Постанова № 77339614, 17.10.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1923/18

Номер справи місцевого суду: 507/1537/17

Головуючий у першій інстанції Вужиловський О. В.

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Черевка П.М., Драгомерецького М.М.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 03 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Любашівської районної державної адміністрації Одеської області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: відділу у Любашівському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Ясенівської сільської ради Любашівського району Одеської області про визнання права на отримання земельної частки (паю), -

встановив:

13 жовтня 2017 року до Любашівського районного суду Одеської області звернулася ОСОБА_2 з позовом до Любашівської районної державної адміністрації Одеської області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: відділу у Любашівському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Ясенівської сільської ради Любашівського району Одеської області про визнання права на отримання земельної частки (паю).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що в період з 1976 року по 1997 рік вона працював в КСП «ім. Кобися» Любашівського району Одеської області та являлася членом вказаного КСП, що підтверджується її трудовою книжкою та довідкою Любашівського районного трудового архіву № 326 від 21.08.2017 року. Однак, з невідомих причин її не включили до списку осіб, що мають право на земельну частку (пай), який додається до Державного акту на право колективної власності на землю та не видали Сертифікат про право на земельну частку (пай). Тому, просила визнати за нею право на отримання земельної частки (паю) розміром 4.22 умовних кадастрових гектари із земель колишнього КСП ім. Кобися Любашівського району Одеської області вартістю 106401 грн. 18 коп.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та надав аналогічні пояснення.

Представник Любашівської районної державної адміністрації Одеської області в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні, так як позивач не включений до списку осіб, що мають право на земельну частку (пай), не надала доказів членства в КСП ім. Кобися Любашівського району Одеської області, а також з часу складання списків осіб минуло більше 20-ти років, тобто сплинув строк позовної давності.

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 03 листопада 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_2 в особі свого представника звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що членство КСП ім. Кобиля підтверджується тим, що вона перебувала у трудових правовідносинах у період з 1976 року по 1998 рік, а тому має право на отримання земельної частки (паю).

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.

З Державного акту на право колективної власності на землю серії ОД-22 вбачається, що КСП ім. Кобися Любашівського району Одеської області отримало його 23 грудня 1995 року зі списком громадян-членів КСП. Вказаний Державний акт було зареєстровано в Ясенівській сільській раді Любашівського району Одеської області 25 березня 1996 року (а.с. 7).

З трудової книжки серії укр № НОМЕР_1, виданої 17 грудня 1982 року, архівної довідки № 326 від 01 вересня 2017 року вбачається, що в період з 1976 року по 1998 рік ОСОБА_2 дійсно працювала в колгоспі, пізніше КСП ім. Кобися Любашівського району Одеської області (а.с. 10, 13)

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України (у редакції, яка діяла на момент розгляду справи) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Абзацом 2 частини 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» передбачено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

В судовому засіданні судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2 не була включена до списку осіб, що мають право на отримання земельної частки (паю) із земель КСП ім. Кобися Любашівського району Одеської області, що підтверджується довідкою відділу у Любашівському районі Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області № 33/0-0.340-41/141-17 від 28 липня 2017 року (а.с. 9).

Факт перебування в трудових відносинах з КСП ім. Кобися Любашівського району Одеської області не може бути доказом того, що позивач являвся членом КСП.

Позивачем не було надано жодного належного доказу того, що вона являлася саме членом КСП ім. Кобися Любашівського району Одеської області на момент отримання КСП Державного акту на право колективної власності на землю - 23 грудня 1995 року.

Тому, судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Любашівської районної державної адміністрації Одеської області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: відділу у Любашівському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Ясенівської сільської ради Любашівського району Одеської області про визнання права на отримання земельної частки (паю) вірно відмовлено.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наступним.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України №720/95 від 08.08.1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства; отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; включення особи до списку, доданого до цього акта.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що для набуття права на земельну частку (пай) колективного сількогосподарського підприємства особа повинна бути членом такого підприємства та мати необхідний обсяг правоздатності на день видачі колективному сількогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю.

Колегія суддів при розгляді справи встановила, що ОСОБА_2 не була членом КСП «ім. Кобися», також відсутня її заява про включення її у члени вказаного колективного сільськогосподарського підприємства та не має рішення правління або загальних зборів про включення її до членів КСП «ім. Кобися».

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов до висновку, що ОСОБА_2 не була членом КСП «ім. Кобися», а отже, права на земельну частку (пай) ОСОБА_2 не набула.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують зазначені вище висновки суду першої інстанції і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд Одеської області, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 03 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24.10.2018 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

П.М. Черевко