Рішення № 77338539, 03.10.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/22112/17

Провадження № 2/522/2697/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси в складі

головуючого судді Шенцевої О.П.

за участю секретаря Соболевої О.М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (м. Одеса, вул. Курська, 33) до ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики на загальну суму 109700 гривень.

Від представника позивача надходило клопотання, що він не заперечує проти винесення заочного рішення та просить справу слухати без фіксації судового процесу.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, хоча про час, дату та місце судового засідання була повідомлена у встановленому порядку, поважних причин неявки суду не представила, чим позбавила суд можливості вислухати її пояснення та думку по суті. Заяви про розгляд справи за її відсутністю суду не надано.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст. 280 – 281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

У сторін по справі виниклі правовідносини які є цивільно-правовими та врегульовані Цивільним Кодексом України.

Судом встановлено, що 03 березня 2017 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 80 000 гривень. 29 березня 2017 року відповідач також позичив у позивачці гроші у розмірі 2 700 та 27 000 гривень.

Відповідачем були надані розписки, з яких вбачається, що він позичив у позивачці вказані грошові кошти.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст.. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Згідно матеріалам позовної заяви, позивач свої зобов’язання виконав у повному обсязі, а саме передав відповідачу гроші, а відповідач зобов’язався повернути гроші на вимогу позивача, однак свої зобов’язання не виконав, гроші не повернув.

Наявність у позивача оригіналу розписки свідчить про неповернення боргу відповідачем.

Суд приймає розписки в якості належних та допустимих доказів виникнення боргового зобов’язання, так як відповідач даний факт жодним чином не спростував.

Поняття позикових відносин і договору позики визначаються положеннями глави 71 ЦК України.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини 1 стаття 1046 ЦК України).

Дана особливість реальних договорів зазначена в ч.2 ст. 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. На підтвердження зобов’язань відповідача, позивачем була надана боргова розписка.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно ст.. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що у відповідача виникли боргові зобов’язання перед позивачем. Між сторонами укладено розписку у письмовій формі, зміст якої підтверджує факт передачі позикодавцем грошової суми позичальнику, яку позичальник зобов’язується повернути та підтверджує факт отримання останнім цих коштів, тобто між сторонами було укладено договір позики.

Суд, вивчивши матеріали справи, доходить до висновку, що в справі мається достатньо доказів для ухвалення рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договорами позики.

Керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 141, ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України; ст..ст. 509, 525, 526, 530, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (м. Одеса, вул. Курська, 33) до ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (м. Одеса, вул. Курська, 33) грошові кошти у розмірі 109 700 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь держави судові витрати у розмірі 1097 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя

03.10.18