видачі наказу від 02.04.2018 № 52 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Доводи представника відповідача, що на час розгляду справи наказ від 02.04.2018 № 52 не тягне за собою негативні наслідки для позивача, оскільки наказом від 12.10.2018 № 141 з позивача знято дисциплінарне стягнення, застосоване вищевказаним наказом, є безпідставними, з огляду на таке.

На переконання суду, вимоги щодо визнання наказу від 02.04.2018 № 52 про оголошення догани протиправним та його скасування, є обґрунтованими, оскільки на підставі даного наказу, в період його дії, для позивача могли настати певні правові наслідки матеріального або морального характеру. Право позивача на оскарження не залежить від того, що відповідач скасував дисциплінарне стягнення самостійно або цей наказ втратив чинність з інших підстав.

Визнаний у судовому порядку незаконним або неправомірним правовий акт індивідуальної дії однозначно втрачає свою силу з моменту його прийняття, тобто не породжує юридичних наслідків. У випадку скасування дисциплінарного стягнення за цим актом виходить, що цей акт в період часу з моменту його прийняття і до моменту скасування дисциплінарного стягнення суперечив законодавству, але при цьому діяв і породжував певні правові наслідки, і скасовується лише на майбутнє, без зворотної дії.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що наказ від 02.04.2018 № 52 виданий без дотримання вимог статті 35 Статуту внутрішньої служби, а отже, є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу від 20.04.2018 № 58, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Усі військовослужбовці мають право надсилати письмові звернення або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів досудового розслідування та інших державних органів у разі: незаконних рішень, дій (бездіяльності) щодо них командирів чи інших військовослужбовців, порушення їх прав, законних інтересів та свобод; незаконного покладення на них обов'язків або незаконного притягнення до відповідальності (Стаття 110 Дисциплінарного статуту).

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України встановлюється наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях - центральними органами виконавчої влади, яким вони підпорядковані.

Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі – Порядок) .

Порядок визначає механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або допустили правопорушення під час проходження ними зборів (пункт 1 Порядку).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Положеннями пунктів 1,3 розділу ІІ Порядку передбачено, що службове розслідування призначається у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань.

Службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.

Пунктами 1,3 розділу ІІІ Порядку передбачено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування. (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Водночас підпунктом 3 та підпункту 6 пункту 1 Методичних рекомендацій щодо проведення службових розслідувань № 13488/С, затверджених 19 квітня 2016 року Начальником Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України генералом армії України ОСОБА_5, зазначено, що для притягнення військовослужбовців до дисциплінарної відповідальності проведення службового розслідування не є обов'язковим.

Суд встановив, що відповідачем не проводилось службове розслідування, оскільки призначення службового розслідування є правом, а не обов'язком командира.

Разом з тим, враховуючи особу позивача, який, на думку відповідача, не зробив висновків з попередньо накладеного дисциплінарного стягнення, та вдруге порушив вимоги статей 11,16 Статуту внутрішньої служби військову, відповідач з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини, мав можливість призначити службове розслідування в рамках якого відібрати пояснення, зробити відповідні запити тощо, однак цього не зробив.

Між тим, судом встановлено, що позивач в період з 09 по 20 квітня 2018 на обласний збірний пункт направив 17 громадян визначеної категорії, що підтверджується самим оскаржуваним наказом, і не заперечувалось представником відповідача, а вжиття заходів щодо розшуку певної кількості призовників у спосіб, не передбачений законом та функціональними обов’язками, не може бути підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Доказів, які б спростовували зазначені обставини, відповідачем суду також надано не було.

Наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності повинен, містити обставини вчинення допущеного військовослужбовцем проступку, підстави прийняття рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності із обґрунтуванням обрання певного виду стягнення, який застосовується до порушника, з урахуванням передбачених у Дисциплінарному статуті Збройних Сил України обставин.

Однак в оскаржуваному наказі від 20.04.2018 № 58 про притягнення до дисциплінарної відповідальності не вказано, яким саме чином позивач порушив статтю 11 та 16 Статуту внутрішньої служби.

Крім того, статтею 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Як видно зі спірних наказів, останні видані за одне і теж правопорушення, що не відповідає статті 61 Конституції.

Отже, аналізуючи встановлені обставини справи, суд погоджується з доводами позивача, що застосування в даному випадку дисциплінарного стягнення як «сувора догана» є неправомірним, оскільки відбулось не у спосіб, що визначений Конституцією України, Статутом внутрішньої служби та без урахування права позивача на участь у процесі прийняття спірного рішення, що суперечить вимогам частини другої статті 2 КАС України, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача присуджуються судові витрати.

Таким чином, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Прилуцького об’єднаного міського військового комісаріату на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) відповідно до квитанції від 17.08.2018 № 832449.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати накази Прилуцького об’єднаного міського військового комісаріату від 02.04.2018 № 52 та від 20.04.2018 № 58.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Прилуцького об’єднаного міського військового комісаріату судовий збір в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) на користь ОСОБА_1 відповідно до квитанції від 17.08.2018 № 832449.

Позивач: ОСОБА_1 (вул. Залізнична, 1, с. Заїзд, Чернігівська область, 17500, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Відповідач: Прилуцький об’єднаний міський військовий комісаріат (вул. Київська, 369, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 09807520).

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в строки, визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 24 жовтня 2018 року.

Суддя І.І. Соломко