Рішення № 77347833, 23.10.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/2186/18

Провадження № 2/638/2583/18

23.10.2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого судді Хайкіна В.М.

за участю секретаря Скрипаченко В. Р.

з участю судового розпорядника Зміївської О. Ю.

з участю позивача - ОСОБА_2

з участю представника позивача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 до Харківської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Полтєва Інна Олексіївна, про встановлення факту проживання зі спадкоємцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Харківської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Полтєва Інна Олексіївна, про встановлення факту проживання зі спадкоємцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач та ОСОБА_5 є власниками (по 1/2 частині) квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, на підставі спадкового договору від 04.08.2010 року.ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла. Позивач фактично мешкав з померлою ОСОБА_5 з 14 жовтня 2010 року (дата реєстрації місця мешкання у квартирі) до моменту її смерті, при цьому позивач та померла вели спільне господарство, мали спільний бюджет, разом приймали участь у витратах на утримання житла, мешкали разом фактично як чоловік та дружина. Позивач протягом останнього часу доглядав за померлою, згодом фінансував її поховання. На час спільного мешкання ні позивач, ні померла не перебували у зареєстрованому шлюбі (ні між собою, ні з третіми особами). Інших спадкоємців за законом померла ОСОБА_5 не має, заяви про прийняття спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину (інші документи, що є підставою для заведення спадкової справи) до органів нотаріату не подавалися. Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Полтєвою І. О. заведено спадкову справу №61145728 після смерті ОСОБА_5 на підставі заяви позивача про видачу свідоцтва про право на спадщину. Згідно з постановою приватного нотаріуса у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 було відмовлено у зв'язку з відсутністю підтвердження родинних відносин між позивачем та померлою. Просить суд позов задовольнити, встановити факт проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_5 однією сім'єю з 14 жовтня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року (час відкриття спадщини).

В судовому засіданніпозивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача - Харківської міської ради - в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, заяв про поважні причини неявки чи розгляд справи без участі відповідача, відкладення розгляду справи до суду не надходило, проте надано відзив на позовну заяву, згідно якого представник просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 у повному обсязі з огляду на наступне. Першою умовою для закликання до спадкування спадкоємців четвертої черги є проживання однією сім'єю. Відповідно до вимог статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Заявником не надано доказів чи не перебували ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі в період з 2010 по 2017 роки, зокрема витягу з Державного реєстру актів цивільного стану. Позивачем не надано інформації щодо відсутності спадкоємців 1,2, 3, 4 черг відповідно, а також чи немає у ОСОБА_5 спадкоємців, що прийняли спадщину фактично, згідно норм ст. 1268 ЦК України. Окрім того, представником відповідача наведено положеннями ст. 1277 ЦК України, згідно якої у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Полтєва Інна Олексіївна в судове засідання не з'явилася, надала до суд клопотання про розгляд справи за її відсутністю.

Суд, дослідивши доводи учасників справи, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

За приписами частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Тобто, виходячи з аналізу вказаної норми Сімейного кодексу України, сім'єю є соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.

За положеннями частин 1, 2 статті 21 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Разом з тим, згідно із статтею 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні статті 74 Сімейного кодексу України, слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Згідно статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до частини 1 статті 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За правилами частини 2 статті 372 Цивільного кодексу України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Як встановлено матеріалами справи, позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є власниками (по 1/2 частині) квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 на підставі спадкового договору від 04.08.2010 року, укладеного між ними та ОСОБА_6 (а. с. 10).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 14.01.2017 року (а. с. 9).

ОСОБА_5 фактично мешкала з 1998 року за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується штампом у паспорті про реєстрацію місця мешкання (а. с. 7).

Позивач ОСОБА_2 фактично мешкав з померлою ОСОБА_5 з 14 жовтня 2010 року (дата реєстрації місця мешкання у квартирі) до моменту її смерті, що підтверджується копією паспорта позивача, копією паспорта померлої ОСОБА_5 (сторінками про реєстрацію місця мешкання); довідкою з КП «Жилкосервіс», в якій ОСОБА_2 вказано у якості цивільного чоловіка померлої (а. с. 5, 7, 71).

Матеріалами справи підтверджено, що ні позивач ОСОБА_2, ні померла ОСОБА_5 не перебували у зареєстрованому шлюбі (ні між собою, ні з третіми особами), зазначене підтверджується відповіддю з Головного територіального управління юстиції у Харківській області (а. с. 72).

Інші спадкоємці за законом у померлої ОСОБА_5 відсутні, заяви про прийняття спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину (інші документи, що є підставою для заведення спадкової справи) до органів нотаріату не подавалися, що підтверджується копією спадкової справи (а. с. 67-69).

Як вбачається із постанови приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Полтєвої Інни Олексіївни від 29.08.2017 року у видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 відмовлено у зв'язку з відсутністю підтвердження родинних відносин між позивачем та померлою (а. с. 18).

Факт спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_5підтверджено копіями квитанцій про сплату комунальних послуг (а. с. 19-27).

Окрім того, свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, допитані в судовому засіданні за клопотанням сторони позивача також підтвердили факт спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_5 більше п'яти років.

Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

У ч.ч. 1, 2, 8 статті 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Таким чином, оскільки позивач в особі свого представника на виконання процесуального обов'язку надав належні і неспростовні докази на підтвердження своєї позиції, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, та неспростовані стороною відповідача, суд ухвалює рішення про задоволення позову за його доведеністюта встановлює факт спільного проживання позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_5як чоловіка та жінки з 14 жовтня 2010 року (дата реєстрації місця мешкання у квартирі) та по ІНФОРМАЦІЯ_3 року (час відкриття спадщини).

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 до Харківської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Полтєва Інна Олексіївна, про встановлення факту проживання зі спадкоємцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.12, 13, 43, 49, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 272-274, 354 ЦПК України, ст. ст.15, 16 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 до Харківської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Полтєва Інна Олексіївна, про встановлення факту проживання зі спадкоємцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, однією сім'єю з 14 жовтня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року (час відкриття спадщини).

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На підставі частини 1 статті 354 ЦПК України, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 24.10.2018 року.

Головуючий: