Постанова № 7730993, 27.01.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20"січня 2010 р. Справа №Б-24/182-09

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В.,

суддя Горбачова Л.П., суддя - доповідач Пуль О.А.,

при секретарі Сємєровій М.С.,

за участю представників сторін:

ліквідатора боржника –представник Супонько Г.І. за довіреністю № 01-01/10 від 19.01.2009 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№3765Х/2-6) ліквідатора боржника –Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанка-1», м. Харків, на ухвалу господарського суду Харківської області від 16.11.2009 р. по справі

№ Б-24/182-09;

за заявою ліквідатора боржника –Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанка-1», м. Харків, код 32338711,

про визнання банкрутом в порядку статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»,-

встановила:

Ліквідатор ТОВ «Слобожанка-1»в порядку статей 1,7,51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про порушення відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанка-1»справи про банкрутство, посилаючись на те, що підприємство не має можливості задовольнити вимоги кредиторів, практично не веде господарської діяльності та не виконує функції, які покладені на нього згідно діючого Статуту.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.11.2009 р. (суддя Плахов О.В.) повернуто без розгляду заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанка-1»про порушення справи про банкрутство відносно ТОВ «Слобожанка-1».

Ліквідатор ТОВ «Слобожанка-1»не погодився з вказаною ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду Харківської області від 16.11.2009 р. у справі № Б-24/182-09 скасувати та передати справу на розгляд до господарського суду Харківської області. При цьому, апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно повернув його заяву без розгляду, тоді як вказана заява була складена та подана до суду з дотриманням процесуальної форми у відповідності до вимог статті 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ліквідатора боржника –ТОВ «Слобожанка-1»задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Господарський суд повернув без розгляду заяву ліквідатора про порушення справи про банкрутство ТОВ «Слобожанка-1»на підставі статей 7, 9, 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Статтями 105,111 Господарського процесуального кодексу України, статтями 59,60 Цивільного кодексу України встановлено порядок припинення діяльності підприємства у випадку прийняття рішення власником про ліквідацію підприємства.

Застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником, передбачено статтею 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Статтею 51 вказаного Закону передбачено, якщо вартості майна боржника –юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов’язаний звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство.

Відповідно до приписів статті 1 цього ж Закону суб’єктом банкрутства (банкрутом) може бути боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов’язання встановлена судом; боржником може бути лише суб’єкт підприємницької діяльності, який неспроможній виконати протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами не інакше як через відновлення платоспроможності; грошовим зобов’язанням є зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством; кредитором же визнається юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника.

Згідно ст. 6 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено Законом.

У відповідності до частини 5 статті 7 Закону боржник зобов’язаний в місячний строк звернутися до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення зазначених у цієї частині Закону обставин, зокрема, якщо при ліквідації боржника не у зв’язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

Відповідно до вимог частин 1,3,4 статті 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора і повинна містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його поштову адресу; найменування кредитора, його поштову адресу, якщо кредитором є юридична особа, виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання тощо. До заяви боржника додаються: рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду з заявою, крім випадків, передбачених ч. 5 цієї статті; бухгалтерський баланс на останню звітну дату, підписаний керівником і бухгалтером підприємства –боржника; перелік і повний опис заставленого майна із зазначенням його місцезнаходження та вартості на момент виникнення права застави; рішення загальних зборів товариства, яке визначає уповноважену особу учасників товариства, якщо це питання було вирішено ними; протокол загальних зборів працівників боржника, уповноважену особу учасників товариства для участі в арбітражному процесі під час провадження у справі про банкрутство, а в разі неможливості скликання таких зборів –рішення конференції ( зборів) представників працівників боржника, уповноважених осіб товариства.

Боржник подає заяву в господарський суд за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим Законом.

Частиною 5 статті 60 Господарського кодексу України встановлено загальний порядок ліквідації суб’єкта господарювання, відповідно до якого ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб’єкта господарювання, який ліквідується і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Статтею 105 Цивільного кодексу України та частиною 3 статті 60 Господарського кодексу України передбачено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає всіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, вміщує в друкованих органах повідомлення про ліквідацію юридичної особи, про порядок і строки заяви кредиторами претензій, явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені строки.

Згідно статті 111 Цивільного кодексу України, окрім інших відомостей, ліквідаційного балансу, передбачено ще й надання відомостей про пред’явлення вимог кредиторів.

Статтею 112 цього ж Кодексу встановлено порядок задоволення вимог кредиторів, які своєчасно заявили свої вимоги до ліквідаційної комісії, та порядок задоволення заявлених вимог після спливу встановленого строку для їх пред’явлення.

Аналізуючи вищенаведені норми права, слід зазначити, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов’язана враховувати лише вимоги, які пред’явлені боржнику, а не заборгованість, яка обліковується згідно даних бухгалтерського обліку боржника, та яку сам боржник не оспорює.

Матеріалами справи встановлено, що у заяві про порушення справи про банкрутство у відношенні боржника голова ліквідаційної комісії зазначає, що про рішення про припинення юридичної особи-боржника ліквідатором було повідомлено усіх явних кредиторів, після чого кредиторами було пред’явлено вимоги про виконання боржником своїх зобов’язань, але в обґрунтування доказів повідомлення кредиторів та пред’явлення ними вимог до боржника до заяви не додано.

У відповідності до Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно –матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 р. № 69 проведення інвентаризації є обов’язковим у разі ліквідації підприємства. Для проведення інвентаризаційної роботи на підприємстві створюється інвентаризаційна комісія. Основними завданнями інвентаризації є виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних активів, товарно –матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі; перевірка реальності вартості зарахованих на баланс основних фондів, нематеріальних активів, товарно –матеріальних цінностей, цінних паперів і фінансових вкладень, сум грошей у касах, на розрахунковому, валютному та інших розрахунках в установах банків, грошей у дорозі, дебіторської і кредиторської заборгованості, незавершеного будівництва, витрат майбутніх періодів, резервів наступних витрат і платежів.

Проте, як видно з матеріалів справи, акт проведення інвентаризації ТОВ «Слобожанка-1»від 31.01.2009 р. не відповідає вимогам вищенаведеної Інструкції, не надано належним чином складених інвентаризаційних відомостей, які б свідчили про наявність чи відсутність основних фондів у підприємства; нематеріальних активів, товарно матеріальних цінностей, цінних паперів тощо.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що вказані докази повинні надаватися заявником на момент порушення судом справи про банкрутство за процедурою, яка передбачена ст.51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», можливість витребування судом вказаних документів після порушення провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, спеціальним Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачена.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно і обґрунтовано дійшов висновку, що із наданої ліквідатором «Слобожанка-1»до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство та доданих до неї документів не вбачається дотримання порядку, встановленого законодавством.

У відповідності до ч.1 ст.9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»суддя повертає заяву про порушення справи про банкрутство, якщо разом з іншими вказаними в цієї частині підставами у заяві не вказані відомості, перелічені у ст. 7 цього Закону та з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно приписів п.3) ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суд повертає заяву, якщо в неї не вказано обставин, на яких ґрунтується вимога, доказів, що підтверджують викладені у заяві обставини.

Отже, враховуючи, що надана суду заява ліквідатора «Слобожанка-1»не містить викладу та не доведено обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника та того, що вартості майна недостатньо для задоволення вимог кредиторів під час проведення ліквідації боржника за рішенням власника майна у встановленому цивільним та господарським законодавством порядку, як того вимагають статті 7 та 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», колегія суддів дійшла висновку, що у місцевого господарського суду були відсутні підстави для порушення справи про банкрутство на підставі статті 51 Закону, і при таких обставинах, у зв’язку з чим, у відповідності до частини 1 статті 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»суд правомірно повернув без розгляду ліквідатору «Слобожанка-1»його заяву про порушення справи про банкрутство та додані до неї документи.

Згідно ч.2 ст. 9 зазначеного Закону повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення.

З огляду на викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу господарського суду Харківської області від 16.11.2009 р. прийнято у відповідності до матеріалів справи та вимог чинного законодавства, у зв’язку з чим, ухвала господарського суду Харківської області від 16.11.2009 р. у справі № Б-24/182-09 залишається без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

          Керуючись ст. ст. 99, п.1 ч.1 ст. 101, ч.1 ст.103, ст.105, ст.106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду; -

постановила:

Апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю

«Слобожанка-1»залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 16.11.2009 р. по справі № Б-24/182-09 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом місяця.

Повний текст постанови підписано 25 січня 2010 р.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

суддя Л.П. Горбачова

суддя О.А. Пуль