Постанова № 77310153, 18.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 619/3568/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Макаренко Я.М.

суддів: Мінаєвої О.М. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Прудянської селищної ради Дергачівського району Харківської області на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 23.04.2018, головуючий суддя першої інстанції Кононихіна Н.Ю., по справі № 619/3568/17

за позовом ОСОБА_1

до Прудянської селищної ради Дергачівського району Харківської області треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення XIX сесії Прудянської селищної ради VII скликання від 30 червня 2017 року «Про скасування рішення XXXVII сесії V скликання від 25.12.2008 року «Про організацію пішохідної доріжки».

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 23.04.2018р. позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення XIX сесії Прудянської селищної ради VII скликання від 30 червня 2017 року «Про скасування рішення XXXVII сесії V скликання від 25.12.2008 року «Про організацію пішохідної доріжки».

Відповідач , не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необгрунтованість, просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає доводи щодо прийняття оскаржуваного рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб що, встановлених чинним законодавством та не надання судом першої інстанції оцінки запереченням та доказам іншими учасниками судового розгляду, а також щодо суперечності висновків суду першої інстанції змісту рішення Конституційного суду.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно рішення XXXVII сесії Прудянської селищної ради V скликання від 25 грудня 2008 року «Про організацію пішохідної доріжки в с. Цупівка» вирішено у зв'язку із суспільною необхідністю та суспільними потребами організувати пішохідну доріжку через масив між земельними ділянками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 АДРЕСА_1 та НОМЕР_3, НОМЕР_4 АДРЕСА_2.

24 травня 2016 року на пленарному засіданні VII сесії Прудянської селищної ради VII скликання прийнято рішення «Про скасування рішення XXXVII сесії V скликання від 25.12.2008 року «Про організацію пішохідної доріжки» та запропоновано ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 замовити та оформити дозволи на розроблення проектів землеустрою та отримати право власності на свої земельні ділянки, які знаходяться в їх володінні та користуванні, відповідно до чинного законодавства.

30 травня 2017 року постановою Дергачівського районного суду Харківської області у справі № 619/3948/16-а було скасовано як незаконне рішення VII сесії Прудянської селищної ради VII скликання від 24 травня 2016 року «Про скасування рішення XXXVII сесії V скликання від 25.12.2008 року «Про організацію пішохідної доріжки». Постанова набрала законної сили.

Таким чином, було відновлено дію рішення XXXVII сесії Прудянської селищної ради V скликання від 25 грудня 2008 року «Про організацію пішохідної доріжки в селі Цупівка».

Однак, 30 червня 2017 року Прудянською селищною радою прийнято повторно рішення XIX сесії Прудянської селищної ради VII скликання «Про скасування рішення XXXVII сесії V скликання від 25.12.2008 року «Про організацію пішохідної доріжки».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. Сільські, селищні, міські ради як представницькі органи відповідних територіальних громад здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією й законами України (частина 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до ст. 59 вказаного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З матеріалів справи встановлено, що оскаржуване рішення від 30 червня 2017 року «Про скасування рішення XXXVII сесії V скликання від 25.12.2008 року «Про організацію пішохідної доріжки» грунтується на висновках селищної ради про те, що організацією пішохідної доріжки через масив між земельними ділянками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 та НОМЕР_3, НОМЕР_4 АДРЕСА_2, порушуються права ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, як землекористувачів, яким ці ділянки надані в користування з наданням відповідних дозволів на розробку технічної документації та встановлення меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Такі висновки грунтуються на висновках комісії селищної ради, наведених в акті обстеження земельних ділянок НОМЕР_1 та НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 та НОМЕР_3, НОМЕР_4 АДРЕСА_2, за змістом якого площа вказаних земельних ділянок є меншою ніж у документах. Між тим, в акті не зазначено назву та дату цих документів, які підтверджують знаходження у власності або користуванні третіх осіб земельних ділянок певного розміру.

В рішеннях Прудянської селищної ради про виділення земельних ділянок третім особам під будівництво зазначено лише розмір цих ділянок, будь які документи, складені відповідно до Земельного кодексу України, що підтверджують конфігурацію та межі земельних ділянок відсутні.

Так, з матеріалів справи встановлено, що пішохідна доріжка організована між вищевказаними земельними ділянками. Жодних посилань на документи, які підтверджують, що пішохідна доріжка організована за рахунок зміни меж земельних ділянок НОМЕР_1 та НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 та НОМЕР_3, НОМЕР_4 АДРЕСА_2, оскаржуване рішення не містить.

Також оскаржуване рішення не містить жодних посилань на документи, відповідно до яких треті особи мають право власності чи постійного користування зазначеними земельними ділянками. Таких доказів не надано і під час розгляду справи.

Надання відповідачем рішень про виділення третім особам земельних ділянок для забудови, не підтверджують факт наявності у них, відповідно до вимог чинного законодавства, права власності або постійного користування земельними ділянками, на яких організована пішохідна доріжка, оскільки за приписами ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, висновки відповідача щодо порушення рішенням XXXVII сесії V скликання від 25.12.2008 року «Про організацію пішохідної доріжки» прав землекористувачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 зроблені за відсутності документів, які підтверджують такі обставини.

Колегія суддів приймає доводи апеляційної скарги, що рішенням Конституційного Суду України, викладеною у рішенні від 16 квітня 2009 р. № 7-рп / 2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів місцевого самоврядування № 1-9 / 2009), вирішено, що в аспекті конституційного подання зазначені норми стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з цим, Конституційний Суд зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Тобто, дійсно відповідно до вказаного рішення Конституційного Суду України органи місцевого самоврядування мають право скасовувати свої рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Між тим, до таких рішень не входять рішення, які вже виконані та відповідно до них виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до рішення XXXVII сесії V скликання від 25.12.2008 року «Про організацію пішохідної доріжки» була організована пішохідна доріжка між земельними ділянками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 та НОМЕР_3, НОМЕР_4 АДРЕСА_2, яка знаходиться в користуванні громадян територіальної громади селища. Таким чином, вказане рішення було виконано та відповідно до нього виникли правовідносини з реалізації громадянами територіальної громади суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, а тому, відповідно до вказаного рішення Конституційного Суд України, воно не може бути скасовано чи змінено органом місцевого самоврядування, який його прийняв.

З наведених підстав колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо правомірності оскаржуваного рішення з підстав прийняття його в межах повноважень, встановлених чинним законодавством України.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення відповідача не відповідає вимогам ст. 2 КАС України, відповідно до якої рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути обгрунтованим та законним.

Відповідачем правомірність свого рішення не доведено.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо незаконності та скасування рішення XIX сесії Прудянської селищної ради VII скликання від 30 червня 2017 року «Про скасування рішення XXXVII сесії V скликання від 25.12.2008 року «Про організацію пішохідної доріжки».

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При цьому, обгрутованими є доводи апеляційної скарги щодо неналежності такого доказу як лист Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції від 27.10.2016 року, оскільки він не містить інформації щодо предмета доказування у даній справі. Між тим, вказаний доказ не є єдиною підставою для прийняття судом першої інстанції рішення про задоволення позову.

Колегія суддів зазначає, що порушення судом першої інстанції норм процесуального права, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду відповідно до ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вони не призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Прудянської селищної ради Дергачівського району Харківської області залишити без задоволення.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 23.04.2018 по справі № 619/3568/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 23.10.2018.