Рішення № 77341328, 19.10.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/7436/18

н.п. 2/415/2239/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.10.18 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд в особі головуючого судді Фастовця В.М., розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у праві користування власністю, шляхом зняття з реєстрації, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить усунути перешкоди у користуванні своєю власністю – будинком 62 по вулиці Вовчоярівська міста Лисичанська Луганської області, шляхом зняття з реєстрації ОСОБА_2, яка зареєстрований за вказаною адресою.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачка має у приватній власності житловий будинок, який розташований за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Вовчоярівська, буд. 62. У вказаному будинку зареєстрована відповідач. Після погіршення громадсько-політичної ситуації в регіоні в травні 2014 року відповідач виїхав за межі України. 29.08.2017 відповідач отримала паспорт громадянина РФ. Реєстрація відповідача заважає позивачці вільно володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю, а також оформити субсидію на сплату житлово-комунальних послуг. У зв’язку з чим позивачка вимушена була звернутись до суду.

Відзиву на заяву відповідачем не надано.

Відповідно до ст.7 ч.13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник вправі вимагати усунення будь-яких перешкод, пов’язаних з володінням, користуванням та розпорядженням своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Статтею 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ст. ст. 316, 319, 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь яких порушень його прав хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Відповідно до ст. 150 ЖК України та ст. 383 ЦК України громадяни, які мають у приватній власності будинок, квартиру користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом встановлено, що позивачка є власницею житлового будинку з господарським будівлями та спорудами, який розташований за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Вовчоярівська, буд. 62 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 10.09.2007, посвідченого приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу, реєстр № 4677 /а.с.5/.

У вказаному будинку зареєстровані: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 - власник, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 - донька, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 – чоловік /а.с.12/.

З довідки голови вуличного комітету вбачається, що ОСОБА_2 за адресою: м. Лисичанськ, вул. Вовчоярівська, буд. 62 не проживає з 2014 року /а.с.13/.

Аналіз вищенаведених норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійснені права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користування власністю.

А тому, аналізуючи надані позивачкою докази, суд вважає позов в частині усунення перешкод користування позивачкою власністю задовольнити.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»:

- зняття з реєстрації – внесення інформації про зняття з реєстрації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку;

- орган реєстрації – виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно - територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Отже зняття з реєстрації (реєстраційного обліку) не належить до компетенції суду.

Водночас, відповідно до ст. 7 вищевказаного Закону, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Виходячи з того, що вказаний Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов’язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов’язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням, а тому позовні вимоги в частині зняття з реєстрації не підлягають задоволенню.

У зв’язку з тим, що позивача звільненні від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 704,80 грн., на підставі ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 12, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Вовчоярівська, буд. 62 до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 про усунення перешкод у праві користування власністю, шляхом зняття з реєстрації задовольнити частково.

Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1, як власником житлового будинку № 62 по вулиці Вовчоярівській міста Лисичанська Луганської області, права користування та розпорядження майном, визнавши ОСОБА_2 такою, що втратила право користування вказаним житловим будинком.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за такими реквізитами: отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, ККДБ 22030106, рахунок 31211256026001.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з складення повного судового рішення.

Суддя: