Рішення № 7733035, 25.01.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.10                                                                                           Справа№ 27/121

Суддя Судова –Хомюк Н.М.

розглянула матеріали справи

за позовом: ТзОВ „СтальГруп”, м. Жовква Львівської області

до відповідача: ВАТ „Західшляхбуд”, м. Стрий Львівської області

про стягнення 1106623,66 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Ільницький І.З. –директор, Батрух Р.Б. - представник

від відповідача: Стадник А.Л. - представник

Суть спору: розглядається позовна заява за позовом ТзОВ „СтальГруп”, м. Жовква Львівської області до ВАТ „Західшляхбуд”, м. Стрий Львівської області про стягнення

1106623,66 грн.

В судовому засіданні 24.12.2009 р. було оголошено перерву 13.01.2010 р., котру продовжено до 25.01.2010 р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених в позовній заяві.

24.11.2009 р. представники позивача подали доповнення до позовної заяви, в котрому просили стягнути з відповідача 1106623,66 грн.

В судовому засіданні 25.01.2010 р. позивачем подано уточнення позовних вимог, в котрому позивач просить стягнути з відповідача 1091614,11 грн.

Розгляд справи продовжений за згодою сторін в порядку ст.69 ГПК України.

Представник відповідача позовні вимоги заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поданому 13.10.2009 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

20.01.2009 року між ТзОВ „Сталь груп” та ВАТ „Західшляхбуд” було укладено договір №2 купівлі –продажу товару (договір-1), договір №27 купівлі –продажу товару (договір-2) та договір №57 купівлі –продажу товару (договір-3).

У відповідності до п. 1.1. договору-1 продавець зобов’язується відповідно до замовлення покупця передати у власність покупцю металопрокат, пиломатеріали, цемент згідно рахунку на передоплату та супровідної накладної, а покупець зобов’язується прийняти даний товар і сплатити ціну, визначену у рахунку на передоплату відповідно до кожного конкретного факту поставки товару, п. 2.1. передбачає, що покупець зобов’язаний провести передоплату за партію товару в розмірі 100 відсотків його вартості згідно виписаного рахунку або накладної. У випадку відвантаження товару без передоплати, оплата товару здійснюється у термін, визначений у накладній. В даному випадку цей термін становить 3 банківських дні з моменту відвантаження товару.

У відповідності п. 1.1. договору-2 продавець зобов’язується відповідно до замовлення покупця передати у власність покупцю пісок згідно рахунку на передоплату та супровідної накладної, а покупець зобов’язується прийняти даний товар і сплатити ціну, визначену у рахунку на передоплату відповідно до кожного конкретного факту поставки товару, п. 2.1. передбачає, що покупець зобов’язаний провести передоплату за партію товару в розмірі 100 відсотків його вартості згідно виписаного рахунку або накладної. У випадку відвантаження товару без передоплати, оплата товару здійснюється у термін, визначений у накладній. В даному випадку цей термін становить 3 банківських дні з моменту відвантаження товару.

У відповідності з п. 1.1. договору-3 продавець зобов’язується відповідно до замовлення покупця передати у власність покупцю цемент М ПЦ1-500Н згідно рахунку на передоплату та супровідної накладної, а покупець зобов’язується прийняти даний товар і сплатити ціну, визначену у рахунку на передоплату відповідно до кожного конкретного факту поставки товару, п. 2.1. передбачає, що покупець зобов’язаний провести передоплату за партію товару в розмірі 100 відсотків його вартості згідно виписаного рахунку або накладної.

За період дії договорів позивач поставив відповідачу товар (відповідно до накладних, копії котрих знаходяться в матеріалах справи) на загальну суму 647 527,78 грн. Сторона позивача вважає, що невиконання стороною відповідача договірних зобов’язань в частині проведення своєчасної оплати є підставою для звернення за захистом порушеного права до суду та стягнення розміру заборгованості в судовому порядку.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов’язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд, оцінюючи докази на підтвердження виконання зобов’язань за договорами №2 та №27 від 20.01.2009р. вважає, що долучені до матеріалів справи копії накладних та довіреності (оригінали вказаних документів оглядались в судовому засіданні) засвідчують факт передачі товарних цінностей на виконання п.3.3 вказаних договорів. Твердження сторони відповідача щодо відсутності у накладних за договором №2 та №27 посилань, що останні виписані на виконання договірних відносин є безпідставним.

На виконання договору №2 від 20.01.2009р. було оформлено наступні накладні: № 1467 від 26.01.2009р. та № 1552 від 10.03.2009р., за якими сторона відповідача поставила такий вид продукції як арматуру. Оскільки предметом договору №2 визначався порядок поставки металопрокату, суд вважає, що спірні накладні оформлені на виконання договору. Порядок проведення оплати визначений п.2.1 договором, але враховуючи відсутність попередньої оплати - момент виконання зобов’язання визначається у терміни, що вказані у накладних. По накладній №1467 від 26.01.2009р.та № 1552 від 10.03.2009р. на загальну суму 226340,81 грн. виконання зобов’язання щодо здійснення оплати відповідачу слід було здійснити в наступні три банківські дні. По закінченні встановленого терміну сторона позивача набуває права на нарахування штрафних санкцій.

На виконання договору №27 від 20.01.2009р.було оформлено наступні накладні:

№ 1564 від 17.03.2008р.та № 1602 від 02.04.2009р., за якими сторона відповідача поставила такий вид продукції як пісок. Оскільки предметом договору №27 визначався порядок поставки піску, суд вважає, що спірні накладні оформлені на виконання договору. Порядок проведення оплати визначений п.2.1 договором, але враховуючи відсутність попередньої оплати - момент виконання зобов’язання визначається у терміни, що вказані у накладних. По накладній №1564 від 17.03.2009р.та № 1602 від 02.04.2009р. на загальну суму 206067,00 грн. виконання зобов’язання щодо здійснення оплати відповідачу слід було здійснити в наступні три банківські дні. По закінченні встановленого терміну сторона позивача набуває права на нарахування штрафних санкцій.

Результатом невиконання зобов’язань стороною відповідача за угодами №2 та №27 від 20.01.2009р., в частині оплати за отримані товарно-матеріальні цінності, є виникнення боргу в сумі 432407 ,81 грн., що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до договорів у разі прострочення сплати за товар покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день такого прострочення. В порядку ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

За накладною № 1467 від 26.01.2009р. за договором №2 від 20.01.2009р.розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 18386,89 грн.

За накладною № 1552 від 10.03.2009р. за договором №2 від 20.01.2009р.розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 7744,12 грн.

За накладною № 1564 від 26.01.2009р. за договором №27 від 20.01.2009р.розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 11742,02 грн.

За накладною № 1602 від 02.04.2009р. за договором №27 від 20.01.2009р.розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 10999,93 грн.

Загальний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача і нарахований у відповідності до договорів №2 та №27 від 20.01.2009р. становить 48872,96 грн..

Умовами вказаних договорів сторони передбачили, що за ухилення від оплати в строк, передбачений договором, товару, покупець зобов’язаний виплатити продавцю штраф у розмірі сорока відсотків від вартості товару, від оплати якого він ухилився. Суд відмовляє у стягненні розміру штрафу, оскільки загальний розмір штрафних санкцій є значним та може в подальшому призвести до втрати платоспроможності та вивільнення кількості робочих місць на підприємстві відповідача. При здійсненні господарської та підприємницької діяльності завжди присутній фактор ризику, але головною умовою стягнення штрафних санкцій, які передбачені сторонами договору, є їх співрозмірність відносно розміру основного боргу та оцінка судом ступеня вини боржника. До матеріалів справи стороною відповідача долучено документи, які підтверджують, що ВАТ „Західшляхбуд” залучалось до виконання робіт з капітального ремонту мостів, що зазнали пошкодження внаслідок стихійного лиха, що сталося 23-27 липня 2008р. Вказана обставина підтверджується рядом угод, за якими сторона відповідача не отримала оплати наданих послуг та виконаних робіт. Відсутність бюджетного фінансування стала підставою у виникненні заборгованості за договорами №2 та №27 від 20.01.2009р..

Враховуючи наведене суд відмовляє у стягненні 90536,32 грн. штрафу за договором №2 від 20.01.2009р. та 82426,8 грн. штрафу за договором № 27 від 20.01.2009р..

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки у п.5.3 спірних договорів сторони домовились про встановлення 10% річних за протермінування у сплаті коштів за отриманий товар, суд застосовує дане положення при нарахуванні розміру річних. Виходячи з наведеного, з відповідача підлягають до стягнення 10% річних в розмірі 21568,56 грн. та розмір інфляційних, що становить 23602,9грн., які нараховані за угодою №2 від 20.01.2009р., 10% річних в розмірі 17109,38 грн. та розмір інфляційних, що становить 10401,32грн., які нараховані за угодою №27 від 20.01.2009р..

Суд здійснював перерахунок 10% річних по накладних № 1552 від 10.03.2009р. за договором №2 та № 1602 від 02.04.2009р. за договором №27, оскільки стороною позивача невірно визначено початок періоду протермінування.

Cуд залишає без розгляду позовні вимоги в частині стягнення коштів та розміру штрафних санкцій за договором №57 від 20.01.2009р., оскільки у вказаному договору не визначено моменту виникнення зобов’язання щодо сплати коштів за передану продукцію. Спірний п.2.1 договору вказує на здійснення передоплати за партію товару, згідно виписаного рахунку або накладної. Сторона позивача підтвердила відсутність факту здійснення передоплати, що виключає можливість застосовувати договірні відносини для визначення моменту виконання забов’язань. Долучені до матеріалів справи накладні №1459 від 22.01.2009р., №1462 від 23.01.2009р., №1496 від 04.02.2009р., № 1555 від 11.03.2009р.засвідчують про договірні відносини без укладення договору. Частина з вказаних накладних не містить інформації щодо проведення оплати за отриманий товар, а тому ці накладні не можна ідентифікувати зі змістом договору №57 від 20.01.2009р., на який посилається сторона позивача. Виставлення вимоги,претензій до моменту розгляду справи стороною позивача не здійснено.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати віднести на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 193 ГК України, ст.ст.530,625 ЦК України, ст. ст. 43, 49, 82-85,116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ВАТ „Західшляхбуд” (82406, м. Стрий Львівської області, вул. Сколівська, 17, код ЄДРПОУ 03450123) на користь ТзОВ „СтальГруп” (80300, Львівська обл., м. Жовква, вул. С.Петлюри, 2/17, код ЄДРПОУ 35603100) 432407,81 грн. основного боргу, пені 48872,96 грн., 10% річних у розмірі 38677,94 грн., 34011,22 грн. інфляційних втрат, грн. 5539,69 державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити у стягненні штрафів на суму 172 963,12 грн..

4. Залишити без розгляду позовні вимоги в частині стягнення коштів за угодою №57 від 20.01.2009р..

Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя