Рішення № 77316801, 16.10.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/2963/17

пр.№ 2/464/41/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.10.2018 Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого-судді Горбань О.Ю.

секретаря судового засідання Гаврилишин О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання кредиту № б/н від 19.08.2011 в розмірі 36 254,72 грн. та понесених судових витрат в сумі 1600 грн.

Обґрунтовує позов тим, що відповідачу 19.08.2011 надано кредит у розмірі 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак, відповідач взяті на себе зобов’язання за кредитним договором не виконав, отримані кредитні кошти не повернув, відсотки та комісію за користування кредитом не сплатив. В зв’язку порушенням боргових зобов’язань позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором в судовому порядку та сплачений судовий збір.

Ухвалою судді Сихівського районного суду м.Львова від 17.05.2017 даний позов прийнято до розгляду та відкрито позовне провадження.

30.06.2017 відповідачем подано клопотання про засьлсування наслідків пропущеного строку позовної давності звернення до суду, просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 30.06.2017 зупинено провадженні у справі на час перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 17.05.2018 поновлено провадження у справі.

14.08.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю та з підстав пропущення строку позовної давності. Разом з тим, подано заяву про застосування строку позовної давності.

22.08.2018 представником банку подано відповідь на відзив та на заяву про застосування строку позовної давності.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, заявою просить розгляд справи здійснювати у відсутності представника банківської установи, позов задовольнити і врахувати, що протягом дії кредитного договору відбувалася сплата щомісячних платежів по кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості, який міститься в матеріалах справи. Відповідач не спростував доводів банку щодо часткового здійснення ним погашення заборгованості по кредитному договору та розрахунок заборгованості не спростований. Щодо строку позовної давності, то відповідачем вчинялись дії, що свідчать про визнання ним свого боргу перед банком. Так, згідно виписки відповідач неодноразово здійснював погашення заборгованості, останнє з яких внесено 05.09.2014, в підтвердження є виписка з рахунку. Отже, позивач звернувся до суду з відповідним позовом 29.04.2017, до спливу строку позовної давності. Підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов'язання триває, позов підлягає до задоволення в повному об'ємі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні 07.08.2018 позов заперечив з підстав, викладених у відзиві. Додатково зазначив, що позов є безпідставним, позивач не надав доказів того, що він користувався коштами банку, а крім того вказує, що строк погашення заборгованості за кредитом настав 25.08.2011 та не переривався, у зв'язку з чим просить в задоволенні позову відмовити. В останнє судове засідання, яке відбулось 16.10.2018 відповідач не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив.

У зв’язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Згідно із ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Судом встановлено, що 19.08.2011 між позивачем ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н про надання кредиту шляхом встановлення кредитного ліміту у розмірі 2500,00 грн. на платіжну картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на відповідному офіційному банківському сайті, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується заявою позичальника складеною в день оформлення даного кредитного договору. Відповідач ознайомився та погодився з умовами та правилами надання банківських послуг. Позивач, як кредитор, прийнятті на себе зобов’язання по кредитному договорі виконав у повному обсязі, видавши позичальнику кредитну платіжну картку з визначеним лімітом кредитних коштів.

У відповідності до вимог ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно із ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно із положеннями Умов і правил надання банківських послуг, позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених даним договором. Також, згідно вказаних умов встановлено, що в разі невиконання зобов’язань за вказаних договором, на вимогу банку клієнт зобов’язаний виконати зобов’язання з повернення кредиту (в тому числі процентного кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку. Власник карти зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту.

За змістом положень ст.ст.599 та 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.п.2.1.1.4.2, 2.1.1.4.6 Умов і правил надання банківських послуг, яке також відповідає вимогам ч.2 ст.1050 ЦК України, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов’язків за цим договором.

Згідно наявних в матеріалах справи відомостей встановлено, що відповідач умов кредитного договору належним чином не виконував, допустивши порушення термінів повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків, які встановлені умовами і правилами надання банківських послуг.

Як вбачається з представленого позивачем розрахунку заборгованості загальна сума боргу за кредитним договором на 31.03.2017 становить 36 254,72 грн., з яких: тіло кредиту - 3435,16 грн.; проценти за користування кредитом - 27 616,95 грн.; пеня і комісія - 3000 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1702,61 грн. - штраф (процентна складова).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

З огляду на те, що відповідач прострочив погашення поточних/боргових платежів кредиту та нарахованих відсотків, вчасно не повернув отриманий кредит, не виконавши взятих за договором зобов’язань, суд приходить до висновку, що з відповідача в користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитним договором, яка складається із заборгованості по тілу кредиту, процентах та штрафів (фіксована частина та процентна складова), що в сумі становить 33 254, 72 грн.

Водночас, задовольняючи частково позовні вимоги, суд вважає, що у вимогах про стягнення пені слід відмовити, виходячи з наступного.

Згідно із ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

У відповідності до ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Таким чином, покладення на боржника нових додаткових обов’язків, як заходу цивільно-правової відповідальності, має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

За положеннями ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові, прийнятій в результаті перегляду рішень в порядку п.1 ч.1 ст.355 ЦПК України, в цивільних справах № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року.

Відтак, суд вважає, що в задоволенні вимоги про стягнення пені в розмірі 3000 грн. слід відмовити.

Крім того, суд не приймає доводи відповідача про те, що банком пропущений строк позовної давності щодо основної вимоги та до додаткових вимог з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ч.1,5 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями із визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Так, за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252, 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідачем дійсно вчинені дії, що свідчать про визнання ним свого боргу перед банком. Так, згідно виписки відповідач неодноразово здійснював погашення заборгованості, останнє з яких внесено 05.09.2014, в підтвердження такого є виписка з рахунку, а позивач звернувся до суду з відповідним позовом 10.05.2017 до спливу строку позовної давності.

Таким чином, з огляду на вищезазначені обставини, позовна давність за кредитним договором № б/н від 19.08.2011 на даний час не сплила, позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.

Крім того, вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені останнім судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600 грн., що підтверджені відповідним платіжним дорученням.

На підставі ст.ст. 252, 255,256, 257, 261, 525, 526, 527, 530, 610, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 89, 128, 141, 247, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов ПАТ КБ «Приватбанк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, 19.09.1991р.н. (ІПН – НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, р/р № 29092829003111, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 19.08.2011 в розмірі 33 254,72 грн., з яких: тіло кредиту - 3435,16 грн.; проценти за користування кредитом - 27 616,95 грн.; штраф (фіксована частина) - 500 грн.; штраф (процентна складова) - 1702,61 грн. та судові витрати в розмірі 1600 гривень.

В решті позовних вимог про стягнення пені – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку визначеному ЦПК України до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 16.10.2018.

Суддя: О.Ю. Горбань