Постанова № 77339573, 10.10.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4573/18

Номер справи місцевого суду: 523/8131/17

Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.,

з участю секретаря судового засідання - Беляєвої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одеса цивільну справу за апеляційною скаргою старшого державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Загризлої Тетяни Василівнина ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 06.02.2018 року, постановлену суддею Аліною С.С., по цивільній справі за скаргою ОСОБА_3 на рішення державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Загризлої Тетяни Василівни, за участю ОСОБА_4,

встановив:

07.06.2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеною скаргою, в якій просив скасувати постанову державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Загризлої Т.В. від 30.03.2017 року про повернення виконавчого документа стягувану, обґрунтовуючи скаргу тим, що Суворовським райсудом м.Одеси було видано виконавчий лист від 19.06.2014 року на виконання рішення Суворовського райсуду міста Одеси по справі № 523/1842/14-ц від 22.05.2014 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 суми у розмірі 25 250 грн., який був поданий ОСОБА_3 до Суворовського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області. По даному виконавчому листу 10.07.2015 року було відкрито виконавче провадження № 48056601, в ході якого з боржника - ОСОБА_4 стягнуто на користь ОСОБА_3 3 053,64 грн. та виконавчий збір у розмірі 305, 36 грн. 23.05. 2017 року на адресу ОСОБА_3 була надіслана постанова старшого державного виконавця Суворовського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Загризлої Т.В. від 30.03.2017 року про повернення зазначеного виконавчого документа стягувану на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Однак, враховуючи те, що згідно матеріалів виконавчого провадження, державній виконавчій службі відомі дані про місце роботи боржника, ОСОБА_3 вважав, що вищевказана постанова не відповідає вимогам чинного законодавства.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 06.02.2018 року скаргу ОСОБА_3 задоволено та скасовано постанову державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Загризлої Т.В. від 30.03.2017 року ВП №48056601 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Зазначену ухвалу суду оскаржує в апеляційному порядку старший державний виконавець Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Загризла Т.В. В скарзі з посиланням на неповне з'ясування судом обставин, які мають істотне значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права ставиться питання про скасування ухвали та відмови у задоволенні скарги ОСОБА_3 в повному обсязі.

Апеляційну скаргу Загризла Т.В. обґрунтовує тим, що нею було повністю перевірено майновий стан боржника та винесено постанову про арешт майна, та встановлено, що майна не виявлено, окрім заробітної плати, що підтверджується документами виконавчого провадження. У зв'язку з тим, що державним виконавцем було проведено виконавчі дії у строгій відповідності до вимог чинного законодавства, не виявлено майна і доходів боржника та частково стягнуто борг, Загризла Т.В. вважає, що нею було правомірно завершено виконавче провадження на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Вважаючи апеляційну скаргу безпідставною, скаржник ОСОБА_3 звернувся до суду апеляційної інстанції з відзивом на неї, у якому зазначив, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги такими, що не можуть прийматись до уваги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Судом установлено і матеріалами справи підтверджено, що на виконання рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 22.05.2014 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суми боргу у розмірі 25 250 грн. Суворовським районним судом міста Одеси видано виконавчий лист №523/1842/14-ц від 19.06.2014 року (а.с.8)

08.07.2015 року на адресу Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби ОМУЮ надійшло виконавче провадження щодо стягнення коштів з заробітної плати боржника ОСОБА_4, який працевлаштований у Відділі освіти Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

10.07.2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню зазначеного виконавчого листа (а.с.76)

29.10.2015 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення з заробітної плати боржника ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 та направлено за адресою: АДРЕСА_1.

18.02.2016 року на адресу Суворовського відділу державної виконавчої служби ОМУЮ надійшло повідомлення, що постанову прийнято до подальшого виконання (а.с.78).

12.01.2017 року до Суворовського відділу державної виконавчої служби ОМУЮ надійшов лист з місця роботи боржника ОСОБА_4, згідно якого повертається постанова, у зв'язку з звільненням боржника (а.с.79).

Постановою старшого державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області Загризлої Т.В. від 30.03.2017 року ВП №48056601 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі ст.37 п.2 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим, що не виявлено доходів та майна у боржника, частково стягнуто борг у сумі 3054,64 грн. (а.с.7);

Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника).

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Нормами ч.1 ст.36 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.

Враховуючи встановлені обставини та вказані норми, районний суд дійшов до висновку, що державний виконавець не виконав вимог Закону України «Про виконавче провадження», не здійснив дій щодо розшуку боржника та його майна, тому передчасно виніс постанову про повернення виконавчого документа, у зв'язку з чим її необхідно визнати неправомірною та зобов'язати виконавця скасувати її та вчинити дії щодо розшуку боржника та його майна.

Колегія суду погоджується з такими висновками районного суду. Оскільки, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення скарги. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що державним виконавцем було проведено виконавчі дії у строгій відповідності до вимог чинного законодавства, не виявлено майна і доходів боржника та частково стягнуто борг, а тому було правомірно завершено виконавче провадження на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Колегією суддів встановлено, що виконавче провадження здійснювалось 3 роки, проте перевірка майнового та фінансового стану боржника була здійснена державним виконавцем лише раз у 2014 році та у день постановлення оскаржуваної постанови державним виконавцем лише було здійснено запит з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо права власності та інші речові права, іпотеки, обтяження боржника. Жодних запитів щодо виявлення рахунків боржника, рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника зроблено не було.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 13 ЦПК України: за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу старшого державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Загризлої Тетяни Василівни - залишити без задоволення.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 06.02.2018 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23.10.2018 року.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.Г.Журавльов

О.С.Комлева