Ухвала суду № 77335636, 24.10.2018, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/5262/17

1-кп/215/223/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого – судді Науменко Я.О.,

за участю: секретаря Конопліної С.І.,

прокурора Сілкіна Д.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017040760001817 від 30.09.2017 р.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 28.08.2018 р. обвинуваченому було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою по 26.10.2018 р., включно.

Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів у зв’язку з тим, що на даний час продовжують існувати ризики, які викладені в ухвалах суду про обрання запобіжного заходу обвинуваченому та продовження йому строку тримання під вартою.

Обвинувачений у судовому засіданні проти заявленого клопотання прокурором заперечував.

Захисник обвинуваченого у судовому засіданні заперечувала проти продовження строку тримання під вартою свого підзахисного, посилаючись на те, що прокурором всупереч положенням статті 331 КПК України не подано письмового клопотання, а також на відсутність підстав, які б обґрунтовували тримання під вартою та доказів на їх обґрунтування. Крім того, зауважила з посиланням на рішення ЄСПЛ, що зі спливом строку зменшуються ризики для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Захисник вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Розглядаючи питання про продовження строку запобіжного заходу, який обрано обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що згідно ч.1 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Такий запобіжний захід не може продовжуватись за відсутності обставин, що виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Також, суд приймає до уваги, що відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України», при вирішенні питання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

На думку суду, подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою є виправданим, а підстави для заміни цього запобіжного заходу менш обтяжливим відсутні. Суд вважає, що продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, оскільки обвинувачений є раніше судимою особою зі слабкими соціальними зв’язками, не має постійних доходів для утримання себе та обвинувачується у вчиненні нових злочинів в період іспитового строку за вироком суду. Також, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, що вчинені ним протягом нетривалого часу після умовно-дострокового звільнення, що свідчить про можливість вчинення ним інших кримінальних правопорушень. Крім того, обвинувачений може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, які ще не допитані.

Отже, обрання більш м’якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та дає підстави вважати, що він зможе продовжувати вчиняти інші злочини.

При цьому, заявлені ризики, які були підставою для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу та його продовження, не зменшились й продовжують існувати та виправдовують обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Розглядаючи можливість застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 альтернативних запобіжних заходів, суд, враховуючи вищенаведене, вважає його таким, що не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку та запобігти ризикам у кримінальному провадженні.

Звідси доводи захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому не спростовують вищевказані висновку суду і є недостатньо обґрунтованими.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом враховано, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

З огляду на вказане та зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, виходячи з усіх обставин провадження, вважає, що у кримінальному провадженні відсутні підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м’який.

Таким чином, суд вважає, що прокурор довів наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, тому суд приходить до висновку, що клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 ще на 60 днів, підлягає задоволенню, а в задоволенні заяви захисника слід відмовити, оскільки продовжують існувати ризики передбачені ст.177 КПК України.

Разом з тим, суд, керуючись правилами ч. 5 ст. 182, ст.183 КПК України, знаходить правові підстави для визначення обвинуваченому ОСОБА_1 розміру застави у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка здатна забезпечити виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

З урахуванням викладеного та необхідності завершити судовий розгляд, в т.ч. допитати обвинуваченого, свідків і дослідити письмові докази, враховуючи суспільний інтерес даної справи, а інтереси суспільства та держави в даному випадку превалюють над свободою та недоторканістю особи,

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 197, 199, 331 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на 60 днів – по 22 грудня 2018 р., включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на нього обов'язків, у вигляді 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 140 960 (сто сорок тисяч дев'ятсот шістдесят) гривень у національній грошовій одиниці.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Тернівського районного суду м. Кривого Рогу (отримувач коштів: ТУ ДСА в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, Банк отримувача: Державна казначейська служба України в м. Київ, МФО 820172, рахунок 37312066017442, призначення платежу: зазначити інформацію про ухвалу судді, якій обрав заставу, та прізвище, ім’я, по-батькові підозрюваного).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом терміну дії цієї ухвали.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого наступні обов’язки з моменту звільнення з під варти:

- не відлучатися з місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця свого проживання;

- утримуватися від спілкування з особами, визначеними слідчим, прокурором, судом;

- здати на зберігання слідчому, прокурору, суду свій паспорт, інші документи, що дають право на виїзд за кордон України.

Термін дії обов’язків, покладених судом, у разі внесення застави визначається терміном дії цієї ухвали.

У разі внесення застави зобов'язати обвинуваченого після звільнення з-під варти, прибувати за кожною вимогою до суду протягом дії запобіжного заходу у вигляді застави.

Визначити термін дії зазначених обов'язків протягом двох місяців з дня внесення застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: