Постанова № 77341444, 02.10.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1948/18

Номер справи місцевого суду: 522/20637/16-ц

Головуючий у першій інстанції Тарасов А.В.

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Заїкіна А.П., Калараш А.А.

за участю секретаря: Томашевської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Порто-Франко» у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Порто-Франко» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 (треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Грані», Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕкономГарант», ОСОБА_5) про звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕкономГарант» до Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Порто-Франко», ОСОБА_3 (третя особа - ОСОБА_4) про визнання правочину недійсним та визнання відсутнім права вимоги, за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Порто-Франко», ОСОБА_3 (третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕкономГарант») про визнання правочину недійсним, на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухваленого під головуванням судді Тарасова А.В. 21 вересня 2017 року у м. Одеса, -

встановила:

В листопаді 2016 року представник Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Порто-Франко» (далі - ПАТ АБ «Порто-Франко») звернувся до суду із позовом,який було уточнено (т.1, а. с. 2-6, 152-153) до відповідачів про звернення стягнення на предмет застави.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 16 лютого 2010 року між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ТОВ «Грані» був укладений кредитний договір №42/3-1, згідно якого банк прийняв на себе зобов'язання по видачі кредиту в розмірі 751 500 доларів США зі сплатою 15 % річних, а позивальник прийняв на себе зобов'язання своєчасного повернення банку всієї суми кредиту, відсотків у строки, встановлені договором. Банк виконав свої зобов'язання та видав позичальнику всю суму кредитних коштів в розмірі 1 050 837, 78 доларів США.

З метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_3 був укладений договір застави майнових прав № 392/1-07 від 22 квітня 2010 року, згідно якого заставодавець надав в заставу майнової права на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Згідно вказаного договору, ОСОБА_3 прийняв на себе зобов'язання відповідати за своєчасне виконання кредитного договору щодо повернення наданих кредитних коштів із сплатою відсотків, штрафів і пені.

Позивач зазначав, що в заставу передані майнові права володіння, користування та розпорядження квартирою, що належить ОСОБА_3 Договором була визначена вартість предмета застави в розмірі 2 303 295 гривень 60 копійок.

Позивач зазначав, що позичальник не виконав зобов'язання за договором кредиту, а ОСОБА_3 незаконного відчужив передане в заставу нерухоме майно на користь ОСОБА_5, яка в свою чергу, відчужила квартиру на користь ТОВ «Економгарант».

Оскільки АБ «Порто-Франко», як обтяжував, не надавав згоду на відчуження рухомого майна ОСОБА_3 без збереження обтяження, позивач просить звернути стягнення на предмет застави, в рахунок виниклої заборгованості.

В грудні 2016 р. третя особа - ТОВ «Економгарант» звернувся із зустрічною позовною заявою до ПАТ АБ «Порто-Франко», ОСОБА_3 (третя особа - ОСОБА_4.), в якій просив визнати недійсним договір застави майнових прав та визнати відсутнім у ПАТ АБ «Порто-Франко» право вимоги, посилаючись на те, що ТОВ «Економ-гарант» є власником спірного приміщення на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_4 Договір застави не відповідає вимогам закону, в частині відсутності нотаріального посвідчення вказаного договору, відсутності обтяження предмета застави, а відтак має бути визнаний недійсним. З цих же підстав, позивач просив визнати відсутнім право вимоги у ПАТ «Порто-Франко» за цим договором (т.1, а.с. 71-78).

Із самостійним позовом щодо предмету спору до суду звернулась третя особа ОСОБА_6, яка також просила визнати недійсним договір застави майнових прав з тотожних підстав (т.1, а.с.113-116).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2017 року у задоволенні позовної заяви ПАТ «Порто-франко» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 (треті особи: ТОВ «Грані», ТОВ «Економгарант», ОСОБА_5, ОСОБА_7.) про звернення стягнення на предмет застави - відмовлено.

Зустрічну позовну заяву ТОВ «Економгарант» до ПАТ «Порто-франко», ОСОБА_3 (третя особа: ОСОБА_4.) про визнання правочину недійсним та визнання відсутнім права вимоги - задоволено частково.

Визнано недійсним договір застави майнових прав № 1032/1-10-ІП від 22 квітня 2010 року, укладений між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_3.

В задоволенні вимог зустрічної позовної заяви в частині визнання відсутнім права вимоги - відмовлено.

В задоволенні позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_6 - відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «Порто-франко» на користь ТОВ «Економгарант» суму сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог в розмірі 1 378 гривень (т.1, а.с.187-189).

В апеляційній скарзі представник Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Порто-Франко» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов АБ «Порто-Франко», відмовити у позові ОСОБА_5 та закрити провадження у справі за позовом ТОВ «ЕКОНОМГРАНТ» до АБ «Порто-Франко», посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме, на думку апелянта, предметом договору застави є майнові права, а не нерухоме майно, у зв'язку із чим нотаріальне посвідчення договору не вимагається (т.1, а. с. 196-200).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Порто-Франко» підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між АКБ «Порто-франко» та ТОВ «Грані» був укладений кредитний договір від 16 лютого 2010 року, за умовами якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію в розмірі 751 000 доларів США з 16 лютого 2010 року по 05 лютого 2011 року, а ТОВ «Грані» зобов'язалось сплачувати проценти за користування кредитними коштами в розмірі 15 % річних.

Згідно Розділу ІІ Кредитного договору «Умови забезпечення кредиту» від 16 лютого 2010 року встановлено, що забезпеченням поверненням усієї суми кредиту, виплати нарахованих процентів за користування кредитом, неустойки за договором є майнові права на об'єкт будівництва вартістю 40 489 173 гривні 29 копійок, згідно договору іпотеки від 16 лютого 2010 року та всіх додаткових угод до нього. Кредит також забезпечується усім належним позичальником майном.

В подальшому, між АКБ «Порто-франко» та ТОВ «Грані» було укладено 23 додаткових угоди до вищезазначеного договору.

Крім того, 22 квітня 2010 року між АКБ «Порто-франко» та ОСОБА_3 був укладений договір застави майнових прав № 1032/1-10-ІП, згідно умов якого даний договір забезпечує вимоги АКБ «Порто-Франко» за зобов'язанням ТОВ «Грані» за кредитним договором від 16 лютого 2010 року. Згідно п. 1.2. вказаного договору, Предметом договору є майнові права (право володіння, користування, розпорядження) на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2.

Пунктом 1.5 вказаного договору, обтяження предмета застави підлягає державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову та одночасно задовольняючи позовну заяву ТОВ «Економгарант», суд першої інстанції вірно виходив з недійсності договору застави.

Так, судом встановлено, що на момент укладення договору застави квартира, яка є предметом застави, належала на праві власності ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. 12 березня 2008 року за Р№3263, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. 12 березня 2008 року за Р№2750541, та в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» у книзі 623пр на стор.88 номер запису 3340, реєстраційний №183335375.

Вказані відомості кореспондуються зі змістом п.1.2. Договору застави, відповідно якої предметом Договору є майнові права (право володіння, користування та розпорядження) на нерухоме майно: квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною плошею 145,3 кв. м. належну ОСОБА_3 на праві власності, на підставі Договору купівлі - продажу від 12 березня 2008.

Відповідно до п. 1.5 Договору застави - обтяження предмета застави підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом. Державна реєстрація здійснюється на основі повідомлення (заяви про реєстрацію обтяження) Заставодержателя.

Отже, предметом договору застави є майнові права, які конкретизовані в п. 1.5 Договору (право володіння, розпорядження користування), що є, за своєю суттю, складовими права власності.

Тому, судом першої інстанції вірно встановлено, що предметом застави є не майнові права на квартиру, а право власності на спірну квартиру.

Діючим законодавством, а саме ст. 577 ЦК України, встановлений обов'язок нотаріального посвідчення договору. Так, частиною першою вказаної статті встановлено, що якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким чином, вказану норму закону не було дотримано при укладенні договору, що є підставою для висновку щодо недійсності правочину за ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою, шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підтвердженням відсутності здійснення нотаріального посвідчення та державної реєстрації обтяження Предмету застави відповідно до Договору застави майнових прав №1032/1-10-ІП, укладеного між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_3, є додаток до позовної заяви ПАТ АБ «Порто-Франко», а саме - Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек,

Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №67076429 від 01 вересня 2016 р., відповідно до змісту якої, відомості щодо обтяження на користь ПАТ АБ «Порто-Франко» - відсутні (т. 1, а.с. 57-59).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо недійсності Договору застави від 22 квітня 2010 року, та, відповідно, - оскільки вимоги АКБ «Порто-франко» про звернення стягнення на предмет іпотеки випливають саме з положень п. 3.1.3. вказаного Договору, суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

За аналогічних обставин, суд вірно задовольнив позовні вимоги ТОВ «Економгарант».

Так, матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Економгарант» на момент розгляду справи є власником спірної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, на підставі Договору купівлі-продажу від 27 жовтня 2016 року (т.1, а.с. АДРЕСА_1), у зв'язку із чим, вимоги АКБ «Порто-франко» про звернення стягнення на предмет іпотеки, за недійсним договором порушують права ТОВ «Економгарант», як власника спірної квартири.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині визнання відсутнім права вимоги у позивача, оскільки обраний засіб порушеного права не передбачений діючим законодавством.

Крім того, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовної заяви ОСОБА_5 у зв'язку із недоведеністю факту порушення її прав. Так, оскільки на момент розгляду справи, вказана особа не була власником спірного приміщення, тому порушень прав ОСОБА_5 під час укладення договору застави не вбачалось.

У зв'язку із викладеним, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної заяви ПАТ «Порто-франко», часткове задоволення зустрічної позовної заяви ТОВ «Економгарант» та відмову у задоволенні позовної заяви ОСОБА_6

Колегія суддів не приймає до уваги довід апеляційної скарги представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Порто-Франко» про те, що предметом договору застави є майнові права, а не нерухоме майно, у зв'язку із чим нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Так, матеріалами справи встановлено, що предметом договору застави є майнові права, які конкретизовані в п. 1.5 договору (право володіння, розпорядження користування). А тому, вказане поєднання правомічностей власника є правом власності, у зв'язку із чим обтяження предмета застави підлягало державній реєстрації в порядку, встановленому законом.

Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна визначено Законом України від 18 листопада 2003 р. №1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (надалі по тексту - Закон №1255-IV).

Згідно ст. 3 Закону №1255-IV (в редакції, чинній на момент внесення оскаржуваних записів) обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.

Умовами ст.11 Закону №1255-IV (в редакції, чинній на момент внесення оскаржуваних записів) обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до Закону №1255-IV, Кабінет Міністрів України Постановою від 05 липня 2004 р. № 830 затвердив Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна (надалі по тексту - Порядок №830).

Згідно пунктів 1,2 Порядку №830 (в редакції, чинній на момент внесення оскаржуваних записів) державна реєстрація обтяжень рухомого майна проводиться з метою забезпечення виконання зобов'язань і захисту прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна та надання в інтересах цих осіб інформації про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна. Державний реєстр обтяжень рухомого майна - єдина комп'ютерна база даних про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження; держатель Реєстру - Мін'юст, що забезпечує ведення Реєстру; адміністратор Реєстру - державне підприємство «Інформаційний центр» Мін'юсту, що відповідає за технічне, технологічне та програмне забезпечення Реєстру, збереження та захист даних, що містяться у Реєстрі; реєстратори - суб'єкти,

уповноважені держателем Реєстру надавати послуги з державної реєстрації відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також звернення стягнення на предмет обтяження, приймати заяви, видавати завірені витяги з Реєстру та виконувати інші функції, передбачені цим Порядком.

Відповідно до Закону №1255-IV та Порядку №830 Міністерство юстиції України наказом 29 липня 2004 р. №57/5 затвердив Інструкцію про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв (надалі по тексту - Інструкція №73/5).

Згідно із ст.43 Закону №1255-IV (в редакції, чинній на момент внесення оскаржуваних записів) реєстрація обтяжень здійснюється на підставі заяви обтяжувача, яка підписуються обтяжувачем. Якщо обтяжувачем є юридична особа, підпис її уповноваженої особи скріплюється печаткою.

У пункті 6 Порядку №830 (в редакції, чинній на момент внесення оскаржуваних записів) визначено певний порядок внесення запису про обтяження рухомого майна юридичних осіб. Так, зокрема, відомості про обтяження рухомого майна вносяться до Реєстру на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи або рішення суду. Заяву про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження підписує обтяжувач. Якщо обтяжувачем є юридична особа, підпис її уповноваженої особи скріплюється печаткою. Під час подання заяви обтяжувач пред'являє паспорт чи інший документ, що посвідчує особу, а у разі, коли уповноважена ним особа діє від імені обтяжувача фізичної чи юридичної особи, - відповідну довіреність.

Згідно ст. 13 Закону України «Про заставу» (в редакції, що діяла на момент вчиненя оспорюваного правочину), договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правоустановчих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна здійснюється за місцезнаходженням нерухомого майна, договору застави космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих об'єктів.

Законодавством України може бути передбачено й інші випадки нотаріального посвідчення договору застави.

Угодою сторін може бути передбачено нотаріальне посвідчення договору застави і в тих випадках, коли це є не обов'язковим в силу законодавства України, але на цьому наполягає одна із сторін.

Згідно до положень статті 14 Закону України «Про заставу» (в редакції, що діяла на момент вчиненя оспорюваного правочину), недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів доходить до висновку про порушення Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк «Порто-Франко» вищевказаних вимог законодавства, а саме:

- Договір застави майнових прав №1032/1-10-ІП нотаріально посвідчено не було;

- по своєї суті та формі не відповідає вимогам закону;

- державну реєстрацію обтяження Предмету застави не здійснено в порушення п. 1.5 Договору застави майнових прав №1032/1-10-ІП та вимог закону;

В заставу фактично передано квартиру квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка належала ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. 12 березня 2008 року за Р№3263, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. 12 березня 2008 року за Р№2750541, та в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» у книзі 623пр на стор.88 номер запису 3340, реєстраційний №183335375.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо недійсності Договору застави №1032/1-10-ІП від 22 квітня 2010 року.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу

спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2017 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Порто-Франко» - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2017 року - залишити без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складений 12 жовтня 2018 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

А.А. Калараш