Ухвала суду № 77318569, 22.10.2018, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/4381/15-к

1-кп/206/292/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2018 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі колегії суддів:

головуючого судді Поштаренко О.В.

судді Кушнірчука Р.О.

судді Румянцева О.П.

за участю секретаря Чабаненко О.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12015040440000764 від 09.04.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України,-

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Нероди Д.Д.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Самарського районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12015040440000764 від 09.04.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України.

В судовому засіданні прокурор просив продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України залишаються, а саме переховуватись від органів досудового слідства та суду, оскільки останній знаючи про покарання за вчинені ним злочини, може сховатися від органу слідства, прокуратури та суду, впливати на свідків, вчинити нове кримінальне правопорушення.

Захисник – адвокат ОСОБА_2, думку якого підтримав обвинувачений ОСОБА_1 при вирішенні вказаного клопотання покладались на розсуд суду.

Колегія суддів, заслухавши клопотання прокурора, думку учасників процесу, дослідивши обвинувальний акт, приходить до наступних висновків.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1, а також думку захисника ОСОБА_2 та обвинуваченого, колегія суддів, у відповідності до ст. ст. 177, 178 КПК України враховує тяжкість покарання за ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, та вважає наявними підстави для продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на наступне. Колегією суддів встановлено, що 03.11.2018 закінчується строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1, визначений ухвалою суду від 05.09.2018.

Ризиками, які колегія суддів оцінює у сукупності з тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_1 у разі визнання його винним, являються об’єктивні дані можливого переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду, може погрозами чи іншим способом незаконно впливати на свідків з метою зміни ними в подальшому свідчень по вищевказаному кримінальному провадженню.

Дані відносно особи обвинуваченого, враховуються судом, а також період його тримання під вартою, однак вони не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який може бути призначено реальне позбавлення волі на строк до 12 років, а тому викладене у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи обвинуваченого у встановленому законом порядку. Беручи до уваги викладене, а також обставини кримінального правопорушення та дані про особу обвинуваченого, колегія суддів вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід буде достатнім засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором, що виключає собою можливість застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.

Окрім того, обставини викладені в обвинувальному акті та дані зазначені в Реєстрі досудового розслідування, вказують на можливу причетність ОСОБА_1 до вчинення вказаного кримінального правопорушення, а сукупність матеріалів на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування обставин у справі, є достатньою для застосування щодо обвинуваченого такого запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину. При цьому, колегія суддів враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують обвинуваченого з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року). На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що клопотання, надане прокурором в цій частині доводить про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України. Окрім того, колегія суддів, враховує той факт, що кримінальне правопорушення у якому обвинувачується ОСОБА_1 має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, що свідчить про наявність у справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та низки об'єктивних обставин, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає за доцільне на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності з усіма обставинами, у тому числі: обґрунтованістю підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкістю покарання, на думку суду, є встановленим факт недостатності застосування інших більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого, в той час як запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується ОСОБА_1, та кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Більш того, враховуючи, що на даній стадії судового розгляду у кримінальному провадженні розпочато, однак не допитані свідки та не дослідженні докази, а також наявність всіх тих ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу, колегія суддів вважає клопотання прокурора таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.177,178,372 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою– задовольнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів починаючи з 22.10.2018 до 20.12.2018. Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Поштаренко

Судді Р.О. Кушнірчук

Судді О.П. Румянцев